Світова валютна система

План

1. Сутність і еволюція міжнародної валютної системи

2. Вартість валюти, валютні курси та їх режими

3. Міжнародні валютні ринки, їх функції та види 4. Торгівля валютою та валютні ризики

1.

Валютна система - сукупністю способів, інструментів за допомогою яких форму­ються і використовуються валютні ресурси.

Кожен на­ціональний ринок має власну національну валютну си­стему.

Елементами національної валют­ної системи є:

— національна валютна одиниця;

— режим валютного курсу;

— умови конвертованості валют;

— система валютного ринку і ринку золота;

— порядок міжнародних розрахунків країни;

— склад і система управління золотовалютними ре­зервами країни;

— статус національних закладів, що регулюють ва­лютні відносини країни.

Міжнародна валютна система — це організацій­на форма грошово-кредитних відносин у міжнародно­му обігу, яка склалась на основі розвитку міжнарод­них ринків товарів, факторів виробництва, фінансових інструментів, закріплена міждержавними угодами й обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних економік.

Її основними елементами є:

—резервна валюта – валюта екон-розвинутої країни, яка виконує фу-ію міжнр платіжного і резервного засобу та служить базою для визн валютного паритету і валютного курсу для інших країн.

Передумови, які впливають на отримання валютного статусу резервної:

* розвинутість мережі кредитно-банківських послуг

* частка країни у світовому ви-цтві, Е товарів і капіталів

* лібералізація валютних операцій та вільна конвертованість валюти(швидкість обігу)

—валютний паритет – співвідношення між 2-ма валютами, що визначені в законодавчому порядку. В даний час валютний паритет встановлюється на основі спец прав запозичень.

СПЗ – резервний та платіжний засіб, що емітується міжнарод валютними фондами, існує лише в безготівковій формі у вигляді записів на банківських рахунках.

Ціна СПЗ була встановлена на рівні 0,888 грамів золота та мала доларовий еквівалент.

Склад СПЗ був замінений на кошик валют: євро, японська єна, фунт стерлінгів, долар США. На 2010р склад СПЗ: долар(44%) євро(34%) японська єна(11%) фунт стерлінгів(11%)

—рівень конвертованості валют;

—валютні обмеження – система екон правових і організаційних заходів, які регулюють операції з нац. та іноземн валютою.

Суб’єкти що здісн валютні обмеження:

* окремі країни

* міжнар орга-ії

* декілька держав на основі укладених відповідних взаємних угод.

Причини валютн обмежень:

* нестача валюти

* зовніш заборгованість країни

* нерівність платіжних балансів

Заходи регулювання:

* регулювання переказів за кордон

* частка або повна заборгованість вільної купівлі-продажу іноз валюти

* цільове регулювання прибутку, який отримують і переказують за кордон іноз інвестори.

—валютна ліквідність — здатність країни забезпечити своєчасну оплату своїх міжнародних зобов’язань. Джерела: офіційні золоті і валютні резерви, право на отримання кредиту в МВФ і розрахунки в СПЗ;

—міждержавні інститути – структури, які регулюють валютні відносини, займаються розробкою режиму безпечного розвитку валютних відносин у масштабах світового господарства. Нац ринок – нац банк,міністерства економік, фінансів, міжнародн рівень – між нар валютні та регіональні фінансові орган-ії .

—світовий валютний ринок –сукупність постійних екон та організаційних відносин стосовно операцій купівлі-продажу іноз валюти.

Еволюція світової валютної системи (зміна основних пріоритетів щодо використання у якості резервної валюти певних грошових засобів).

1.Найдовшою валютн системою була система «золотого монометалізму» (використ 1 валюта золота)

2. Система золотого стандарту була замінена на «золотодивізний стандарт» - закріплення фіксованих паритетів валют до долара США, який був конвертований у золото за фіксованим курсом.

