§1. Класифікація міжнародного кредиту

Міжнародний кредит являє собою рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов'язаний з наданням товарних і валютних ресурсів.

Наприкінці XV ст., під впливом географічних відкриттів та стрімкого зростання обсягу міжнародної торгівлі, особливо після освоєння морських шляхів з Європи на Схід, а пізніше в Америку та Індію, виникає міжнародний кредит.

Функціонує такий кредит на принципах повернення, терміновості, платності, цільового характеру за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел.

Фукнції міжнародного кредиту. Вони виражають особливості руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, до числа яких входять:

1) Перерозподіл позичкового капіталу між окремими країнами для забезпечення попиту на капітал та забезпечення рівноваги глобальних фінансових ринків. Кредит сприяє вирівнюванню національного прибутку в середній прибуток, збільшуючи його масу;

2) Економія витрат обігу у сфері міжнародних розрахунків шляхом використання комплексу кредитних засобів (тратт, векселів, чеків та ін.), розвитку безготівкових трансакцій;

3) Прискорення концентрації та централізації капіталу завдяки використанню міжнародного ринку кредиту;

4) Регулювання міжнародних ринків кредиту;

Форми міжнародного кредиту можна класифікувати в такий спосіб:

• за видами—товарні (надані експортерами імпортерам), валютні (надані банками в грошовій формі);

• за джерелами—внутрішнє і зовнішнє кредитування зовнішньої торгівлі;

• за призначенням — комерційні (безпосередньо пов’язані з зовнішньою торгівлею і послугами), фінансові (на прямі капіталовкладення, будівництво об’єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію), проміжні (для обслуговування змішаних форм вивозу

капіталів, товарів і послуг, наприклад, виконання підрядних робіт — інжиніринг);

• за валютними позиками—у валюті кра'іни-боржника, у валюті кра'їни-кредитора, у валюті третьої країни, у міжнародній рахунковій грошовій оди-ницЦСПЗ, ЄВРОтощо);

• за термінами — надстрокові (добові, тижневі, до трьох місяців), короткострокові (до одного року), середньострокові (від року до п’яти), довгострокові (понад п’ять років). При пролонгації (продовженні) короткострокових і середньострокових кредитів вони стають довгостроковими, причому з державною гарантією;

• за забезпеченістю — забезпечені (товарними документами, векселями, цінними паперами, нерухомістю та ін.), бланкові — під зобов’язання боржника (соло-вексель з одним підписом);

• з погляду надання — готівкові (що зараховуються на рахунок і в розпорядження боржника), акцептні, депозитні сертифікати, облігаційні позики, консорціальні кредити.