72. Дефляційний на інфляційний розрив
Коливання рівноважного рівня випуску навколо потенційного призводять до виникнення так званих рецесійних та інфляційних розривів. Інфляційний розрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб зменшити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості.
Подолання його можливе за рахунок стримування сукупного попиту. При цьому скорочення рівноважного сукупного доходу дорівнює: Y = – інфляційний розрив ? мультиплікатор автономних витрат. Рисунок 3.5 – Інфляційний розрив, Y – фактичний рівноважний рівень виробництва, Y*– потенційний рівень виробництва. Інфляційний податок – вимушена плата всіх економічних агентів в результаті зростання середнього рівня цін, яка перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави: ІТ = p (М/Р), де ІТ – інфляційний податок; p – темп приросту інфляції за рік (%), М/Р – рівень запасів грошових коштів економічних агентів у реальному вираженні. ДЕФЛЯЦІЙНИЙ РОЗРИВ — перевищення сукупної пропозиції над сукупним попитом.Дефляційний (рецесійний, регресивний) розрив – величина, на яку повинен зрости сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб підвищити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості. Подолання рецесійного розриву забезпечується стимулюванням сукупного попиту. При цьому приріст сукупного рівноважного доходу DY дорівнює: DY =дефляційний розрив ? мультиплікатор автономних витрат.
«Якщо вироблено благ менше, то утворюється дефіцит – інфляційний розрив, якщо більше, – надлишок – рецесійний розрив. Рецесійний розрив – величина, на яку повинен вирости сукупний попит для того, щоб збільшити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості. Інфляційний розрив – величина, на яку повинен зменшитися сукупний попит для того, щоб зменшити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня зайнятості.»