7.2. ТОВАР І ЙОГО ВЛАСТИВОСТІ

Засади і суперечності товарного виробництва

Соціально-економічними причинами, які зумовлюють існування товарного виробництва, є, по-перше, суспільний поділ праці, спеціалізація виробників на ви готовленні певних продуктів і, по-друге, певне економічне відокремлення вироб­ників один від одного, що визначає їхню самостійність у розпорядженні резуль­татами власної праці.

Рушійні сили розвитку товарного виробництва містяться у його внутрішніх суперечностях. Оскільки кожний товаровиробник виготовляє продукцію не для себе, а для продажу, для задоволення суспільних потреб, то його праця має сус пільний характер, тобто вона є часткою суспільно поділеної між виробниками праці. Суспільний характер праці виявляється і в тому, що для своєї життєдіяль ності товаровиробник після реалізації товарів має знайти на ринку потрібні йому товари. Водночас праця кожного товаровиробника відокремлена, він виробляє на свій страх і ризик. Адже суспільне визнання витраченої праці, виробленого про дукту як товару відбувається після завершення виробництва, на ринку, в проце­сі реалізації продукту. Це означає, що товарному виробництву властива головна суперечність - між суспільною та відокремленою (в умовах приватної власної ті - приватною) працею. Ця суперечність зумовлює вдосконалення виробництва, поліпшення якості продукції з тим, щоб вона якнайкраще реалізувалася. Відтворю-

ючись як суперечність товарної організації суспільного виробництва, вона спону­кає виробників до безперервних пошуків для завоювання ринку.

Те, що продукт не реалізується, означає, що суспільство не визнає витрачену працю як суспільну, а вироблений продукт - як суспільно необхідний. Не реалізу­вавши свою продукцію, виробник не може відновити виробництво, придбати по­трібні сировину, матеріали, знаряддя праці тощо. У зв’язку з цим реалізація про­дукту - це складний і життєво важливий процес визнання праці виробника як суспільної праці, існування його праці як частки суспільної праці. Складність цьо­го процесу посилюється тим, що суспільні потреби досить швидко змінюються і розвиваються. Те, що вчора було вкрай необхідним, сьогодні може стати друго­рядним або навіть непотрібним. Ось чому для того, щоб виробництво відповідало суспільним потребам, його слід час від часу переобладнувати, пристосовувати до нових потреб, змінюючи і структуру самого виробництва, і зайняту в ньому пра­цю. Хто не встигає за потребами, виробляє те, що не відповідає потребам, швидко банкрутіє, розорюється.

Отже, товарно-грошові відносини як достатньо ефективна форма розвитку суспільного виробництва є водночас глибоко суперечливими.

Особливості товару та відмінності між товаром і продуктом

Товар - це форма продукту праці, який має свої характерні риси. Передусім це продукт праці, призначений не для власного споживання, а для обміну, продажу. Товар має дві властивості. Насамперед він має здатність задовольняти певну по­требу, тобто бути споживчою вартістю. Оскільки це не власна потреба виробника, а потреба суспільства, то й споживча вартість стає суспільною. Здатність задо­вольняти суспільні потреби, інакше кажучи, суспільна споживча вартість - необ­хідна умова перетворення продукту праці на товар. Лише за цих умов він може бути проданий, реалізований.

Споживчі вартості утворюють речовий зміст багатства незалежно від його суспільної форми. З боку економічної теорії споживча вартість товару не має ні­чого загадкового. Вона не є предметом економічної теорії. Це предмет особливої науки - товарознавства. Водночас не можна не бачити, що споживча вартість має важливе значення для визначення економічних форм.

