§2. Регіональні валютні системи

Поглиблення процесів західноєвропейської валютної і нтеграції, спричинило створення Європейської валютної системи (ЄВС), що являє собою регіональну валютну систему й одночасно є елементом сучасної світової валютної системи.

ЄВС буластворенав 1979р. Основною рисою цієї регіональної валютної системи був механізм ЕКЮ — спеціальноїєвропейської розрахункової одиниці, заснованої на “кошику" з 10 валют країн Західної Європи на чолі з маркою ФРН (на 1/3). На відміну від СПЗ ЕКЮ застосовувалось й у приватних операціях банків і фірм. Квота національних валют — компонентів ЄКЮ — визначалась економічним потенціалом країн (їх часткою у сукупному ВНП і товарообігу ЄС) з переглядом кожних п’ять років. При перегляді “кошику" всі активи і пасиви переоцінювались за новим курсом. Останній раз структура ЕКЮ була зафіксованау вересні 1989 р., питома вага валют становила (у %): німецька марка -30,1 французький франк- 19,0; фунт стерлінгів- 13,0; італійська ліра-10,0; голландський гульден — 9,4; бельгійський франк — 7,6; іспанська песета — 5,3; інші —5,45.

У ЄВС здійснюється міждержавне регіональне валютне регулювання через Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС), що надає центральним банкам короткострокові і середньострокові кредити для покриття тимчасового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов ’язаних з валютною інтервенцією.

480

31 січня 1999 року нову європейську валюту — евро запущено у безготівковий обіг Бельгії, Голландії, Люксембургу, Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Ірландії, Австрії та Фінляндії. Велика Британія, Данія і Швеція поки що утримуються від вступу в Європейський економічний і валютний союз (ЄВС), а Греція, якій, навпаки, дуже хотілося стати повноправним його членом, не змогла задовольнити економічних вимог, що ставляться до економіки країн — потенційних членів ЄВС.

Матеріалізація евро відбулася 1 січня 2002 року - цього дня єдина валюта з’явиласяу готівковому грошовому обігу.

Очікується, що єдина сильна валюта сприятиме економічному зростанню країн ЄЄ та фінансовій стабільності в усьому світі.

ЗО червня 1998 року у Франкфурті офіційно відкрився Європейський центральний банк. Він здійснює курсоугворення евро та контролює рівень процентних ставок евровалютного ринку. Водночас Європейська система центральних банків (ESCB), яка складається з Європейського центрального банку та національних центральних банків, уже визначила всі технічні умови й особливості механізму введення евро. Очевидно, що всі проблеми, зякими передусім зіткнуться українські комерційні банки, матимуть теж суто технічний характер.

З огляду на це вважає мо за доцільне детально зупинитися на характе -ристиці ключових складових механізму введення євро. На нашу думку до них належать:

• порядок формування обмінних курсів національних валют щодо євро;

• аналіз нових міжнародних джерел ціноутворення на грошових ринках у межах ЄЄ;

• клірингові розрахунки в євро за участю міжнародних та національних платіжних систем;

• деномінація платежів у євро;

• процед ура конверсії банківських рахунків у національних валютах в євро.

Порядок формування обмінних курсів національних валют щодо євро визначається схемою, за якою здійснюється фіксація обмінних курсів між валютами країн — членів ЄВС. Передбачається, що фіксація курсів має запобігати появі спекулятивних можливостей і не порушувати природної конкуренції.

Обмінні курси фіксуються тільки міжєвро і національними валютами країн—членів Європейського економічного і валютного союзу, тобто щодо 1 євро і тільки в односторонньому порядку.

Для конвертації суми однієї національної валюти в іншу необхідно буде про-конвертувати цю суму в євро, а потім в іншу національну валюту. Тобто залишиться крос-курс для валютних пар країн—учасниць союзу тільки через євро.

Загальний вираз обмінного курсу включає в себе 6 цифр: цифри до десяткової коми і після, нуль розглядається як до коми, так і після. Наприклад: 1 євро = 1906,48 італійських лір.

Зовнішня вартість евро має відповідати вартості екю, тобто обмінний курс між ними становитиме один до одного. Євро буде поділена на 100 центів.

З 1 січня 1999 р. на ринку ЄВС торгівля здійснюється тільки в євро.

Запровадження у грошовий обіг євро зчинило появу нових міжнародних джерел ціноутворення на грошових ринках у межах ЄС.

З 1 січня 1999 р. традиційні ставки грошового ринку (PIBOR, FIBOR?a ін.) перестали існувати. На зміну їм прийшли ставки EURIBOR?a EURIBID, які замінили вищезгадані ставки націонатьних грошових ринків країн — учас -ниць ЄВС.

Запроваджена така умовна схема утворення ставок EURIBOR, EURIBID:

— 64 провідних банки світу (перелікуточнюється); — 58 банків країн ЄВС (з них 12 німецьких банків); — 3 глобальних банки СІНА; — 2 швейцарських банки і 1 японський банк.

Передбачено, що ці банки регулярно надаватимуть інформацію про депозитні ставки грошового ринку відомим інформаційним агентствам (REUTERS, TELEKURS), які вираховуватимуть середні процентні ставки, що відповідно представлятимуть ставки EURIBID та EURIBOR. Ці ставки вважаються базовими для визначення ставок, які публікуються Європейською системою центральних банків (ESCB).

