інфляція: сутність, види, НАСЛІДКИ

Інфляція - процес знецінення грошей у результаті переванта­ження сфери обігу грошовою масою, не забезпеченою матеріальни­ми цінностями. Отже, інфляція є проявом макроекономічної неста­більності, порушенням пропорції між товарною та грошовою масою.

У світовій практиці узвичаєно вимірювати рівень інфляції за допомогою індексу споживчих цін, який показує зміни середнього рівня цін «ринкового кошика» споживчих товарів і послуг (в Укра­їні цей «кошик» містить 335 найважливіших товарів).

Із 2008 р. в нашій державі основним показником рівня інфля­ції почали вважати показник «базова інфляція», який виключає ко­роткострокові нерівномірні зміни цін під впливом окремих факто­рів, які мають адміністративний, подієвий, а також сезонний хара­ктер, тобто переважно йдеться про цінову динаміку, яка не врахо­вує зміни цін на продовольство та енергоносії. Отже, базова інфля­ція не збігається з індексом споживчих цін, і це слід ураховувати під час аналізу статистичних даних.

Залежно від темпів інфляції розрізняють такі її види:

- помірна - зростання цін не більше 10 % на рік; виділяють окремий підвид помірної інфляції - повзучу, яка становить до 5 % на рік (вважається, що вона чинить стимулюючий вплив на зрос­тання сукупної пропозиції);

- галопуюча - зростання цін від 10 % до сотень відсотків на рік;

- гіперінфляція - зростання цін на тисячі відсотків на рік.

Із точки зору форм прояву, розрізняють два типи інфляції: відкриту й приховану.

Відкрита інфляція характеризується довгостроковим підви­щенням цін. Вона може бути спровокована факторами як попиту, так і пропозиції, тому виділяють такі її види:

1) інфляція попиту, викликана підвищенням цін у відповідь на зростаючий попит; причинами такої інфляції можуть стати:

- надмірна емісія (випуск в обіг) грошей;

- збільшення сукупного попиту в умовах повної зайнятості ресурсів, коли пропозицію неможливо збільшити відповідно до зростаючого попиту;

- інфляційні очікування (як реакція на очікувані бойові дії, стихійні лиха, неврожай, зміну політики уряду), що провокують ажіотажний попит і підвищення цін;

2) інфляція витрат (пропозиції), викликана підвищенням цін для покриття більш високих витрат виробництва; причинами такої інфляції можуть стати:

- зростання цін на сировину;

- збільшення податкового тиску;

- підвищення рівня оплати праці;

- зловживання монопольним становищем.

Указані механізми інфляції, як правило, не існують у чистому вигляді. У реальному житті вони переплітаються й доповнюють один одного.

Прихована інфляція проявляється у зростанні товарного де­фіциту або у штучному обмеженні споживання (купони, талони, картки). Вона виникає у таких випадках:

- у разі тимчасового «заморожування» цін і доходів;

- у разі встановлення граничних цін на товари;

- у разі тотального адміністративного контролю за цінами.

Прихована інфляція притаманна адміністративно-командній системі господарювання, в якій панують фіксовані ціни, хоча іноді трапляється і в умовах ринкової економіки в разі спроби прибор­кати інфляцію адміністративними методами. Однак для ринкової економіки більш характерною є відкрита інфляція.

Інфляційні процеси мають такі суттєві соціально-економічні наслідки:

- зниження життєвого рівня населення внаслідок зменшення реальних доходів громадян і знецінення заощаджень;

- перерозподіл національного доходу між різними соціаль­ними верствами та групами населення, посилення соціального розшарування й соціальної напруженості;

- перерозподіл доходів між приватним сектором і державою внаслідок сплати суб'єктами господарювання так званого «інфля­ційного податку» на користь емітента грошової маси, тобто держа­ви; «інфляційний податок» являє собою втрату частини коштів вла­сниками грошових капіталів під впливом інфляції;

- гальмування інвестиційного процесу внаслідок знецінення заощаджень і зниження стимулів до інвестування в умовах еконо­мічної невизначеності;

- дестабілізація економіки (в умовах гіперінфляції), що по­ширюється і на інші сфери суспільного життя та зумовлює зрос­тання злочинності через зниження стимулів до продуктивної пра­ці (зростання крадіжок, шахрайств тощо);

- прихована інфляція призводить до розгулу спекуляцій на «чорному ринку» й довгих черг покупців.

Зважаючи на вказані негативні наслідки інфляції, уряд зму­шений проводити антиінфляційну політику, заходи якої залежать від темпів інфляції.

За інфляції у 20-30 % проводиться адаптивна політика, яка може передбачати здійснення таких заходів:

- стабілізацію інфляційних очікувань;

- поступове зниження темпів зростання грошової маси;

- пом'якшення негативних наслідків інфляції шляхом індек­сації доходів населення;

- стримування зростання цін і доходів тощо.

За інфляції понад 30 % дієвою виявляється тільки активна політика («шокова терапія»), яка може передбачати:

- різке скорочення темпів зростання грошової маси;

- здійснення грошових реформ конфіскаційного типу (на­приклад, реформа Павлова 1991 р. у СРСР);

- приватизаційний продаж державного майна;

- зменшення державних витрат;

- збільшення податків;

- обмеження зростання цін і доходів;

- заходи антимонопольного регулювання тощо.

Під час проведення антиінфляційної політики слід пам'ятати, що скорочення грошової маси обмежує можливості інвестування й може призвести зростання безробіття.

8.3.