Мережеві форми організації бізнесу як важливий принцип функціонування інформаційної економіки

З розвитком глобалізації та загостренням конкурентних відносин на ринку у суб’єктів підприємництва виникає необхідність адаптації до нестабільних, постійно мінливих умов ділового середовища.

Кінець ХХ ст. характеризувався прискоренням процесу інтернаціоналізації управління, виробництва та розподілу товарів і послуг.

Основою даного процесу є три взаємозалежних компоненти: 1) зростання обсягів прямих іноземних інвестицій; 2) активізація транснаціонального виробництва і багатонаціональних корпорацій; 3) формування різного роду міжнародних мереж, в т.ч. виробничих. Завдяки цьому на початку ХХІ ст. головною тенденцією в розвитку нової економіки стає перехід до мережевих принципів організації бізнесу.

Процеси перетворення традиційних організацій у мережеві структури охоплюють всю ієрархічну вертикаль в економіці. Мережева модернізація охоплює як окремі фірми, так й утворені ними фінансово-промислові групи, міжнародні об’єднання й цілі ринки.

Зупинимось більш детально на визначенні поняття “мережа”. У деяких наукових колах побутує думка, що синонімами поняття “мережі” є “стратегічні альянси”, “скупчення”, “спільні підприємства”. М. Кастельс розглядає мережу як комплекс взаємопов’язаних вузлів. Конкретний зміст кожного вузла залежить від характеру тієї мережевої структури, про яку йде мова. Іншими словами, якщо на території регіону знаходиться центр або елемент певної мережі, то це сприяє поглибленню співробітництва з регіонами, де знаходяться інші структурні елементи.

Мережевий бізнес (Network Business) - це партнерська структура, побудована на принципах взаємозалежності та рівності всіх учасників, яка створена з метою раціонального використання ресурсної бази та отримання економічного ефекту від спільної діяльності.

Ефективність мережевого бізнесу полягає в тому, що він дає змогу регіонам, які його впроваджують, успішно врегульовувати складну систему взаємозалежних економічних та соціальних факторів. У процесі формування таких мереж виникають вузли, через які проходять потоки капіталу, інформації, технологій, товарів, послуг кваліфікованої праці. У разі випадання з мережі якогось із вузлів виникають великі втрати та відсутність перспектив до подальшого росту.

Мережевий бізнес, де комп’ютеризація та новітні засоби комунікацій створюють основу електронного ринку, повністю залежить від потужності інформаційної мережі.

Підходи до формування мережевого бізнесу:

1) Бурхливий розвиток та поширення інформаційно-комунікаційних технологій і глобальної мережі Інтернет. Як наслідок, наголос робиться на запровадженні та розвитку електронного бізнесу. Тобто, зміст мережевої економіки полягає у віртуалізації значної кількості господарських трансакцій.

2) Мережа визначається як група фірм, які об’єднуються з метою використання своїх особливостей, ресурсів, специфічних переваг для реалізації певних спільних проектів. Згідно цього визначення до мережевих структур можна віднести ТНК, холдинги, асоціації, конгломерати, концерни, синдикати тощо.

Мережева організація бізнесу виникає тоді, коли група осіб, об’єднана деякими організаційними рамками, здійснює взаємодію на базі Інтернет- технологій. Така база дозволяє групі, що здійснює спільну діяльність, створити більш гнучку і ефективну організаційну структуру, порівняно з традиційними формами організації. Інтернет у даному випадку виступає як інфраструктура бізнес-середовища, яка дозволяє оперативніше реагувати на зміни, швидше передавати необхідну інформацію, а також підвищувати продуктивність господарюючого суб’єкта. До того ж, стрімке зниження інформаційних і комунікаційних витрат дає можливість навіть невеликим підприємствам об’єднуватись у мережі зі своїми постачальниками і замовниками. В такий спосіб вони можуть гнучко реагувати на ринкові зміни.

Формування мережевої економіки і, відповідно, мережевого бізнесу, стало провідною тенденцією еволюції глобального виробництва, а її суть полягає в організаційно-структурному перетворенні як виробничих процесів, так і самих ТНК.

