СУТНІСТЬ І ЦІЛЬОВА СПРЯМОВАНІСТЬ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ
Проведення грошово-кредитної політики є однією з найважливіших функцій центрального банку. Головні підходи до формування і ведення грошово-кредитної політики в Україні визначено Законом України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р.
У сфері грошового обігу і кредиту НБУ повинен формувати й реалізовувати грошово-кредитну політику для досягнення визначених цілей.Відповідно до Закону, грошово-кредитна політика - це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України через використання відповідних монетарних інструментів (засобів і методів). Головними економічними засобами та методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси в обігу шляхом визначення обов'язкових резервів для комерційних банків, проведення процентної політики, операцій на відкритому ринку, рефінансування банківських установ, управління золотовалютними резервами, регулювання імпорту та експорту капіталу, емісії власних боргових зобов'язань. При виконанні головної функції пріоритетним для НБУ є досягнення та підтримка цінової стабільності в державі, тобто стримування інфляції, дотримання стійких темпів економічного зростання, стабільності банківської системи [6].
Цілі грошово-кредитної політики залежать від рівня економічного розвитку країни, соціально-економічних умов. Проте в Україні вони майже збігаються з цілями її проведення у високорозвинутих країнах Заходу. Наприклад, Федеральна резервна система США визначає шість головних цілей проведення грошово-кредитної політики: високий рівень зайнятості, економічне зростання, стабільність цін, відсоткових ставок, стабільність на фінансових та валютних ринках [5. С. 47].
Згідно з Законом України “Про Національний банк України”, Основні засади грошово-кредитної політики розробляє Рада НБУ, яка також контролює їхнє виконання.
Основні засади грошово-кредитної політики визначають показники діяльності Національного банку у середньостро- ковій перспективі для досягнення цілей НБУ, передбачених ст. 6 Закону. При їхньому розробленні використовують макроекономічні показники, розраховані Кабінетом Міністрів України. На підставі Основних засад Правління НБУ провадить грошово-кредитну політику.Виділяють три рівні цілей грошово-кредитної політики: стратегічні, проміжні й тактичні.
Оскільки грошово-кредитна політика є складовою економічної політики, то стратегічними є ключові цілі в загальнодержавній економічній політиці, а саме: зростання виробництва, зростання зайнятості, збалансування платіжного балансу, стабільність цін.
Досягти одночасно всіх стратегічних цілей неможливо, оскільки деякі з них суперечать одна одній. Наприклад, не можна одночасно забезпечити повну зайнятість і знизити рівень інфляції. Тому центральний банк вибирає залежно від ситуації, яка виникла в країні, одну зі стратегічних цілей, зазвичай, стабілізацію цін, оскільки головною його функцією є забезпечення стабільності національної грошової одиниці.
Стратегічні цілі визначають для довготермінового періоду.
Проміжні цілі грошово-кредитної політики полягають у зміні певних економічних процесів, які сприятимуть досягненню стратегічних цілей. Наприклад, якщо метою економічної політики держави є економічне зростання зі скороченням безробіття, то проміжною ціллю повинно бути пожвавлення економічної кон’юнктури шляхом зростання грошової маси або зниження відсоткових ставок. Це активізує підприємницьку діяльність, інвестиційні процеси і сприяє економічному зростанню.
Тактичні цілі - це ті економічні змінні, які повністю піддаються впливу через оперативні заходи центрального банку. До них належать облікова ставка, ставка рефінансування, обсяг банківських резервів, валютний курс. Тактичні цілі повинні забезпечувати досягнення проміжних.
В економічній літературі нині триває широка дискусія щодо тарге- тування[II] проміжних цілей грошово-кредитної політики, тобто вибору монетарного режиму, який найліпше б відповідав реалізації стратегічних цілей.
Центральні банки країн у різні періоди використовували такі монетарні режими: таргетування обмінного валютного курсу, монетарне таргетування та пряме таргетування інфляції [2. С. 11].
У разі таргетування обмінного курсу центральний банк повинен підтримувати стабільність валютного курсу щодо певної резервної валюти або кошика валют.
Такий режим використовують центральні банки країн, у яких іноземну валюту широко застосовують як рахункову одиницю і засіб нагромадження. У цьому випадку стабільність валютного курсу асоціюється зі стабільністю внутрішніх цін. Наприклад, в Україні грошово-кредитна політика впродовж тривалого періоду була спрямована на забезпечення стабільного обмінного курсу щодо долара США. Крім того, НБУ в Основних засадах грошово-кредитної політики визначав завдання щодо інфляції, грошової бази та грошової маси. Тар- гетування валютного курсу є перехідним монетарним режимом.
Монетарне таргетування полягає у визначенні та оголошенні цільових темпів зростання грошових агрегатів. У розвинених країнах воно набуло значного поширення після краху Бреттон-Вудської валютної системи. Наприклад, у Німеччині, яка першою почала використовувати монетарне таргетування, його застосовували понад 20 років.
Сьогодні найефективнішим монетарним режимом, на думку зарубіжних і вітчизняних науковців, є таргетування інфляції, тобто публічне оголошення планових (очікуваних) рівнів інфляції.
Таргетування інфляції підвищує прозорість монетарної політики, зміцнює довіру суспільства до монетарної влади, а також полегшує контроль над нею з боку громадськості.
За даними МВФ, у 2005 р. таргетування інфляції використовувала 21 країна. Першими його запровадили Нова Зеландія, Канада, Велика Британія, Австрія.
До таргетування інфляції від монетарного таргетування перейшов 2005 р. і Європейський центральний банк [11. С. 40].
Передумовою цього режиму є незалежність центрального банку у разі формування грошово-кредитної політики, визначення її цілей та інструментів реалізації.
Відповідно до змін у Законі України “Про Національний банк України” від 09.07.2010 р., в Україні, починаючи з 2011 р., також запроваджено режим таргетування інфляції. Це означає, що при виконанні своєї головної функції - забезпечення стабільності грошової одиниці України - пріоритетним для НБУ є досягнення та підтримка цінової стабільності в державі. Цінова стабільність передбачає збереження купівельної спроможності національної валюти шляхом підтримання у середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких, стабільних темпів інфляції, які вимірюють індексом споживчих цін.
12.2.