Макроекономічна рівновага на товарному ринку. Кеинсіансвка модель доходів і витрат

Класична економічна теорія виходить з двох основних положень:

1. Навряд чи можлива ситуація, у якій рівень сукупних витрат Y=C+I+G+X_n буде недостатній для закупівлі продукції при повній зайнятості ресурсів (тобто навряд чи можлива ситуація AD≠AS).

2. Навіть якщо ця ситуація виникає, то негайно зміниться заробітна плата, ціни, ринкова ставка % і в слід за спадом сукупного попиту відбудеться швидкий і незначний спад виробництва, що стабілізує ситуацію.

Грошовий ринок завжди гарантує рівність інвестицій і заощаджень і повну зайнятість ресурсів.

Можливе лише "добровільне" безробіття в межах її природного рівня.

Це означає, що у точці рівноваги AD і AS обсяг виробництва Y=Y* (потенційному).

Кейнсіанська економічна теорія заперечує таке саморегулювання. У період Великої депресії, Дж. Кейнсу вдалося довести, що повна зайнятість у нерегульованій економіці може виникнути тільки випадково: у т. А встановлюється рівновага AD=AS, однак рівноважний обсяг виробництва Y₀Y, то це є ознакою недовиробництва, що супроводжується незапланованим зменшенням інвестицій у товарні запаси (-1) і служить для підприємства підставою збільшення виробництва до рівня попиту, тобто завдяки йому виникає тенденція відновлення рівноваги.

Незаплановані інвестиції виконують балансуючу роль в економіці.

Завдяки цим інвестиціям фактичні сукупні витрати (Е+1’)

Модель «витрати - випуск». «Кейнсіанський хрест»

В основі методу «вивільнення - ін'єкції» лежить та обставина, що в економічному кругообігу постійно має місце вивільнення (зменшення витрат) чи ін'єкції (збільшення витрат).

Вивільнення здійснюється у формі заощаджень, податків, імпорту. Ін'єкції здійснюються у формі інвестицій, державних закупівель, експорту.

Економічна рівновага існує лише за умови, коли вивільнення дорівнює ін'єкціям.

У спрощеному варіанті, яким є приватна економіка закритого типу, вивільнення здійснюються тільки у формі приватних заощаджень, а ін'єкції - у формі приватних інвестицій.

Як, правило, сукупних витрат не вистачає для закупівлі потенційного ВВП чи вони перевищують його.

Перший варіант спостерігається в умовах неповної зайнятості. Виникає рецесійний розрив.

Протилежний варіант має місце в умовах повної зайнятості. Якщо за цих умов сукупні витрати перевищують потенційний ВВП, то в економіці виникає інфляційний розрив.

3.7.