16.5 Міжнародні валютні відносини

В зв’язку з тим, що практично всі міжнародні економічні відносини мають вартісне вираження й опосередковуються грошовими формами, між країнами світового господарства формуються певні міжнародні валютні відносини, які викликають необхідність обміну їх валют.

Валюта - це грошова одиниця країни. Кожна держава має свою національну валютну систему. На підставі національних валютних систем утворюється світова валютна система. Головне призначення валютної системи – обслуговування міжнародного обміну товарами та послугами, насамперед забезпечення міжнародного обміну достатньою кількістю відповідної валюти та гнучким і ефективним валютним механізмом.

Для включення національної економіки в світову, треба щоб національна валюта була конвертована. Конвертованість валюти - це спроможність національної грошової одиниці вільно використовуватися в міжнародному платіжному обігу для здійснення різних міжнародних розрахунків. Розрізняють повну конвертованість (вільне використовування валюти в усіх міжнародних операціях, відсутність будь-яких валютних обмежень для фізичних і юридичних осіб) і обмежену конвертованість, яка ділиться на зовнішню (вільне використання валюти лише іноземними фізичними або юридичними особами тільки в поточних або в зовнішньоторгових розрахунках) і внутрішню (достатньо вільна купівля-продаж іноземної валюти для юридичних і фізичних осіб даної країни).

Обмін валют і розрахунки між державами здійснюється на підставі валютного курсу.

Валютний курс - це ціна грошової одиниці країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Валютний паритет - законодавчо встановлене відношення між двома валютами, яке є основою валютного курсу.

Існує два протилежних варіанти системи валютних курсів:

- система фіксованих валютних курсів, яка припускає втручання держави в їхні зміни;

- система гнучких (плаваючих) валютних курсів, при якій курс обміну національної валюти визначається співвідношенням попиту і пропозиції на неї.

Фактори, які визначають валютний курс:

1) економічні події - зміна попиту на національному ринку, зміна продуктивності праці, державна фінансова і грошова політика;

2) ціни, процентні ставки;

3) політичні і психологічні фактори, очікування;

4) попит і пропозиція іноземних валют.

Заходи щодо регулювання валютного ринку спонукають уряд здійснювати девальвацію або ревальвацію своїх національних валют.

Девальвація - цілеспрямовані дії уряду на зниження обмінного курсу валюти своєї країни.

Ревальвація – дії уряду, спрямовані на підвищення обмінного курсу національної валюти.

Девальвація означає, що товари країни стають на міжнародному ринку дешевшими, оскільки інші країни платять за них менше валюти (за цих умов може зростати експорт). Товари, куплені за кордоном, стають дорожчими, що веде до зниження імпорту (зниження внутрішнього попиту на імпортні товари).

Корегування національного валютного курсу можна здійснювати за допомогою валютної інтервенції (вплив на курс національної валюти шляхом купівлі-продажу іноземної валюти).

Міжнародні валютні відносини контролює і регулює МВФ, МБРР, Європейський валютний інститут та ін.