ЗАСТОСУВАННЯ ОБВАЛ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ВИДАТКІВ І «ВЕЛИКА ДЕПРЕСІЯ»
З 1929-го по 1933 рік в економіці США відбулося найбільше падіння інвестиційних видатків у процентах, що будь-коли реєструвалося. У цінах 1982 р. видатки на інвестиції зменшилися з 139,2 до 22,7 млрд.
дол., падіння становило більше ніж 80 %. Що сталося з сукупним обсягом виробництва у цьому періоді, згідно з кейнсіанським підходом?З графіка 24.4 випливає, що падіння у планових інвестиційних видатках на116,5 млрд. дол. перемістило функцію сукупного попиту вниз
пересуваючи економіку з точки 1 у точку 2.
Сукупний обсяг виробництва тоді різко впав. Реальний ВНП фактично зменшився на 211,1 млрд. дол. (мультиплікація падіння інвестиційних видатків на 116,5 млрд. дол.), з 709,6 млрд. дол. до 498,5 млрд. дол. (у цінах 1982 р.). Оскільки економіка перебувала на рівні повної зайнятості у 1929 р., падіння в обсязі виробництва вилилося у масове безробіття. Понад 25% робочої сили були безробітними у 1933 р.
Після «великої депресії» Кейнс висунув погляд, згідно з яким економіка безперервно зазнаватиме значних коливань обсягу виробництва внаслідок мінливості інвестиційних видатків, зокрема планових інвестиційних видатків. Його особливо турбували різкі падіння автономних видатків, які неминуче вели до значного скорочення обсягу національного виробництва з рівновагою, що досягалася за великих розмірів безробіття. Якщо автономні видатки різко падали, що мало місце в роки «великої депресії», то як економіка могла повернутися до вищих обсягів національного виробництва і прийнятніших рівнів безробіття? Аж ніяк не через збільшення в автономних видатках, бо прогнози фірм на майбутнє були похмурі. Відповідь Кейнса на цю проблему полягала у зростанні ролі уряду у визначенні сукупного обсягу виробництва.
Значення урядових видатків
Кейнс усвідомлював, що урядові видатки і оподаткування можуть також впливати на положення функції сукупного попиту.
Отже, через зміни в урядових видатках можна відновлювати в економіці πobhv зайнятість. Як показано у рівнянні сукупного попиту
G + NX, урядові видатки (G) прямо розширюють сукупний попит. Проте податки не впливають прямо на сукупний попит, як урядові видатки. Натомість податки зменшують величину доходу, який споживачі мають у наявності для видатків, і впливають на сукупний попит через впливи на споживчі видатки, тобто, коли існують податки, то використовуваний доход (DI) не дорівнює сукупному обсягу виробництва. Використовуваний доход дорівнює сукупному обсягу виробництва (У) мінус податки (T), DI = Y-T. Функцію споживання C = а + тре ? DI можна записати таким чином:
Ця функція споживання подібна до тієї, що використовувалася за відсутності податків (C = а + тре ? У), але вона має додатковий член (- тре ? Т) у правій частині рівняння. Цей член показує, що коли податки збільшуються на 100 дол., то споживчі видатки змен-
Графік 24.4. Реагування сукупного обсягу виробництва па обвал інвестиційних видатків у 1929—1933 роках.
Зменшення планових інвестиційних видатків на 116,5 млрд. дол. у 1929 —1933 роках перемістило функцію сукупного попиту вниз з положення Yld у положення Y∑d і спричинило пересування економіки з точки 1 в точку 2, в якій обсяг виробництва зменшився на 211,1 млрд. дол.
Джерело: Data from the Economic Report of the President.
шуються на тре, що помножене на цю величину податків. Якщо тре = 0,5, то споживчі видатки зменшилися на 50 дол. Це має місце, бо споживачі розглядають 100 дол. податків як рівноцінне зменшення доходу на 100 дол. і зменшують свої видатки на добуток граничної схильності до споживання та цієї величини податків.
Щоб зрозуміти, як включення урядових видатків і податків видозмінює наш аналіз, початково подивимося на впливи додатних значень урядових видатків на сукупний обсяг виробництва через кейнсіанський хрест з графіка 24.5.
