Валютні відносини і валютна система

Валютні відносини виникли в результаті розвитку міжнародної торгівлі, яка породжує необхідність в обміні національними валю­тами. Отже, валютні відносини — це сукупність відносин, пов’я­заних з функціонуванням валюти у міжнародній торгівлі, економі­чному і технічному співробітництві, наданні та отриманні позик, кредитів тощо.

Валюта — це грошова одиниця країни (долар США, англійсь­кий фунт стерлінгів, евро, японська ієна, російський дубль, гривня тощо).

Це — грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і пла­тіжні документи (векселі, чеки тощо), виражені в іноземних грошо­вих одиницях, які застосовуються в міжнародних розрахунках.

Залежно від режиму використання валюта може бути: повністю конвертованою, неконвертованою і частково конвертованою. Пов­ністю конвертована валюта як поняття означає можливість її ві­льного обміну на грошові знаки інших держав для всіх категорій власників у будь-якій формі у всіх видах операцій без обмежень.

Повністю конвертовані валюти (особливо долар США) широко використовуються для міжнародних розрахунків, а також для ство­рення валютних резервів. Неконвертована валюта функціонує там, де держава-емітент, тобто держава, яка випускає в обіг грошові знаки, забороняє (або суттєво обмежує) операції по їх обміну на інші валюти. Частково конвертована валюта з’являється в тому випадку, коли конвертованість розповсюджується на певні катего­рії власників даної валюти і окремі види операцій. Часткова конве­ртованість може також мати регіональний характер, тобто обмежу­ватися певним колом країн, зокрема рамками певної валютної зони.

Кожна держава, як незалежний економічний суб’єкт, проводить самостійну грошово-кредитну політику, формуючи власну націо­нальну валютну систему.

Суб ’єктами валютних відносин є держава, міжнародні організа­ції, юридичні і фізичні особи. Правовою основою для виникнення, змін або припинення валютних відносин є міжнародні угоди і акти відповідного законодавства в конкретних країнах.

2.