ЗАСТОСУВАННЯ ВАЖЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ ДОВІР’Я ДЛЯ ПЕРЕМОГИ ВОЛКЕРА НАД ІНФЛЯЦІЄЮ
З 1965 р. і далі протягом сімдесятих років творці економічної політики мали невелике довір’я як борці з інфляцією. Це була заслужена репутація, бо вони проводили політику поступок для досягнення високої зайнятості.
Як ми бачили, результат був відповідним. Інфляція стала визначатися двозначними числами, в той час як норма безробіття залишалася високою. Для того щоб приборкати інфляцію, Федеральна резервна система під керівництвом її голови Волкера провела економіку через дві близькі в часі одна до одної рецесії 1980 р. та 1981 —1982 рр. (розділ 20). (Дані про інфляцію, зростання кількості грошей та безробіття в цьому періоді подані на графіках 28.7 і 28.9). Тільки після спаду 1981 —1982 рр.— найжорстокішого в повоєнному періоді, з нормою безробіття понад 10 % — Волкер справді виборов довір’я до антиінфляційної політики ФРС. До кінця 1982 р. інфляція становила менше ніж 5 %.Показник довір’я до Волкера зріс у 1983 р., коли темп зростання кількості грошей різко збільшився, але це не позначилося на темпах інфляції. Працівники і фірми були переконані, що коли інфляція підніме голову, то Волкер проводитиме непоступливу політику щодо її приборкання. Вони, отже, не збільшували цін і не ставили вимог про збільшення заробітної плати, що перемістило б криву сукупної пропозиції ліворуч і вело б одночасно і до інфляції, і до безробіття. Успіх антиінфляційної політики Волкера продовжувався протягом решти його терміну перебування на посаді голови, що закінчився у 1987 р.
Безробіття поступово впало, в той нижче 5 %. Перемога Волкера над він отримав довір’я.