3. Бреттон–Вудська, запроваджена у 1944р шляхом встановлення золото доларового стандарту. Дана система є різновидом золотодивізного стандарту і полягає у встановленні прямого зв’язку між вмістом долара і золота і було конвертовано 2 резервні валюти(долар і фунт стерлінгів) в золото за встановленим курсом.

4. Ямайська валютна система – запроваджена у 1976р і запровадила такі принципи:

* ведення стандарту СПЗ

* можливість використ країнами системи фіксованого та гнучкого курсу валют

* скасована офіційна ціна золота

2. Вартість валюти, валютні курси та їх режими

Під валютою розуміють грошову одиницю країни чи інший платіжний засіб.

За різними ознаками валюту поділяють:

а) національну валюту — законний платіжний засіб на території країни, що його випускає;

б) іноземну валюту — платіжний засіб інших країн, що законно чи незаконно використовується цією краї­ною;

в) резервну валюту — валюту, в якій країни трима­ють свої ліквідні міжнародні резервні активи, необхідні для покриття боргів;

г) тверду валюта — валюту зі стабільним валютним курсом.

Однією з найважливіших ознак валюти є її конвертованість.

Конвертованість валюти — це здатність резидентів вільно, без будь-яких обмежень, обмінювати нац валюту на іноземну і використовувати іноземну ва­люту в угодах з реальними і фінансовими активами.

Залежно від типів міжнародних операцій встанов­люється ступінь конвертованості валюти:

1. Конвертованість за поточними операціями — це відсутність обмежень на платежі й трансферти з по­точних міжнар операцій, що пов'язані з торгівлею товарами і послугами, міждержавними переказа­ми, доходами і трансфертами.

2. Конвертованість за капітальними операціями — це відсутність обмежень на платежі й трансферти з міжнар операцій, що пов'язані з рухом капіталу.

3. Повна конвертованість — це відсутність будь-яких обмежень і за поточними, і за капітальними операціями.

Валюта як і будь-який товар має ціну.

Валютний курс може встановлюватися законо­давчо або в процесі взаємного котирування валют. Ва­лютне котирування — це визначення валютного кур­су на основі певних ринкових механізмів.

Розрізняють 2 методи валютного котиру­вання.

Пряме котирування — це вираження валютного курсу одиниці нац. валюти в одиницях інозем­ної валюти.

Непряме котирування — це вираження валютного курсу одиниці іноземної валюти в одиницях нац. валюти.

В практиці використовується крос-курс котируван­ня — це вираження курсів двох валют одної до іншої через їхній курс щодо третьої валюти (як правило, до долара США).

За часовим виміром котировки валютного курсу:

Курс-спот — це курс, за яким обмінюються валюти лише впродовж двох днів з моменту досягнення угоди про курс.

Фодварний курс — це узгоджений курс, за яким об­мінюються валюти в певний момент в майбутньому, більш ніж через три дні після досягнення угоди про курс.

При регулюванні валютного курсу використ певний режим:

Режими валютного курсу — це організація або пра­вила і процедури визначення валютного курсу, його зміни, використання для здійснення розрахунків, на­лагодження постійних відносин між країнами, обслу­говування зовнішньоекономічних зв'язків.

Існує декілька основних режимів валютного курсу.

Фіксований режим валютного курсу - встановлюється урядом як постійні фіксовані про­порції обміну національної валюти на іноземну. Він більше підходить для невеликих відкритих економік, які значною мірою залежать від зовнішньої торгівлі.

Переваги

1. Дисциплінує економічну політику.

2. Сприяє взаємозалежності національних економік на основі більш тісної координації макрополітики країн.

3. Створює більш ефективне екон середовище (розподіл ресурсів).

4. Стимулює довгострокові ПІІ

5. Робить більш ефективною фіскальну політику щодо стимулювання зростання нац доходу

Недоліки

1. Внутрішні екон цілі підпорядковані зовн цілям забезпечення рівноваги платіжного балансу.

