Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості

Основоположною категорією товарного виробництва є «товар». Однак історично та логічно цій категорії передувала категорія «благо».

Благо - все те, що здатне задовольняти людські потреби та відповідати її інтересам, цілям та прагненням.

Блага (продукти) як результат людської праці в умовах товарного виробництва (обміну) існують у формі товарів і послуг. Блага поділяються на економічні та неекономічні.

Неекономічні блага надаються людині природою, тобто без прикладання її праці, у необмеженій кількості (наприклад, повітря, морська вода, сонячне тепло та ін.).

Економічні блага - це блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій кількості. Економічне благо в умовах товарного виробництва набуває форми товару.

Товар - це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну (купівлі-продажу на ринку).

Товар - це продукт праці, який має дві властивості :

• задовольняти будь-яку потребу;

• мати здатність обмінюватися на інші товари.

Перша властивість має назву споживчої вартості, тобто корисність речі робить її споживчою вартістю за такими формами:

- індивідуальна споживча вартість є корисністю для одного виробника продукту;

- суспільна споживча вартість є визнанням корисності іншими потенційними споживачами.

Своєрідним конкурентом категорії «споживча вартість» є слово «цінність», яке відображає суб’єктивно-об’єктивний характер корисності для людини.

Друга властивість є вартістю, але на поверхні явищ вартість має форму мінової вартості.

Мінова вартість - це пропорція обміну одного товару на інший, яка постійно змінюється у часі та просторі. Два якісно різних блага, що обмінюються, мають тільки один загальний знаменник - те, що вони є продуктом праці.

Відрізняють індивідуальну і суспільно необхідну працю.

Індивідуальна праця притаманна окремому виробнику, який витрачає індивідуальний робочий час.

Суспільно необхідна праця зі суспільно необхідним робочим часом визначається типовими (середніми, нормальними) умовами в даному суспільстві.

Саме суспільно необхідна праця, яка необхідна для виготовлення товару, це його вартість.

Одночасне поєднання в одному товарі двох властивостей пояснюється двоїстим характером праці.

Конкретна праця створює споживчу вартість і являє собою доцільну сукупність професійних, кваліфікованих операцій з використанням особливих засобів виробництва і отриманням якісно особливого результату - товару.

Абстрактна праця - це сукупність фізичних і інтелектуальних зусиль людини безвідносно до доцільності й якісної особливості продукту. Тому саме абстрактна праця створює вартість і може вимірюватися робочим часом, зокрема, суспільно необхідним.

Єдиний процес праці здатний аналізуватися з позиції складності.

Проста праця не потребує кваліфікації та під силу кожному працездатному.

Складна праця - це кваліфікована діяльність з обов’язковою попередньою підготовкою.

На величину вартості впливають продуктивна сила та інтенсивність праці. Продуктивна сила описує конкретні особливості трудового процесу, зменшує вартість одиниці продукції, але не змінює загальної вартості усієї товарної маси. Інтенсивність описує загальні витрати зусиль, тому впливає на сумарну вартість без зміни вартості одиниці продукції.

Конкретна праця є приватною у зв’язку з відображенням індивідуального трудового внеску окремого виробника. Абстрактна праця є суспільною у зв’язку з вирівнюванням витрат трудових зусиль робітника. Таким чином, суперечність між конкретною та абстрактною працею виявляється в протистоянні приватної і суспільної праці при ринковому визнанні корисності товару.

Однак у сучасній неокласичній економічній теорії існують деякі інші підходи до характеристики товару та його властивостей. Зокрема введені в науковий обіг такі поняття, як «корисність», «цінність» та «рідкість» товару.

Корисність у неокласиків, на відміну від споживчої вартості, поняття чисто суб’єктивне, індивідуальне для кожної людини.

Один і той самий товар з однаковою споживчою вартістю може мати зовсім різний ступінь корисності для окремих споживачів. Але незалежно від різної корисності для різних людей, ці товари не втрачають своєї об’єктивної основи - споживчої вартості. Неокласики оцінку ступеня корисності блага індивідом подають як цінність. Отже, цінність є водночас функцією витрат праці і функцією корисності.

Поєднання вартості й цінності та їхнє суспільне визнання відбивається в ціні. Ціну можна вважати формою грошового вираження вартості й цінності товару.

З позицій неокласичних поглядів, цінність благ залежить також від їхньої рідкості, тобто від жагучості потреб та запасу (кількості) благ, які здатні ці потреби задовольняти. Рідкість - характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства. Більшу цінність мають ті блага, що обмежені, рідкісні порівняно з потребами в них.

В економічній науці існує кілька теорій вартості, в тому числі: факторів (витрат) виробництва, попиту і пропозиції, трудової вартості, граничної корисності та інших. Гранична корисність - це додаткова корисність, яку отримує споживач від додаткової одиниці товару чи послуги.

Об’єктивний аналіз дає підстави для висновку, що вартість виступає результатом поєднання в товарі двох чинників - витрат праці і його корисності. Вона водночас є категорією виробництва і категорією обміну. Ринкова вартість (ціна), за якою реалізуються товари, ніби синтезує виробничі й ринкові системовизначальні фактори, за допомогою яких вона формується.

1.4.3