Взаємозв'язок інфляції і безробіття

В умовах наближення до потенційного обсягу виробництва виникає альтернатива між ростом зайнятості, з одного боку, і ростом рівня інфляції з іншого. Збільшення зайнятості і зниження безробіття супроводжуються ростом інфляції попиту, тому що в економіці постійно зменшується обсяг невикористаних ресурсів, і розширювати виробництво доводиться за рахунок "переманювання" ресурсів від однієї фірми до іншої, з однієї галузі в іншу, шляхом підвищення ставок заробітної плати і цін на інвестиційні товари.

У будь-який момент часу уряд, який управляє сукупними витратами, може вибрати на кривій Філліпса визначену комбінацію рівнів інфляції і безробіття для короткострокового тимчасового інтервалу. Цей вибір залежить від очікуваного темпу інфляції: чим вище очікувана інфляція, тим вище розташовується крива Філліпса. Вибір економічної політики в цьому випадку утруднюється, тому що фактичний рівень інфляції буде вищим для будь-якого рівня безробітгя.

Рис. 10.4. Крива Філліпса

Однак формули і графіки не можуть повністю розкрити суть проблеми інфляції. Процес інфляції суперечливий. З одного боку, збільшуються грошові доходи, розширюються капіталовкладення, а з іншого - ріст цін веде до знецінювання невикористовуваного капіталу. Виграють не всі, а насамперед сильні фірми, що мають сучасне устаткування, ефективну організацію виробництва. У кращому положенні виявляються соціальні групи, які живуть на нсфіксовані доходи, якщо їхні номінальні доходи будуть рости темпом, що випереджає ріст цін. Від інфляції можуть виграти люди, які взяли гроші в кредит, якщо не визначено, що відсоток за кредит повинний враховувати інфляційний ріст цін.

Однак, виходячи з-під контролю і навіть залишаючись відносно слабкою, регульованою, інфляція справляє на хід економічного розвитку суто негативний вплив. Внаслідок інфляції відбувається зниження реальних доходів населення; знецінювання заощаджень населення (підвищення відсотків на внески, як правило, не компенсує падіння реальних розмірів заощаджень); втрата зацікавленості у виробників у створенні якісних товарів (збільшується випуск товарів низької якості, скорочується виробництво відносно дешевих товарів); погіршення умов життя представників соціальних груп з твердими доходами (пенсіонерів, службовців, студентів, доходи яких формуються за рахунок держбюджету); ослаблення позицій владних структур (знижується довіра до урядових програм і заходів).

Управління інфляцією представляє найважливішу проблему економічної політики в цілому і грошово-кредитної зокрема. < пособи управління неоднозначні й суперечливі за наслідками., (іапазон параметрів для проведення такої політики може бути дуже вузький: з одного боку, потрібно стримати розкручування інфляційної спіралі, а з іншого - підтримувати стимули виробництва, створювати умови для насичення ринку товарами. Управління інфляцією припускає використання комплексних мір, що допомагають у певній мірі сполучити незначний ріст цін зі стабілізацією доходів. Інструменти керування процесом відрізняються залежно від характеру і рівня інфляції, особливостей і осподарської ситуації, специфіки господарського механізму різних країн.