Як споживчі вартості товари занадто різні та непорівнянні. Хліб і автомобіль задовольняють дуже різні потреби. Мінова вартість становить головну загадку то­вару, адже вона робить товари порівнянними, однорідними. На перший погляд, мінова вартість як кількісне співвідношення різних речей стає чимось випадко­вим, постійно змінюваним залежно від місця і часу, оскільки зіставляються непо­рівняні між собою за своїми природними властивостями речі. Стає незрозумілим, чому визначена кількість одного товару обмінюється на визначену кількість іншо­го. Ця загадка мінової вартості, а насправді суперечність між споживчою та міно­вою вартістю, розв’язується зведенням різних речей до певної єдності, що робить ці речі кількісно порівнянними. Як мінові вартості товари є продуктами праці. У процесі обміну відбувається абстрагування від споживчих вартостей, від пев­ної їхньої корисності. Це вже не стіл, не будинок, не будь-яка інша корисна річ. Усі властивості речей, що сприймаються чуттєво, ніби згасають в обміні. Вони висту­пають лише як продукти праці. Однаковість товарів як продуктів праці означає і однаковість самої праці. Це зведення усіх видів праці до однакової людської праці, до абстрактної праці, до людської праці взагалі. Отже, однаковість усіх речей по­лягає лише в тому, що на виробництво їх витрачена робоча сила людини, людська праця взагалі, що вони, будучи втіленням суспільної праці, виступають як вартос­ті. Отже, за міновою вартістю як пропорцією, в якій обмінюється певна кількість одного товару на певну кількість іншого, за видимою випадковістю цих кількісних співвідношень приховується їхня справжня сутність - вартість. Пізнання йде від зовнішньої видимості - мінової вартості товарів до праці, до того, що всі товари є продуктами праці, а від праці - до вартості як суспільної субстанції товарів, як втілення однакової людської праці - абстрактної праці.

Величина вартості та суспільно необхідна праця

Оскільки кожний товар має вартість, це означає, що в ньому матеріалізована абстрактна людська праця. Звідси випливає, що визначення величини вартості - це вимір кількості витрат абстрактної праці, тієї субстанції, яка створює вартість. Проте не будь-які витрати абстрактної праці визначають вартість. У такому разі конче необхідним було б прагнення вкладати більше абстрактної праці, щоб воло­діти більшою вартістю. Насправді ж величина вартості визначається суспільно не­обхідними витратами абстрактної праці, оскільки індивідуальна праця може бути визнана вираженням суспільної праці за тієї умови, що вона є суспільно необхід­ною працею. Ця категорія означає не лише те, що створений товар задовольняє суспільні потреби, а й передусім те, що на його створення витрачено суспільно не­обхідний робочий час, тобто робочий час, потрібний для виготовлення будь-якої споживчої вартості за суспільно нормальних умов виробництва та за середнього рівня вмінь та інтенсивності праці.

Величина вартості - це не постійна, а змінювана величина. Вона прямо про­порційна кількості витраченої суспільно необхідної праці та обернено пропор­ційна продуктивності праці, втіленої в товарі. Чим більше в товарі втілено сус­пільно необхідної абстрактної праці, тим більша величина його вартості. Проте кількість втіленої в товарі праці, в свою чергу, визначається рівнем продуктивної сили праці. Чим вищий цей рівень, тим менше праці уречевлюється в одиниці то­вару. І навпаки, чим нижчий рівень продуктивності праці, тим більше її уречев­люється в товарі.

Продуктивна сила праці визначається різноманітними обставинами: а) серед­нім ступенем майстерності робітника; 6) рівнем розвитку науки та ступенем її технологічного використання; в) суспільною організацією виробничого процесу; г) розмірами та ефективністю засобів виробництва; д) природними умовами. Всі ці чинники, які визначають рівень продуктивності праці, є величинами змінними, адже вони змінюються разом з розвитком суспільства, їхня роль у різні епохи різ­на. Наприклад, одна справа, коли наука могла досягти багато, але її технологічне використання було обмеженим, і зовсім інша, коли відбувся промисловий пере­ворот і почало стрімко розвиватися промислове виробництво і зрештою, як за­значалося, зростала роль науки та її технологічне використання в умовах НТП. Змінюється рівень освіти і професійної кваліфікації робітників, удосконалюються форми організації виробництва та праці, втілюються нові технологічні засоби ви­робництва тощо. Все це зумовлює зростання продуктивності праці, а отже, змен­шення суспільно необхідних витрат робочого часу на виробництво одиниці про­дукції. Однак, як свідчить історичний досвід, поряд з чинниками, що зумовлюють зниження вартості товару, діють важливі чинники, які стримують цю закономір­ність та спричиняють підвищення вартості продукції, що знаходить відображення у підвищенні цін.

