§1. Світова валютна система і її еволюція

Валютна система промислово розвинутих країн охоплює не тільки грошово-розрахункові відносини між ними, а й значною мірою внутрішній грошовий обіг. Світова валютна система, що функціонувала стихійно, поступово ставала цілеспрямовано регульованою.

На світовій арені аналогічна ситуація спостерігалася пізніше й у специфічних формах. Тут ніколи не було золотомонетного стандарту, золотозливко-вий стандарт існував протягом кількох сторіч; поряд з золотом поступово розвивалися допоміжні кредитні гроші у вигляді векселів, чеків й інших міжнародних боргових зобов’язань. Проте до початку XX ст. така валютна система перестала відповідати новим умовам міжнародних економічних відносин. Одна з найбільш характерних рис цього періоду - експорт капіталу - вступила в суперечність з новими формами золотого стандарту світової валютної системи. Крім того, запаси казначейського золота стали зосереджуватися в скарбницях країн, що швидко розвиваються. Знадобилася нова, менш стихійна, більш керована валютна система. У другій половині 30-х років на зміну різновидам золотого стандарту прийшов паперово-кредитний обіг, що дає державі можливість використовувати емісійний механізм як інструмент економічного регулювання.

Друга світова війна призвела до нового перерозподілу золотих запасів: близько 4/5 усіх державних запасів золота зосередилося в США. Домінування долара у світовій валютній системі означало, що золотодевізний стандарт набув форми золотодоларового.

Ця обставина була офіційно закріплена в липні 1944р. на конференції ООН у Бреттон-Вудсі (США), де були закладені основи повоєнної світовий валютної системи³⁴ .

• золото визнавалося основою світової валютної системи;

• роль основних валют була відведена долару і фунту стерлінгів;

• встановлювалися тверді паритети всіх валют стосовно долара, а через нього—до золота і один до одного; ринкові коливання валютних курсів навколо фіксованого доларового паритету допускалися в межах + 1 %;

• для регулювання світової валютної системи був створений Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР);

• була скасована система валютних обмежень і відновлена конвертованість національних валют.

Побудована на цій основі повоєнна світова валютна система дозволила ліквідувати хаос у сфері міжнародних валютно-фінансових відносин.

Проте суперечливість Бреттон-Вудської системи — між стихійно-ринковими засадами (золотом) і цілеспрямовано регулюючим впливом через обіг долара як основної резервної і розрахункової валюти призвела до:

• невідповідності між незмінною ціною золота і цінами товарів та послуг;

• гігантського вивезення капіталу з США (з 1957 по 1971 р. у формі прямих інвестицій на суму 54,2 млрддол.);

• величезним військовим витратам закордоном;

• збільшеннядефіцигу платіжного балансу США (з 1953 по 1972р. —69 млрд дол.);

• відриву реального курсу долара від його золотого паритету.

Крім того, у другій половині 60-х років Західна Європа і Японія вдвічі перевершили США за обсягами золотого запасу й експорту. У результаті перестала існувати навіть та загальноекономічна основа, на якій тримався золотодеві-зний стандарт, що спирається на єдину валюту—долар. Розлад золотодоларо-вого стандарту відбився в масових “скиданнях" долара на валютних ринкаху формі валютних лихоманок.

Тому з 1970 р. у рамках МВФ були введені спеціальні права запозичен-ня(СПЗ), що призначалися для поповнення валютних резервів країн-членів. СПЗ виконують ряд функцій світових грошей. Кошти розподіляються пропорційно квоті країн у МВФ, тому основна їх частина (від 2/3 до 3/4) припадає на промислово розвинуті країни і 1/4 — на країни, що розвиваються.

У цих умовах США провели дві девальваціїдолара — у 1971 і 1973р.,уре-зультаті чого офіційна ціна золота зросла до 42,22 дол. за тройську унцію. До цього часу більшість урядів промислово розвинутих країн зняли з себе відповідальність за підтримку курсу своєї валюти у визначеному співвідношенні з її доларовим паритетом і перейшли на режим “плаваючих" курсів. 31973 р. золото продається і купується за цінами, що встановлюються на спеціальнихто-

варних біржах золота, і ціна на золото перестала безпосередньо впливати на світову валютну систему.

У такій ситуації постало питання про реформування міжнародних валютних відносин. У січні 1976 р. сесія Тимчасового комітету МВФ затвердила ряд змін у Статуті МВФ, що означало офіційну реорганізацію світової валютної системи (Ямайськаугода1976-1978рр.)3мінивмеханізмі валютних відносин набрали сили з 1 квітня 1978р. і полягали в наступному: була скасована офіційна ціна золота (1/ З золотого запасу МВФ ліквідувалася шляхом продажу 1 /6 цього запасу на відкри-тихаукціонахіповерненняще1/6запасукраїнам-членамфонду);СПЗ були офіційно перетворені в головний резервний актив світової валютної системи.

Узаконювалась система плаваючих курсів валют. Кра'іни-члени могли виражати паритети своїх валют у СПЗ або у якійсь іншій іноземній валюті (але тільки не в золоті). Була розширена сфера міждержавного валютного регулювання, для чого в рамках МВФ була створена Рада на рівні міністрів кра'їн-учасниць для узгодження економічної політики.

Сформована валютна система відповідала положенням світового госпо-дарствау 70-х роках.