ПЕРЕДНЄ СЛОВО

У XXI ст. "інстинкт реформування" (Д.Кеттл) стає самою

суттю практики державного управління*. Наприкінці 80-х рр. ми-

нулого століття розпочався глобальний реформаторський рух у

сфері державного управління.

значився широкою масштабністю реформ, головним завданням

яких був перегляд ролі держави та її відносин з громадянами. Зок-

рема, недоліки та патології, притаманні бюрократії, спонукали до

заміни традиційних бюрократичних командно-адміністративних

механізмів ринковими. Зменшення довіри громадян до традицій-

них інститутів державного управління, визнання неефективності

урядових програм зумовили розробку альтернативних систем на-

дання державно-управлінських послуг населенню, зорієнтованих

на громадян-споживачів, надання їм можливості вибору. На зміну

централізованому управлінню запроваджувалась його децентра-

лізація - центр реалізації програм переміщувався на більш низькі

рівні управління, відбувалось розосередження влади, впливу, ав-

торитету між різними організаціями, асоціаціями, групами, інди-

відами. Загалом реформи державного управління були спрямовані

на заміну традиційних способів адміністрування, що ґрунтуються

на правилах та авторитеті, ринковими, рушійними силами яких є

вільна конкуренція.

Ці процеси були зумовлені низкою факторів, що їх визнача-

ли тогочасні тенденції світового розвитку, а саме:

· політичним - трансформування основ системи управління

та модернізація економіки в колишніх соціалістичних країнах і

країнах, що розвиваються, становлення демократичних соціаль-

них інститутів та громадянського суспільства, оновлення відно-

син з громадянами;

· соціальним - фундаментальні зміни в усіх сферах соціаль-

ного життя внаслідок переходу від індустріального до інформацій-

ного суспільства;

· економічним - застій, кризовий спад економіки, її неконку-

рентоспроможність на світових ринках;

· інституціональним - становлення нових конструкцій гло-

бальної економіки та глобальної політичної системи, поява над-

*

Режим доступа : http://www.strana-oz.ru/?numid=17&article=821

3

державних організацій, наднаціональних та локальних інституцій

влади.

У багатьох західноєвропейських країнах спостерігалось зни-

ження рівня довіри громадян до держави та уряду. Особливо різким

таке зниження було у 1990-ті рр. у Канаді, Германії, Швеції, Вели-

кобританії, США - громадяни залишаються прихильниками демо-

кратії, але їх не влаштовує те, як демократія функціонує в їх країнах.

Були запроваджені дві основні моделі реформування дер-

жавного управління - вестмінська та американська. В них на своє

практичне розв'язання очікували дві важливі проблеми:

1. Що має робити держава? Це питання пов'язане з політич-

ною складовою та стосується політичної сфери, його розв'язання

має спиратись на політичну систему держави.

2. Як держава може краще робити те, що їй належить робити?

Це питання пов'язане з адмініструванням та його ефективністю, рішен-

ня потребує міцного політичного керівництва та суспільної підтрим-

ки, а іноді навіть трансформації політичних інститутів держави.