Двоїстий характер праці, втіленої в товарі

Праця товаровиробника, яка втілюється в товарі, має двоїстий характер. З од­ного боку, це конкретна праця, яка характеризується такими ознаками: по-перше, це корисна праця, яка створює споживчу вартість; по-друге, вона виробляє якісно визначену споживчу вартість як вираження суспільного поділу праці, спеціалізації виробників на виробництві окремих товарів. Суспільний поділ праці, як наголо­шувалося, - одна з головних умов існування товарного виробництва. Конкретна праця свідчить, що цей виробник виконує певні конкретні операції, використовує певні засоби праці та матеріали, а отже, виготовляє саме цю, а не іншу річ. Якщо це токар, то він має справу з верстатом, заготовками металу, обробляє їх, надає їм певної форми, виготовляє певну деталь. Будівельник має справу з цеглою, це­ментним розчином та іншими будівельними матеріалами та знаряддями і виконує операції, які суттєво відрізняються від операцій токаря. Це свідчить про те, що конкретна праця є різноякісною за усіма компонентами (і операціями, і матеріала­ми та засобами праці). Конкретна праця створює різні споживчі вартості. З друго­го боку, як зазначалося, незалежно від конкретних форм існує абстрактна праця, тобто праця взагалі як певна частина суспільної праці, яка виявляється в процесі обміну, на ринку як мінова вартість. Абстрактна праця створює вартість товару. Це втілення в товарі праці взагалі безвідносно до її конкретного виду.

Абстрактна праця - це не просто суспільна праця, а суспільна праця особли­вого роду. Вона полягає в тому, що її дійсно суспільна природа в процесі вироб­ництва є прихованою, а відчуження виробника робить її нібито приватною, інди­відуальною. І лише на ринку в процесі обміну виявляється суспільний характер праці. Остання створює не просто продукт, а товар, призначений для задоволення потреб інших людей, який втілює абстрактну працю, вартість. Абстрактна праця - це історична категорія, її не було в первіснообщинному суспільстві, де панувало натуральне виробництво. Абстрактна праця, яка створює вартість, - це специфіч­на суспільна форма праці, що має місце лише в товарному виробництві. Це фор­ма виробничих відносин відокремлених виробників. У зв'язку з цим і вироблена ними вартість - не природна, а суспільна властивість товару. Вона свідчить про те, що в товарі втілена суспільна абстрактна праця і вона є формою взаємодії від­окремлених товаровиробників, формою виробничих відносин між ними. Через це вартість є соціально-економічною категорією, суспільними відносинами, які при­ховані під речовою оболонкою. В цьому відношенні у вартості немає і грама речо­вини природи, це суспільні відносини між людьми, які виявляються, як і суспільна праця, в процесі обміну, на ринку при реалізації товарів.

Проста і складна праця

Зведення різних видів праці до однакового вираження, до однорідної абстракт­ної праці - складний процес. Адже праця різних товаровиробників відрізняється не лише тим, які вони виробляють споживчі вартості. Водночас вона може бути простою і складною. І це виявляється у величині створюваної вартості. У зв'язку з цим зведення складної праці до простої, співмірність цих видів праці становить важливу змістову частину процесу реалізації праці. Що ж таке проста і складна праця? Проста праця - це один з моментів якісної характеристики складної пра­ці, а отже, і всієї абстрактної праці. Через це визначити ступінь складності того чи іншого виду праці можна лише порівнянням та зведенням його до простої праці. Складна праця - це не що інше, як помножена проста праця, оскільки менша кіль­кість складної праці дорівнює більшій кількості простої. Зведення складної пра­ці до простої відбувається постійно. Товар може бути продуктом найскладнішої праці, але його вартість робить його таким, що дорівнює продукту простої праці, отже, є лише певною кількістю простої праці.

Складність цього процесу полягає в тому, що зміст і простої, і складної праці змінюється. З розвитком техніки і технології виробництва, загальної та професій­ної освіти підвищуються освітній і кваліфікаційний рівні працівників, змінюються умови й характер праці, що природно знаходить вияв у зміні змісту поняття "про­ста” та "складна” праця.

7.3.