З метою гармонізації правші та звичаїв фінансових ринків передбачається дотримуватися в ЄВС таких параметрів.

Ринок евровалюта (Euro Money Market):

• принцип тривалості фінансового стандартного року: 360 днів; — стандартний термін поточної угоди—2 спот-дні; — робочідні: операційні дні системи TARGET стануть основою для робочихднів зєвро.

Ринки облігацій (Bond Markets):

• принциптривалості стандартного фінансового року: 360 днів; — принцип котирування: перевага десятковим, а не дробовим часткам; — робочідні: операційні дні системи TARGET стануть основою для робочихднів з євро: — періодичність купонів: довільна;—дні розрахунків: стандарт для міжнародних торгових операцій з облігаціями, деномінованими в євро, має залишатися в межах циклу Т + 3 робочих дні.

Клірингові розрахунки в євро здійснюються з участю міжнародних і націонатьних платіжних систем.

Для здійснення платежів у Європі, які забезпечать клірингові розрахунки вєвро, існує три альтернативні можливості:

• платіжна система Європейської системи центральних банків—TARGET;

— система клірингових розрахунків у євро Європейської асоціації (ЕВА); — 482

загальнодержавні національні системи клірингових розрахунків у евро через прямий чи віддалений доступ (RTGS).

Усі названі види платіжних систем існують сьогодні паралельно, базуючись на БРУТТО- чи НЕТТО-схемі клірингових розрахунків.

До системи клірингових розрахунків БРУТТО (Gross settlement system) належать системи, які передбачають виконання платежів за наявності дос -татнього покриття на кореспондентському рахунку для реального переведення грошей з рахунку банку-відправника на рахунок банку-отримувача. Ця система відзначається високою надійністю і швидкістю виконання платежів, які не потребують залучення великої кількості ліквідних коштів.

Представниками такого типу платіжних систем є національні платіжні системи таких країн: СЕП — Україна; TFB — Франція; ELS — Німеччина; BLREL— Італія; ТОР — Нідерланди; TARGET — Європейський валютний союз; FEDWIER—США.

Система клірингових розрахунків НЕТТО (Net settlement system) базується на взаємозаліку платежів з перерахуванням різниці (сальдо), що виникла в одному з контрагентів без покриття платежу.

Представниками такого типу систем є: CHIPS — США, CHAPS — Велика Британія, EAF-2 — Німеччина, ЕВА — Європейський валютний союз.

Крім необхідного д ля використання евро приведення у відповідність національних клірингових систем (конверсії валют, подвійної звітності й т.ін.), очікуються деякі інші можливі наслідки для систем Національних клірингових послуг:

• приведення у відповідність робочих годин, а також форматів і вимог звітності;

• загальна можливість віддаленого доступу до локальних платіжних систем чи банків, що розташовані на території ЄВС;

• перерозподіл обсягів платежів і часток ринку;

• гармонізація цінових структур.

Єдина валюта приведе до створення єдиного ринку платіжних послуг. Деякі ринкові стандарти, наприклад, дата валютування, години роботи та розрахунок процентних ставок будуть за короткий час приведені у відповідність один з одним, тоді як інші, такі, як юридичні вимоги, вимоги до звітності й місцеві формати, існуватимуть! далі, забезпечуючи відокремлене функціонування євро-пейськихринків.

Спеціальна директива ЄС про здійснення міжнародних платежів потребує прозорості цінової політики і строків здійснення міжнародних платежів на суму до 50000 евро. Банки почали виконувати ці вимоги з 01.01.1999 року. Робочим документом Європейського валютного інституту (ЄМІ) «Законодавчі процедури щодо введення евро» передбачено, що ні суд, ні державні органи не можуть своїм рішенням зобов'язати будь-який суб'єкт економічної діяльності 483

використовувати євро. Однак робоча передумова цього ж документа полягає в тому, що міжбанківський і біржовий ринки іноземних валют уже на початковій стадії перехідного періоду перейдуть до стандартизованого використання євро, тому що Європейська система центральних банків здійснюватиме операції тільки в євро і при необхідності конвертуватиме платіжні доручення, отримані від контрагентів, у євро або в національні валюти.

Європейським валютним інститутом на сьогодні вже розроблено детальну технічну процедуру з конверсії рахунків у євро, а також передбачено уникнення всіх технічних перешкод, які можуть виникнути під час цього процесу. Процедура конвертації включає такі кроки:

1) суми, передбачені для конвертації однієї національної валюти в іншу, мають бути спочатку проконвертовані в євро;

2) отримані відповідні суми в євро будуть округлені до трьох знаків після коми;

3) після конвертації сума в євро або в національній валюті має бути округлена вгору або вниз до найближчої підодиниці (наприклад, цент, пфеніг) відповідно до традиційної банківської практики;

4) конвертація національної валюти ЄВС у євро відбувається за допомогою ділення на обмінний курс, а конвертація євро у національну валюту ЄВС відбуватиметься за допомогою множення на обмінний курс.

Введення євро значно зменшило всі банківські витрати, пов'язані з операціями у різних валютах, оскільки банкам не доведеться тримати кореспондентських рахунків у них в інших зарубіжних банках.

Отже, інтеграція грошового ринку Європи значно оптимізує міжнародну систему платежів і зробить її оперативнішою.