ЗАСТОСУВАННЯ ДОВІР’Я ТА БЮДЖЕТНІ ДЕФІЦИТИ ЗА РЕЙГАНА
Адміністрацію Рейгана різко критикували за створення великих бюджетних дефіцитів внаслідок зменшення податків на початку 1980-х років. У кейнсіанській системі ми звичайно міркуємо про зменшення податків як знаряддя стимулювання сукупного попиту і збільшення сукупного обсягу виробництва.
Чи могло сподівання великих бюджетних дефіцитів поглибити спад у 1981 —1982 роках, після того як Федеральна резервна система привела в дію антиінфляційну монетарну політику?Ряд економістів відповідають «так», використовуючи графіки, такі, як частини (б) та (в) графіка 30.6. Вони заявляють, що перспектива великих бюджетних дефіцитів ускладнила для громадськості сприйняття твердження, нібито антиінфляційна політика справді проводитиметься, коли ФРС оголосила про свої наміри. Отже, крива сукупної пропозиції продовжувала переміщуватися з AS1 до AS2, як на частинах
(б) і (в) графіка 30.6. Коли ФРС фактично утримувала криву сукупного попиту від зростання до AD2 через уповільнення темпу зростання кількості грошей у 1980—1981 рр. та дозволяла процентним ставкам зростати, то економіка перемістилася у точку 2' на частинах (б) і (в) графіка 30.6, і масштаби безробіття зросли. Як випливає з нашого аналізу частин (б) і (в) графіка 30.6, темп інфляції справді суттєво уповільнився, впавши нижче 5 % під кінець 1982 р. Проте ціна за падіння була дуже високою: безробіття досягнуло максимальної позначки 10,7 %.
Якби адміністрація Рейгана справді намагалася зменшити дефіцити замість їх збільшення шляхом зменшення податків, який міг би бути результат антиінфляційної політики? Замість переміщення до точки 2’, економіка могла б переміститися в точку 2" на частині
(в) графіка 30.6 (або навіть у точку 1 на частині (б) графіка, якщо нова класична макроекономічна модель правильна!). Ми мали б навіть швидше зменшення темпів інфляції і меншу втрату обсягу виробництва. Не дивно, що окремі економісти так вороже ставилися до бюджетної політики Рейгана!
Рональд Рейган — не єдиний глава держави, що мав справу з великими бюджетними дефіцитами в той час, коли проводилася антиінфляційна політика. Маргарет Тетчер у Великій Британії здійснювала це ще до Рейгана, і такі економісти, як Томас Сарджент, твердять, що винагородою за її політику було зростання безробіття у Великій Британії до безпрецедентних розмірів [CXXXVI].
Хоча багато економістів погоджуються в тому, що антиінфляційній програмі ФРС бракувало довір’я, особливо на її початкових фазах, проте не всі вони згодні, буцімто бюджетні дефіцити за Рейгана були причиною відсутності довір’я до антиінфляційної політики. Той висновок, що бюджетні дефіцити за Рейгана поглибили спад у 1981 — 1982 рр., суперечливий.