ЗАКОН ВАРТОСТІ ТА ЙОГО РОЛЬ У РОЗВИТКУ ТОВАРНОГО ВИРОБНИЦТВА

Суспільно необхідні витрати праці

Закон, що регулює розвиток товарного виробництва на основі обміну товарів відповідно до втіленої в них абстрактної суспільно необхідної праці, має назву за­кону вартості.

Суспільно необхідний робочий час - це робочий час, потрібний для виготов­лення будь-якої споживчої вартості за наявних суспільно нормальних умов ви­робництва і при середньому в цьому суспільстві рівні вмінь та інтенсивності пра­ці. CycnUbHO нормальними умовами є ті, за яких створюється більшість товарів цього типу. Наприклад, на виготовлення певного товару одні виробники витрача­ють 10, а інші - лише 8 годин. Проте більшість створює цей товар за 9 годин. Саме ці витрати відповідають суспільно необхідним і визначають вартість товару. Ті ви­робники, які, реалізуючи товари, витрачають часу більше, ніж це суспільно необ­хідно, не відшкодовують витрат, а отже, не можуть відновлювати виробництво. І навпаки, ті, що витрачають менше часу, ніж це суспільно необхідно, мають додат­кові можливості для розширення та вдосконалення виробництва. Це означає, що продуктивніша праця за однаковий проміжок часу створює більшу вартість.

Закон вартості нерозривно пов’язаний з редукцією праці. Справа в тому, що пра­ця різних людей характеризується різною кваліфікацією та різною складністю. За основу беруть просту працю, тобто працю, яка не потребує спеціальної підготовки. Звичайно, кожному часу і навіть кожній країні властива "своя” проста праця. Це за­лежить від рівня розвитку продуктивних сил, ступеня механізації та автоматизації виробничих процесів, рівня розвитку загальної і професійної освіти тощо. Проте, безперечно, саме до простої праці прирівнюються всі види вищої за кваліфікаці­єю та майстерністю складної праці.

має більш-менш визначені суспільні потреби, а для задоволення їх - певний фонд робочого часу та інших ресурсів. Через це суспільство розподіляє фонд робочого часу так, щоб за певних суспільно необхідних витрат праці на одиницю споживчої вартості забезпечити створення такої кількості та такої якості споживчих вартос­тей, які дали б змогу якнайкраще задовольнити суспільні потреби. Якщо в процесі виробництва будуть виготовлені товари, які за своїми споживчими характеристи­ками, за своєю якістю не зможуть задовольнити суспільні потреби, або за втілени­ми витратами праці, які виражаються у високій ціні, то вони не будуть реалізовані, а втілена в них праця не буде визнана суспільно необхідною.

Закон вартості, властиві йому суспільно необхідні витрати праці не тільки визначають загальну вартість товару, а й характеризують вартість одиниці ко­рисного ефекту споживчої вартості, є критерієм розподілу фонду робочого часу суспільства для виготовлення різних споживчих вартостей, за допомогою яких задовольняються суспільні потреби.

Функції закону вартості

Закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил, зростання продуктив­ності суспільної праці. Механізм взаємодії індивідуальних та суспільно необхідних витрат праці зумовлює прагнення усіх товаровиробників знижувати індивідуальні витрати праці до рівня суспільно необхідних і нижче, вдосконалювати техніку і ор­ганізацію виробництва, щоб домогтися підвищення продуктивності праці.

Закон вартості активно впливає на розвиток виробничих відносин, що знахо­дить вияв у диференціації товаровиробників. Конкурентна боротьба між товаро­виробниками призводить до того, що ті з них, у яких індивідуальні витрати нижчі за суспільно необхідні, у яких продуктивність праці вища за середню, одержують додатковий дохід, вони збагачуються та мають більші можливості і для розши­рення виробництва, і для особистого споживання, їхня висока конкурентоспро­можність полягає в тому, що вони можуть продавати свої товари за цінами, ниж­чими за суспільно необхідні витрати, але набагато вищими за їхні індивідуальні.

Розвиток товарного виробництва і властивого йому ринкового механізму сти­мулювання і регулювання виробництва відіграли важливу роль у подоланні на­турального виробництва і застою у розвитку продуктивних сил, що було харак­терно для докапіталістичних формацій. Виробництво для задоволення не власних потреб, а на ринок, для задоволення суспільних потреб долає вузькі межі натураль­ного господарства, сприяє розширенню виробництва. А це, в свою чергу, швидко розвиває суспільні потреби, які спонукають подальше зростання та вдосконален­ня виробництва. Все це істотно прискорює економічний і суспільний прогрес.

Ось чому товарне виробництво і властивий йому механізм регулювання і сти­мулювання економіки так чи інакше існують і діють при різних способах вироб­ництва. Система виробничих відносин, властива тому чи іншому способу вироб­ництва, надає товарному виробництву специфічних соціально-економічних рис, визначає межі та роль товарного виробництва в економіці. Так, у докапіталістич­них формаціях панувало натуральне виробництво, а товарне виробництво існу­вало поряд з ним. І навіть тоді, коли у його розвитку досягалися значні успіхи, це було, швидше, спорадичне, виключне явище.

З товарним виробництвом пов’язані зародження і розвиток капіталістичних виробничих відносин, капіталістичного способу виробництва. Проте це не дає підстав для ототожнення товарного і капіталістичного виробництва. Капіталіс­тичні виробничі відносини перетворюють закони товарного виробництва на за­кони капіталістичного привласнення, надають товарному виробництву всезагаль- ного характеру (і робоча сила стає товаром).

Історичний досвід переконує, що товарне виробництво, зберігаючи свій все- загальний зміст, у процесі взаємодії зі специфічними соціально-економічними відносинами, модифікується, набуває специфічних суспільних форм, забезпечує реалізацію панівних форм власності, функціонування властивих цьому способу виробництва виробничих відносин. Завдання полягає в тому, щоб знайти ефек­тивні форми взаємодії управління та індикативного планування з ринком, ринко­вим регулюванням економіки. Саме тут закладені величезні можливості приве­дення в дію потенціалу економіки.