Припустімо, що у випадку відсутності урядових видатків або податків економіка перебуває у точці 1, в якій функція сукупного попиту, Yad = C + І = 500 + 0,5Y, перетинає лінію 45°, Y = Y∣d. У цій точці рівноважний обсяг виробництва дорівнює 1000 млрд. дол. Припустімо, проте, що економіка досягає повної зайнятості за сукупного обсягу виробництва 1800 млрд. дол. Наскільки урядові видатки можуть бути корисними для відновлення в економіці повної зайнятості з обсягом виробництва 1800 млрд. дол.?
Якщо урядові видатки встановлюються у сумі 400 млрд. дол., то функція сукупного попиту переміщується вгору до Ygd = C + і + G = 900 + 0,5Y. Економіка переміщується у точку 2, і сукупний обсяг виробництва зростає на 800 млрд. дол. (до 1800 млрд. дол.). На графіку 24.5 показано, що сукупний обсяг виробництва прямо пов’язаний з урядовими видатками і що зміни в урядових видатках ведуть до мульти- плікованих змін у сукупному обсязі виробництва. Зміни у обсязі виробництва дорівнюють добутку мультиплікатора видатків, 2 = 1/(1 - тре) = 1/(1 - 0,5), на зміни в урядових видатках. Отже, зменшення у планових інвестиційних видатках, що викликає високий рівень безробіття (що мало місце в роки «великої депресії») можна нейтралізувати збільшенням урядових видатків.
Що станеться, коли уряд вирішить, що йому потрібно зібрати податки у сумі 400 млрд. дол., щоб збалансувати бюджет? До підвищення податків економіка перебуває у рівновазі у тій самій точці 2 на графіку 24.5. Наш аналіз функції споживання (що враховує податки) означає, що податки (T) зменшують споживчі видатки на величину (тре ? Т), бо доход тепер на T доларів менший. У нашому прикладі тре = 0,5, тому споживчі видатки і функція сукупного попиту переміщуються вниз на 200 млрд.
дол. ( = 0,5 ? 400). У новій рівноважній точці З обсяг виробництва зменшився до 1400 млрд. дол. (видатковий мультиплікатор, що помножений на величину 0,5 ? 400).Хоча ми бачимо, що сукупний обсяг виробництва перебуває в оберненій залежності від рівня податків, важливо усвідомити, що зміна у сукупному обсязі виробництва, що спричинена зростанням податків на 400 млрд. дол. (ΔY = -400 млрд. дол.), менша, ніж зміна у сукупному обсязі виробництва, через збільшення урядових видатків на 400 млрд. дол. (ΔY = 800 млрд. дол.). Якщо і податки, і урядові видатки зростуть однаковою мірою на 400 млрд. дол., як це має місце при русі від точки 1 до точки 3 на графіку 24.5, то сукупний обсяг виробництва збільшиться.
Кейнсіанський підхід передбачає, що уряд може відігравати важливу роль у визначенні сукупного обсягу виробництва через зміну рівня урядових видатків і податків. Якщо економіка сповзає у глибокий спад зі значним скороченням обсягу виробництва і зростанням безробіття, то проведений аналіз забезпечує рецепт для одужання економіки. Уряд може збільшити сукупний обсяг виробництва шляхом
Сукупний обсяг виробництва, Y
Графік 24.5. Реагування сукупного обсягу виробництва на урядові видатки і податки. 
збільшення урядових видатків, або уряд може зменшити податки і замінити на протилежний розвиток процесу, що показаний на графіку 24.5. Зменшення податків збільшить доход, що наявний для видатків за кожного рівня обсягу виробництва, і це перемістить вгору функцію сукупного попиту й викличе зростання рівноважного обсягу виробництва.
Роль міжнародної торгівлі
Міжнародна торгівля також відіграє важливу роль у визначенні сукупного обсягу виробництва, бо обсяг чистого експорту (експорт мінус імпорт) є компонентом сукупного попиту. Для аналізу впливу чистого експорту на кейнсіанський хрест з графіка 24.6 припустімо, що по
Підсумки для визначників сукупного обсягу виробництва
Наш аналіз кейнсіанської системи визначав досі п’ять автономних чинників (ці чинники не залежні від доходу), які переміщують функцію сукупного попиту, а тому змінюють і обсяг сукупного виробництва:
1. Зміни автономних споживчих видатків.
2. Зміни планових інвестиційних видатків.
3. Зміни урядових видатків (G).
4. Зміни податків (T).
5. Зміни чистого експорту (NX).