Потрібно відзначити, що мережеві форми організації бізнесу - не нове, а навпаки, цілком поширене в економіці явище, яке раніше мало дещо інше змістовне забарвлення, назву та особливі форми прояву. Так, наприклад, поява цехів та їх спеціалізація на виготовленні певного товару, який передають з одного цеху в інший, згодом виникнення мануфактурного виробництва, заводів та фабрик, які у своїй діяльності починають дедалі частіше використовувати методи кооперації - подібні історичні моменти вже вказують на появу деяких ознак мережевого способу господарювання. Більш окреслених та зрозумілих рис мережеві утворення набувають в середині ХІХ ст., коли з’являється корпорація, яка на певних пільгових умовах передає іншим суб’єктам підприємництва право на ремонт, обслуговування та продаж власних швейних машинок. Інакше кажучи, мережеві утворення мають багату історичну спадщину і свої сучасні особливості.

Історичні факти свідчать, що мережевий бізнес прийшов на зміну активним хвилям процесів злиття та поглинання. Суб’єкти підприємницької діяльності починають усвідомлювати ефективність та привабливість партнерських утворень. Основна перевага полягає в тому, що стосунки між учасниками формуються не на умовах чіткої ієрархічності та підпорядкованості, а на принципах взаємозалежності та рівнозначності. Такий підхід свідчить про перехід на якісно новий рівень господарювання - на той, якого вимагають сучасні реалії нової економіки.

Передумови появи та розвитку мережевого бізнесу:

1. Постійно мінливі умови ринкової кон ’юнктури та динамічний процес глобалізації призвели до того, що конкурентні відносини почали набувати дещо іншого змісту, ніж раніше. Сьогодні конкурувати один з одним можуть навіть партнери, які входять до складу однієї і тієї ж об’єднаної організаційної структури.

2. Фактор часу - здатність оперативно діяти та швидко приймати рішення. Це забезпечує суб’єктам господарювання конкурентні переваги та підвищує продуктивність праці, а звідси - прибуток фірми.

3. Поява та використання нових методів і підходів в управлінні підприємствами. Адже подібні утворення мають складний організаційний механізм, регулювати який можна лише використовуючи сучасні та новітні способи управління та контролю за діяльністю фірми.

4. Зміна ринкових стратегій та економічної орієнтації фірми. Суб’єкти господарювання дещо змінюють свою професійну орієнтацію, зосереджуючи увагу на розширенні ринків збуту та відмови від одноосібної діяльності. Пошук партнера, встановлення з ним довготривалих ділових стосунків, пропорційний розподіл обов’язків та ризиків, використання спільного ресурсного потенціалу - сьогодні це основні напрями діяльності тих фірм, які прагнуть відповідати вимогам сучасності.

5. Активна розробка і вдосконалення інноваційних продуктів та їх використання у різних галузях економіки. Будь-яка мережа, як правило, має розгалужену структуру, підрозділи якої часто знаходяться у різних кінцях світу, однак потребують чіткої та синхронної координації. Останні досягнення в галузі інновацій дають можливість налагодити подібний процес ефективно, з мінімальними затратами часу, коштів та людських ресурсів.

6. Розширення кордонів між країнами та їх поступова умовність. Ринок стає глобальним і автоматично розширюються горизонти та масштаби діяльності суб’єктів господарювання. Подібні процеси створюють сприятливі умови для налагодження партнерських відносин між всіма учасниками мережевих форм бізнесу, незалежно від сфери та виду їх діяльності і країни базування.

7. Бурхливий науково-технічний розвиток. В епоху автоматизованих надшвидкісних технологій суб’єкти господарювання чітко усвідомлюють ступінь важливості та значущості інформації та знань як стратегічних ресурсів - вони дають підприємницьким структурам шанси завжди випереджати своїх конкурентів.

Як показує практика, до ланцюга мережевих утворень входять переважно підприємства середніх та малих розмірів, адже вони найбільш гнучко здатні адаптуватися до змін ринкової кон’юнктури. Однак, часто перед подібними суб’єктами господарської діяльності постають істотні проблеми фінансового, управлінського, організаційного, кадрового та іншого характеру, вирішити які допомагає великий бізнес та співпраця з ним.

Таким чином, активна поява та розвиток мережевих утворень - це не просто ефективний спосіб адаптації до мінливих умов ринкової кон’юнктури, а ціла філософія та дієва стратегія для підприємств, які прагнуть якомога довше залишатися учасниками ринкових відносин та зміцнювати при цьому конкурентні позиції. За умов нової економіки формуванню мережевих форм організації бізнесу слід приділяти чимало уваги, оскільки саме високо інтегровані підприємницькі структури, фінансово-промислові групи тощо є основним двигуном зростання економіки регіону, здійснюючи мультиплікативний ефект на прилеглі території.