Світове господарство та його структура

Національна економіка будь-якої країни все більше залежить від функціонування світового господарства, яке має свої закономірності та проблеми розвитку.

Світове господарство - це сукупність національних господарств та економічних зв’язків між ними, що виникають на основі міжнародного поділу праці.

Сучасне світове господарство є цілісною системою, яка складалася поступово. Ця цілісність зумовлена рядом факторів:

1) прагнення народів світу вижити за умов нарощування ядерної зброї та загрози світового тероризму;

2) розвиток науково-технічного прогресу, що вимагає об’єднання зу­силь для використання сучасних досягнень науки і техніки;

3) інтернаціоналізація господарського життя, тобто переростання про­цесу виробництва національних кордонів;

4) необхідність об’єднання зусиль країн для розв’язання глобальних проблем та для допомоги в екстремальних ситуаціях.

Ці фактори сприяють формуванню цілісного організму світового гос­подарства.

Для того щоб визначити характерні риси національних господарств, вказати їхнє місце у світовій економіці, а також передбачити перспекти­ви розвитку, проводять систематизацію або класифікацію країн світу. Єдиного підходу до класифікації країн, які входять до світового госпо­дарства, не існує. Структурувати світову економіку можна за різними критеріями.

Регіональний критерій передбачає виділення країн за географічним місцезнаходженням країн: європейські, азіатські і т.д.

Регіонально-економічний критерій означає розподіл не лише за гео­графічною, а й за економічною ознакою країн у межах регіону, що мають спільні економічні інтереси: країни Західної Європи, країни Близького Сходу, країни Південно-Східної Азії.

Економічний критерій включає такі групи країн: а) залежно від струк­тури господарства - аграрні, аграрно-промислові, промислово-аграрні, промислові країни; б) залежно від рівня економічного розвитку.

Організаційний принцип передбачає групування країн за належністю їх до міжнародних економічних організацій та інститутів, наприклад, та­ких як Європейський Союз, Міжнародний валютний фонд, Світова орга­нізація торгівлі та ін.

Соціально-економічний принцип включає декілька показників: а) ВВП на душу населення; б) галузеву структуру національної економіки; в) ди­наміку економічного зростання; г) рівень інтеграції країни у світове гос­подарство; д) показники економічної ефективності; е) рівень та якість життя населення (індекс людського розвитку).

Класифікацію країн, згідно з індексом людського розвитку, було за­пропоновано Програмою Розвитку ООН (ПРООН).

Світове господарство у своєму розвитку пройшло декілька етапів.

Етап світової торгівлі - він починається в період великих географіч­них відкриттів XV-ХУІ ст., коли спостерігається зародження світового господарства, формування господарських зв’язків між країнами. Харак­терні ознаки першого етапу: а) абсолютна перевага зовнішньої торгівлі у міжнародних економічних зв’язках; б) нерівноправність відносин і не- еквівалентність обміну; в) відсутність стійких зв’язків і правової основи регулювання міжнародних економічних відносин; г) часте використання насилля у міжнародних відносинах.

Етап іноземних інвестицій - починається з другої половини ХІХ ст. Особливості даного етапу: а) активний розвиток такої форми міжнарод­них зв’язків, як вивезення капіталу; б) вдосконалення форм зовнішньої торгівлі; в) виникнення нових форм зовнішньоекономічних зв’язків - міжнародна міграція робочої сили, науково-технічне співробітництво.

Етап економічної інтеграції - він починається з середини ХХ ст. Основні ознаки етапу: а) активний розвиток виробничої діяльності за кордоном на основі вертикальної і горизонтальної інтеграції; б) створен­ня міжнародних економічних організацій, що координують діяльність суб’єктів різних країн для досягнення спільної мети.

12.2.