2. Занадто великий обсяг валютних резервів нераціонально прив'язаний до потреб підтримання націон фіксованого валют курсу.

3. Економіці неможливо ізолюватись від зовнішніх шоків.

4. Недружелюбна спекуляція слабкою валютою не дає змоги підтримувати довгий час зафіксовані пропорції обміну валют.

5. Ігнорує вільну гру попиту і пропозиції, тому спотворює економіку

Плаваючий (гнучкий) режим валютного курсу – формується під дією попиту та пропозиції. Переваги фіксованого валютного курсу є недоліка­ми гнучкого валютного курсу і навпаки.

Гнучкий валютний курс найбільш підходить для ве­ликих, відносно "закритих" економік з високо диверсифікованими структурами виробництва, з високорозвиненою економічною і фінансовою системами.

Сучасні системи валютного курсу є різними спо­лученнями фіксованих та плаваючих курсів (тобто гібридними).

1. Коригований валютний курс — це курс, що авто­матично змінюється залежно від зміни певного набору показників (наприклад, інфляції).

2. Керовано плаваючий в к — встановлюється центральним банком, а не валютним ринком, але з частими його змінами (тобто адміністра­тивно).

3. Прямий державний контроль усіх міжнародних трансакцій.

4. Контрольований валютний курс має цільове призначення, і термін (наприклад, зниження курсу націо­н валюти для збільшення експорту національ­них товарів).

5. Прив'язка до іноземної валюти чи її кошика.

6. Повзуча прив'язка (щонедільна девальвація на певну передбачувану величину).

7. Валютний коридор (девальвація щодня в певних межах).

3. Міжнародні валютні ринки, їх функції та види

Валютний ринок — ринок, на якому здійснюються валютні угоди, щодо обміну валюти однієї країни на валюту іншої країни за певним номінальним валютним курсом. Національні валютні ринки обслу­говують рух грошових потоків всередині країни. Вони інтегровані в світовий валютний ринок.

На світовому валютному ринку здійснюються ва­лютні операції і розрахунки, пов'язані з міжнародним рухом товарів, послуг і капіталів. Світовий валютний ринок функціонує цілодобово з понеділка до п'ятниці

Функції валютного ринку

1. Забезпечення валютно-кредитного і розрахунко­вого обслуговування експортно-імпортних операцій.

2. Хеджування, тобто страхування валютних ри­зиків. економічні агенти прагнуть уникну­ти валютного ризику, що виникає внаслідок коливань валютного курсу,

3. Валютний ринок дає змогу здійснити валютні спекуляції.

На будь-якому валютному ринку перетинаються ін­тереси багатьох суб'єктів. Щодо юридичних осіб учасни­ки валютного ринку мають такий склад:

1) центральні (національні) банки;

2) валютні біржі;

3) брокерські агенції;

4) міжнародні корпорації;

5) комерційні банки.

Головні учасники — комерційні банки, які викону­ють такі операції:

а) диверсифікують свої портфелі за рахунок інозем­них активів;

6) здійснюють валютні угоди від імені фірм, що вихо­дять на зовнішні ринки як експортери й імпортери.

За послугами до банківських і небанківських інсти­туцій звертаються так звані фізичні особи:

1) туристи;

2) особи, що отримують перекази з-за кордону;

3) приватні інвестори — вкладники капіталів у іно­земну економіку.

Класифікація валютних ринків:

1. За суб'єктами, що оперують валютою

а) міжбанківський (прямий і брокерський); тут здійс­нюється приблизно 80% усіх валютних операцій і формується валютний курс;

б) клієнтський;

в) біржовий.

2. За характером валютних операцій

а) глобальний; б)регіональний; в)внутрішній.

3. Залежно від обмежень:

а) вільні; б)невільні.

4. За видами валют, що використовуються,

а) з одним режимом валютного курсу;

б) з двома режимами валютного курсу.

4. Торгівля валютою та валютні ризики

Торгівля валютою здійснюється за допомогою пев­них інструментів і в певних формах.

