ТОВАРНО-ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО

У суспільному виробництві поряд з виробничими відноси­нами виникають та існують економічні зв’язки. Для того, щоб виробляти, люди вступають у певні зв’язки і відносини, і лише в межах цих суспільних зв’язків та відносин існує їхнє став­лення до природи, відбувається виробництво.

Господарство, в якому панують прямі економічні зв’язки, що відбивають рух натурального продукту та форми організації ви­робництва, які їм відповідають, називають натуральним. Прямі натуральні зв’язки, натуральне господарство панували у докапі­талістичних формаціях. Це означає, що вони обслуговували по­треби функціонування різних типів власності на засоби вироб­ництва - первіснообщинної, рабовласницької та феодальної.

Другою формою економічних зв’язків є опосередкована, товарна форма, за якої продукт праці призначений для задо­волення не власних, а суспільних потреб. А його рух від вироб­ництва до споживання опосередковується ринком, купівлею- продажем. За цих умов продукт праці набуває товарної форми, а товарна організація виробництва стає панівною, загальною формою. Товарна форма зв’язків і зумовлена ними товарна форма організації виробництва також обслуговують різні типи приватної власності на засоби виробництва.

Досвід переконує, що ці дві форми економічних зв’язків зав­жди співіснують і взаємодіють. У докапіталістичних способах виробництва панують натуральні зв’язки, натуральне госпо-

дарство. Проте поряд з ним розвиваються товарні зв’язки, товарне виробництво.

Своєрідною формою економічних зв'язків характеризувалося виробництво у ко­лишньому CPCP та ряді країн Східної Європи. Панування суспільної, передусім за­гальнодержавної, власності зумовило централізовану адміністративно-розподільчу систему, головним засобом функціонування і розвитку якої був єдиний народно­господарський план. Це означало, що панівними були не ринкові, а прямі планові зв’язки. І хоча існувало товарне виробництво з властивими йому категоріями (то­вар, гроші, фінанси, кредит тощо), проте їхній зміст і рух визначалися планом, що позбавляло ці категорії реального змісту, робило їх формальними. Ось чому колиш­ні соціалістичні країни здійснюють глибоке реформування економіки на шляху пе­реходу від адміністративно-розподільчої планової економіки до ринкової.

Натуральне виробництво - це виробництво, продукція якого призначена для задоволення власних потреб самих виробників. Натуральні зв’язки існували у первісній общині, яка споживала все, що виробляла. Вони панували у патріархаль­ному селянському господарстві, у феодальному помісті. Це замкнені, самозабез- печувані господарські системи. Суспільний характер праці існував та виявлявся в межах цих господарств. Натуральна форма господарства відповідала низькому рівню розвитку способу виробництва, його продуктивних сил і виробничих відно­син.

Товарне виробництво та його роль у різних способах виробництва

Підвищення продуктивності праці призвело до зростання виробництва про­дуктів, що дало змогу не лише задовольняти власні потреби, а й обмінювати час­тину їх на інші продукти. Ось чому обмін товарів виникає не всередині общини, а між общинами, і потім уже проникає у самі общини. Товарна форма зв’язків і від­повідна організація виробництва відбивають новий рівень розвитку продуктив­них сил, суспільного поділу і кооперації праці. Вона долає обмеженість потреб, що властиво натуральному господарству.

Адже це така організація суспільного виробництва, коли не власні, а суспіль­ні потреби, що пред являються ринком, розширюють простір для його розвитку. Суспільний характер праці та вироблюваного нею продукту виявляється не в са­мому виробництві, а на ринку, у процесі реалізації товару. Купівля товару означає, що суспільство визнає його як такий, що задовольняє суспільну потребу, а праця, втілена в ньому, визнається суспільно необхідною. Інакше кажучи, товарна фор­ма зв’язків - це, як зазначалося, не пряма і безпосередня, а навпаки, опосередко­вана ринком форма зв’язків, форма існування і функціонування суспільної праці. Вона стимулює розвиток суспільного виробництва, підвищення його ефективнос­ті. Товарне виробництво нерозривно пов'язане з поглибленням суспільного поді­лу праці, спеціалізацією виробництва, тобто зосередженням кожного виробника на виготовленні тих товарів, для яких у нього найкращі умови, як природні, так і технічні. Адже це дає змогу при менших витратах створювати більше продук­ції, а отже, отримувати більший дохід. Взаємозв’язок і взаємодія прямих, безпо­середньо суспільних, натуральних і опосередкованих, товарних форм визначають розвиток і вдосконалення форм господарювання.

Розвиток товарно-грошових відносин послабив натуральне господарство, призвів до розпаду феодалізму і виникнення капіталізму.

За капіталізму товарне виробництво стає панівним, воно охоплює всі сфери не лише виробництва, а й суспільного життя. Товар стає елементарною "клітиною ка­піталістичної системи господарства’’ І все ж за цих умов існувало, як і тепер іс­нує, натуральне господарство. Воно широко представлене в економічно слабороз- винених країнах, певною мірою має місце у розвинених країнах. Нарешті прямі, безпосередні зв’язки існують усередині капіталістичних підприємств, між їхніми дільницями, цехами, виробництвами. Та й безпосередньо товарне виробництво не залишається незмінним. З переходом від капіталізму вільної конкуренції до мо­нополістичного капіталізму, особливо державно-монополістичного, відбувається руйнування класичного товарного виробництва. Зростання усуспільнення еконо­міки, державної власності, ускладнення господарських зв'язків зумовлюють виник­нення і розвиток планомірності, тобто потреби координації розвитку економіки. Це виявляється у розвитку державно-монополістичного регулювання економіки, її плануванні та програмуванні. Воно певною мірою обмежує стихію ринку.

Водночас історичний досвід переконує, що й економічна роль держави має свої межі. Адже державна власність неминуче породжує бюрократизм і консерва­тизм в управлінні народним господарством, що неодмінно знижує ефективній ь державних підприємств, їхню конкурентоспроможність. Це особливо виявилося у 70-80-х роках XX ст., коли новий етап розвитку науки і техніки зумовив створен ня якісно нової техніки, її мініатюризацію і персоналізацію, що забезпечило ма­лим і середнім підприємствам швидке використання нової техніки, більшу гнуч­кість у господарюванні, а отже, і певні переваги перед великим виробництвом,

У цей час стрімко розвиваються малий і середній бізнес і одночасно відбу­ваються роздержавлення і приватизація державних підприємств, розширюєть­ся коло товаровиробників, ринково-конкурентне середовище, що посилює роль ринку в регулюванні економіки.

Усе це переконливо свідчить, що діалектична взаємодія прямих і опосередкоиа НИХ товарних зв’язків у процесі історичного розвитку зумовлює те, ЩО TO одна, 70 інша форма - пряма чи опосередкована - набуває панівного значення у цій єдності.