Основні підходи до концептуалізації «нової економіки». «Нова економіка» як економіка знань

Існують різні наукові концепції щодо пояснення природи, причин, факторів, механізмів формування нової економіки, розроблені різними економічними школами. В результаті сформувався значний масив теорій, які аналізують зміни у структурі та характері виробництва та суспільні перетворення з різних точок зору.

1. Зрушення від промисловості до сервісного сектору економіки.

2. Трансформація виробничих систем від масового виробництва до гнучкої спеціалізації внаслідок технологічного розвитку (постфордизм);

3. Економіка знань (економіка-на-знаннях).

Зрушення від промисловості до сервісного сектору економіки. «Третинний сектор» охоплює сферу послуг, значимість якої зростає. З розвитком суспільства відбувається рух від переважання сільськогосподарського виробництва та видобувної промисловості до домінування переробної промисловості і, нарешті, до провідної ролі сектору послуг. Відбувається формування суспільства, яке базується на виробництві послуг та інформації з домінуючими видами занять - освіта, охорона здоров’я, мистецтво, забезпечення різних видів рекреаційної діяльності.

Трансформація виробничих систем від масового виробництва до гнучкої спеціалізації внаслідок технологічного розвитку (постфордизм). Постфордизмом названа домінуюча система економічного виробництва, споживання та інших соціально-економічних явищ, що з’явилась у найбільш розвинутих країнах світу у кінці ХХ ст. Постфордизм протиставляється фордизму - системі масового виробництва стандартизованих товарів на збірних конвеєрах з використанням некваліфікованих або напівкваліфікованих робітників, зайнятих простими операціями і об’єднаних на великих підприємствах, які, в свою чергу, формують великі регіональні промислові осередки. Фордизм сформувався на автомобільних заводах Генрі Форда, на честь якого і здобув назву.

Постфордизм з’являється з середини 1980-х рр. Його найбільш характерною рисою є більш гнучкі методи виробництва, що виявляються у виробництві різноманітних товарів невеликими партіями з використанням багатоцільового обладнання з програмним забезпеченням, кваліфікованої праці, формуванні міжфірмових зв’язків у формі субконтрактів, стратегічних альянсів, точно-в-час виробництва, запровадженні тісних взаємозв’язків між стадіями виробництва продукту, появою невеликих спеціалізованих (дрібносерійних) підприємств для сегментованих ринків.

Економіка знань (економіка-на-знаннях). У кінці ХХ ст. перед національними економіками всього світу постали нові економічні виклики і водночас з’явились нові можливості, пов’язані з інтенсифікацією та трансформацією процесів створення, поширення та використання знань. Це привело не тільки до значних змін технологічних процесів, а й до появи нових інституцій, організаційних та територіальних форм виробництва, а відтак - до формування нових наукових теорій. Знання стало розглядатись як третій (поряд із працею і капіталом) чинник виробництва. З’явилося нове поняття - «економіка знань». Зокрема, Б. Лундвал зазначає: «Найбільш суттєвим ресурсом в сучасній економіці є знання і, відповідно - найважливішим процесом пізнання».

Економіка знань (knowledge-based economy) - це економіка, що безпосередньо ґрунтується на створенні, поширенні та використанні знань та інформації.

Рушійною силою економіки знань виступають інновації, а джерелом - знання, освіта, наука. Тому вона потребує суттєвого зростання кількості і якості працівників інтелектуальної праці, широкого впровадження комунікаційних технологій, інноваційного продукту, що породжує постійні еволюційні та трансформаційні зміни, підвищення здатності усіх суб’єктів господарювання до нових умов існування.

В ієрархії трудових відносин перше місце поступово займає інтелектуальна творча праця, як головний чинник економічного і соціального зростання. Економіка знань набуває певних особливостей свого існування: дискретністю знань як продукту та їх доступності до кожної фізичної і юридичної особи; інформаційною природою продукту; панування менталітету у більшості населення до безперервного підвищення здібностей й професіоналізму - найефективнішого ресурсу розвитку економіки. Становлення економіки знань потребує пришвидшеного створення в країні національної інноваційної системи як основи забезпечення стратегії пріоритету інтелектуальної праці, інтелектуального капіталу і інтелектуальної власності. Економіка знань має перспективу перетворення у національну ідею, яка об’єднає усіх громадян країни з метою найскорішого формування нової економіки й суспільства, що будуть спроможні забезпечити цивілізаційний рівень добробуту населення.

Потреби у знаннях людина задовольняє усе життя, тому процес освіти стає безперервним. Економіка повинна також здійснювати розвинуте, інтенсивне відтворення знань, ідей та умінь як особливого продукту, споживання якого дає імпульс до появи інновацій, раціональних пропозицій по удосконаленню суспільного виробництва, підвищення його якості й результативності.

В умовах нової економіки найбільш ефективними виступають витрати на придбання та виробництво знань як суспільного блага, на розвиток здатності їх використання, відтворення, передачі, а також створення нових знань.

Концепція економіки знань є продуктивною як теоретично, так і емпірично. Можна безпомилково прогнозувати пожвавлення досліджень економіки-на-знаннях різними науковими напрямками, наприклад, суспільною географією, яка здатна забезпечити просторовий аналіз як сектору, що продукує знання, так і галузей, що користуються його результатами.

Всі викладені вище концепції, теорії та їх групи живляться з одного джерела, а саме тих кардинальних змін, що відбулись в економічному розвитку розвинутих країн та вплинули на функціонування всього світового господарства та кожної окремо взятої країни.

4.