Основні інструменти валютного ринку такі:

1) банківські перекази;

2) акцепти — згода на оплату розрахункових доку­ ментів банком до надходження грошей від замовника;

3) акредитиви — згода на оплату розрахункових документів у банку постачання за рахунок депозитів у банку покупця;

4) чеки — письмові накази власника рахунку в бан­ку про сплату з цього рахунку суми, що зазначена в чеку, пред'явнику;

5) векселі — письмові боргові зобов'язання на пре­д'явника, за якими він вимагає від платника сплати боргу;

6) депозитні сертифікати — посвідчення про право на переведення певної суми грошей з депозиту борж­ника на рахунок пред'явника сертифіката.

форми торгівлі валютою.

Угоди спот — обмін двома валютами на основі про­стих стандартизованих контрактів з розрахунками за ними протягом терміну до 2 робочих днів. За цією фор­мою здійснюється 65 % обміну валют.

Прямі форварди — угоди з обміну двома валютами на основі контрактів, що передбачають розрахунки після двох робочих днів і більше (тиждень, місяць, З місяці, 6 місяців, 1 рік).

Свопи — угоди, що передбачають обмін певною кількістю двох валют і зворотній обмін такою самою кількістю валюти на узгоджену дату в майбутньому. Через цю форму реалізується 25 % усієї валюти.

Ф'ючерси — це стандартизовані фор­вардні контракти, торгівля якими відбувається на біржах. Набір валют за ф'ючерсом обме­жений — долар, єна, євро, канадський долар, британ­ський фунт стерлінгів, швейцарський франк. Торгу­ють за ф'ючерсами тільки в Чикаго, Нью-Йорку, Лон­доні і Сінгапурі.

Опціон — контракт, що дає право, але не зобов'язан­ня, покупцю за певну плату купити або продати на ос­нові стандартного контракту валюту в певний день за фіксованою ціною. Розрізняють опціон покупця — пра­во купувати і опціон продавця — право продавати. Час виконання цього контракту — 2—4 тижні.

Спекулятивна форма операцій - Арбітраж операцій – передбач купівлю валют на одному ринку і її терміновий продаж на іншому з метою одержання прибутку.

Арбітраж можливий коли існує:

* різниця цін купівлі та продажу; * різниця % ставок 2-ох країн; *різниця між поточним та ф’ючерсним курсом валют.

Сучасні особливості функ-ння світового валютного ринку:

1 посилення фінансових взаємозв’язків між ринками на основі використання сучасної техніки ЕОМ

2 безперервне здійсн операцій на валютних ринках протягом доби у всіх частинах світу

3 застосування єдиної техніки проведення валютних операцій

4 розвиток валютних операцій пов’язаних зі страх-ям

5 збільш числа спекулятивних валютн операцій

6 нестабільність курсів валют

За обсягами валютн операц найбільш світовими ринками є: Лондон 187$, Нью-Йорк 129$, Токіо 115$, Цюріх 50$.

З світовим валютн ринком тісно пов’язані світові ринки золота.

Ринки золота – спец центри торгівлі золотом де відб регулярна купівля-продаж за ринковою ціною.

В даний час співвідношення між сферами використан золота такі:

- офіційні резерви країн-членів МВФ

- накопичення приватних осіб

- промислово-побутове споживання золота

Найбільші у світі власники золота: США, Німеччина, Швейцарія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди.

Найбільше сховище золота в Нью-Йорку підвал генерального резервного банку.

Особливості функ-ання ринку золота:

1) стандартний зливок 12,5 кг 955 проби

2) монети старої і нової чеканки

3) золоті листи та пластини

4)золоті сертифікати, тобто документи які підтверджують право їх власників отримати визначену к-сть золота по пред’явленню.

Функціонує 50 ринків золота: 11-Зх Європа, 19-Азія, 14-Америка, 8-Африка.