Впливи змін кожної з цих змінних на сукупний обсяг виробництва підсумовані далі в тексті і в таблиці 24.2.
Зміни автономних споживчих видатків (а). Збільшення автономних споживчих видатків, а (скажімо, через те, що споживачі стають більшими оптимістами щодо розвитку економіки, бо на фондовій біржі пожвавлення), прямо збільшує споживчі видатки і переміщує вгору функцію сукупного попиту, що веде до збільшення сукупного обсягу виробництва. Зменшення а викликає скорочення споживчих видатків, що, зрештою, веде до зменшеного сукупного обсягу виробництва. Отже, сукупний обсяг виробництва перебуває у прямій залежності від автономних споживчих видатків, а.
Зміни планових інвестиційних видатків (І). Збільшення планових інвестиційних видатків прямо розширює сукупний попит, отже, підносить вгору функцію сукупного попиту і збільшує сукупний обсяг
виробництва. Зменшення планових інвестиційних видатків звужує сукупний попит і викликає зменшення сукупного обсягу виробництва. Отже, сукупний обсяг виробництва перебуває у прямій залежності від планових інвестиційних видатків, І.
Зміни урядових видатків (G). Збільшення урядових видатків також прямо розширює сукупний попит, підносить вгору функцію сукупного попиту та збільшує обсяг виробництва. Зменшення урядових видатків прямо зменшує сукупний попит, знижує функцію сукупного попиту і викликає падіння сукупного обсягу виробництва. Отже, сукупний обсяг виробництва перебуває у прямій залежності від урядових видатків, G.
Зміни податків (T). Підвищення податків прямо не впливає на сукупний попит, а замість цього зменшує величину доходу, що наявна для видатків, тобто зменшує споживчі видатки. Скорочення видатків на споживання тоді веде до падіння сукупного попиту, що результу- ється у зменшенні сукупного обсягу виробництва. Зниження податків, з іншого боку, забезпечує більший розмір доходу, що наявний для видатків, збільшує споживчі видатки і веде до більшого сукупного
ТАБЛИЦЯ 24.2
Підсумки: реагування сукупного обсягу виробництва па автономні зміни в а, I, G, T та NX.
Примітка: У таблиці показано лише збільшення значення змінних; впливи зменшення значення змінних на сукупний обсяг виробництва були б протилежні до тих, іцо подані в другому стовпці.
обсягу виробництва. Отже, сукупний обсяг виробництва перебуває в оберненій залежності від рівня податків, Т.
Зміни чистого експорту (NX). Збільшення чистого експорту прямо розширює сукупний попит і підвищує функцію сукупного попиту, що збільшує обсяг виробництва. Падіння чистого експорту прямо зменшує сукупний попит, знижує функцію сукупного попиту і викликає падіння сукупного обсягу виробництва. Отже, сукупний обсяг виробництва перебуває у прямій залежності від обсягу чистого експорту, NX.
Видатковий мультиплікатор і сила впливів від п’яти чинників. Функція сукупного попиту у кейнсіанському хресті переміщується по вертикалі на повну величину змін у а, I, G та NX, що результується у мультиплікованому впливі на сукупний обсяг виробництва через впливи видаткового мультиплікатора, 1/(1 - тре). Зміна у податках чинить менший вплив на сукупний обсяг виробництва, бо споживчі видатки змінюються тільки на величину тре, яка помножена на зміну в податках (-mpc ? ΔT), що у випадку тре = 0,5 означає: сукупний попит переміщується по вертикалі лише на половину значення зміни у податках.
Якщо має місце зміна одного із цих автономних чинників, що нейтралізується зміною іншого чинника (скажімо, І зростає на 100 млрд. дол., але a, G або NX зменшуються на 100 млрд. дол., або T збільшується на 200 млрд. дол., коли тре = 0,5), тоді функція сукупного попиту залишатиметься незмінною 1.
ПОРАДА
Для перевірки вашого розуміння кейнсіанського аналізу зміни обсягу виробництва у відповідь на зміни описаних чинників подивіться, чи ви можете використати кейнсіанський хрест для ілюстрації того, що станеться з сукупним обсягом виробництва, коли значення кожної змінної скоріше зменшиться, ніж зросте. Виконайте також вправи і завдання в кінці розділу, які передбачають складання прогнозу поведінки сукупного обсягу виробництва, коли значення певної економічної змінної коливається.