ФОРМИ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА. Товар та його властивості

Існують дві основні форми суспільного виробництва - натуральне й товарне. Історично першим виникло натуральне виробництво.

Натуральне виробництво - це така форма організації виро­бництва, за якої процес створення матеріальних благ спрямовано безпосередньо на задоволення власних потреб виробника.

Таке виробництво існувало у первісних народів, у рабовлас­ницьких державах та у феодальну епоху. Ця форма господарю­вання є характерною для традиційної економічної системи. У су­часних умовах натуральне виробництво існує у слаборозвинених державах, де переважає доіндустріальна економіка. На індустріа­льній стадії розвитку на зміну натуральному господарству прихо­дить товарне виробництво.

Товарне виробництво - це така форма організації виробниц­тва, за якої продукт виробляється не для власного споживання, а для обміну (продажу). В умовах товарного виробництва економіч­ні відносини між людьми проявляються через ринок і через купів- лю-продаж продуктів їхньої праці, а сам продукт праці стає товаром.

Основні риси натурального й товарного виробництва розгля­нуто в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 - Риси натурального й товарного виробництва

Умовами виникнення товарного виробництва є такі:

1) розвинений суспільний поділ праці, який створює об'єк­тивну необхідність обміну між людьми продуктами різних видів праці: внаслідок спеціалізації виробника на виготовленні певного виду продукції він змушений відмовитися від виготовлення інших потрібних йому товарів і купує їх на ринку в інших виробників;

2) індивідуальне привласнення результатів праці: приватна власність виокремлює товаровиробників у самостійні господарські одиниці, і єдиною формою економічного зв'язку між ними стає обмін через ринок.

Життєздатність товарного виробництва пояснюється тим, що йому притаманний ефективний механізм економічного змагання виробників, який забезпечує могутні стимули до економічного зростання; товарне виробництво має унікальну здатність адапту­ватися до різноманітних форм власності; в умовах товарного виро­бництва виробники досить гнучко реагують на мінливі потреби споживачів, забезпечують більш повне їх задоволення й цим реалі­зують стратегічну мету суспільного розвитку.

Найважливішою категорією товарного виробництва є товар - продукт праці, призначений для обміну шляхом купівлі-продажу. У свою чергу, обмінюватися може лише те, що потрібно людям, що має певну корисність. Властивість товару задовольняти певну пот­ребу людини називається споживна вартість товару. Споживну вартість має будь-який товар, але він може її втратити, якщо втра­тить свої корисні властивості, або якщо зникне сама потреба у цьому товарі.

Для того щоб стати товаром, продукт повинен мати ще одну властивість - спроможність обмінюватися на інші товари. Власти­вість товару обмінюватися на інші товари у певних кількісних пропорціях називається міновою вартістю товару.

Отже, товар має дві властивості - споживну вартість і мінову вартість. Вони є результатом Двоїстого характеру людської праці, що міститься в товарі. З одного боку, праця завжди є конкретною, тобто являє собою цілеспрямовану специфічну виробничу діяльність лю­дини (наприклад, пекаря, столяра, будівельника), результатом якої є певна споживна вартість (наприклад, хліб, меблі, будинок відповід­но). З іншого боку, праця є абстрактною, тобто будь-який вид робо­ти вимагає затрат людської енергії (фізичної або інтелектуальної). Результатом абстрактної праці є вартість - втілений у товарі суспі­льний труд, необхідний для його виготовлення. Саме вартість є тим спільним, що є в кожному товарі та надає можливість порівнювати різні за споживною вартістю товари й визначати пропорцію обміну. Вартість у процесі обміну набуває форми мінової вартості.

Чим же визначається вартість товару? Згідно із законом вар­тості, вона вимірюється суспільно необхідними витратами на його виробництво. Ці витрати відображають середні умови виробницт­ва товару в країні, тому вартість є своєрідним нормативом, який формується на ринку і в який виробники мають «вкластися». Саме вартість лежить в основі цін на товари.

Закон вартості має велике значення для функціонування това­рного виробництва, бо він:

- є стихійним регулятором товарного виробництва - визна­чає величину витрат, ціни й розмір прибутку;

- стимулює підвищення ефективності виробництва через необхідність «вкладатися» у суспільно необхідні витрати;

- сприяє перерозподілу ресурсів від неефективних виробни­ків до ефективних через механізм банкрутства.

Вартість і споживна вартість є об'єктивними категоріями. Од­ночасно з ними товар характеризують такі суб'єктивні категорії, як корисність і цінність.

Корисність - це суб'єктивне сприйняття споживачем здатнос­ті товару задовольнити певну людську потребу. Той самий товар з однаковою споживною вартістю може мати зовсім різний ступінь корисності для окремих споживачів. Люди, купуючи ті чи інші товари, тим самим ніби оцінюють ступінь їхньої корисності конк­ретно для себе. Ступінь корисності товару для конкретного індиві­да називається цінністю. Цінність має лише те, що є цінним в очах покупця.

Отже, споживна вартість і вартість є об'єктивними характери­стиками товару, а корисність і цінність - суб'єктивними характе­ристиками. З іншого боку, споживна вартість і корисність відобра­жають якісний бік властивостей товару, а мінова вартість та цін­ність - кількісний бік.

3.3.