Інфляція, її види та наслідки

Інфляція — стійка тенденція до підвищення середнього (загального) рівня цін. В умовах інфляції різні види цін змінюються нерівномірно: одні ціни швидко збільшуються, інші повільно ростуть, треті залишаються без зміни.

Розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат. Інфляція попиту виникає як наслідок надлишкових сукупних витрат (сукупного попиту) в умовах, близьких до повної зайнятості. Інфляція витрат виникає як наслідок підвищення середніх витрат на одиницю продукції і зниження сукупної пропозиції. Цей тип інфляції приводить до стагфляції, тобто до одночасного росту інфляції і безробіття на фоні спаду виробництва (стагнація в сполученні з інфляцією). Підвищення середніх витрат відносно скорочує прибутки фірм, що приводить до зниження обсягів випуску і скорочення сукупної пропозиції в цілому. При незмінному рівні сукупного попиту зниження сукупної пропозиції приводить до росту середнього рівня цін і збільшення темпу інфляції.

Причини підвищення середніх витрат виробництва:

1) підвищення номінальної заробітної плати, що не врівноважується збільшенням продуктивності праці;

2) підвищення цін на сировину;

3) збільшення податків.

Інфляція витрат певною мірою самообмежена: спад виробництва стримує додатковий ріст витрат виробництва, тому що при зростаючому рівні безробіття номінальна заробітна плата поступово знижується.

Поєднання інфляції попиту й інфляції витрат утворює інфляційну спіраль, у якій інфляційні очікування економічних агентів виконують роль передавального механізму. Бюджетно- податкова чи кредитно-грошова експансія, спрямована на короткострокове стимулювання сукупного попиту, викликає інфляцію попиту по мірі наближення економіки до стану повної зайнятості ресурсів.

Вплив інфляції на рівень реальних доходів неоднозначний, суперечливий. Інфляція по-різному впливає на перерозподіл доходів залежно від того, чи є вона очікуваною чи непередбаченою. У випадку очікуваної інфляції економічні суб’єкти можуть вжити заходів для запобігання чи зменшення негативних наслідків інфляції, що, у противному випадку, відіб'ються на величині їхніх реальних доходів. Коригування номінальних доходів (зокрема, банками) може бути здійснене з урахуванням рівняння Фішера:

де і - номінальна ставка відсотка; г - реальна ставка відсотки; p_n - рівень очікуваної інфляції.

Непередбачена інфляція приводить до зниження всіх видів фіксованих доходів і "субсидує" тих економічних агентів, чиї номінальні доходи зростають швидше, ніж середній рівень цін. В умовах несподіваної інфляції одержувачі позичок виграють за рахунок кредиторів, тому іцо борги повертаються грошима, які знецінилися. Уряди, що нагромадили значний державний борг, нерідко проводять політику короткострокового стимулювання інфляції, що сприяє відносному знецінюванню заборгованості.

Якщо економічні агенти мають дивсрсифіковані джерела доходів, то вони можуть одночасно "виграти" і "програти" в умовах росту рівня інфляції. В Україні та інших країнах з перехідною економікою наслідки дефляції виявляються тяжкими для значного числа домогосподарств тому, що в дорсформсних економіках основним видом сімейного доходу була фіксована заробітна плата. У міру реформування систем оплати праці і розширення числа джерел доходів негативні наслідки інфляції можуть поступово знівелюватися.

79.