7.2 Підприємництво: суть, суб’єкти, об’єкти, форми, принципи

У найзагальніших рисах підприємництво можна визначити як організаційно-господарче новаторство на основі використання нових можливостей. Більш конкретно зміст підприємництва розкривається в Законі України „ Про підприємництво”, де сказано: „Підприємництво” – це самостійна і ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку.

Суб’єктами підприємництва можуть бути приватні особи, юридичні особи всіх форм власності (акціонерні товариства, орендні підприємства, кооперативи), держава.

Об’єктами підприємництва є різні види господарської діяльності.

В залежності від змісту господарської діяльності розрізняють такі види підприємництва:

1) виробниче, в якому здійснюється виробництво товарів та послуг;

2) комерційне – полягає в операціях і угодах по перепродажу товарів та послуг і не пов’язане з виробництвом;

3) фінансове – об’єктом купівлі-продажу є гроші, валюта, цінні папери;

4) посередницьке – пов’язане з діяльністю по з’єднанню зацікавлених у взаємній угоді сторін.

Всі види підприємницької діяльності з точки зору того, хто бере в ній участь, можна класифікувати як індивідуальне, колективне або державне підприємництво. Кожен з цих видів підприємництва здійснюється в певній організаційній формі. В розвинених країнах з ринковою економікою існує 3 форми організації підприємництва.

Одноосібне господарство – така форма організації, коли один власник приймає одноосібні рішення й несе особисту відповідальність за всі справи. Перевагою одноосібного господарства є повний контроль за веденням справ з боку господаря-власника, а недоліком – незначна величина капіталу, а також те, що власнику доводиться нести особисту відповідальність за збитки, втрати, борги.

Партнерство – форма організації підприємництва, коли два або більше підприємців приймають рішення спільно і несуть солідарну відповідальність за всі справи. Партнерство допомагає подолати недолік, властивий одноосібному господарству (незначна величина капіталу), але повна відповідальність для партнерів у випадку витрат, збитків і т.д. залишається. Існують партнерства з обмеженою і необмеженою відповідальністю.

Корпорація – форма організації підприємства на основі акціонерної власності, в якій підприємець, як правило, відокремлений від власності, а його фінансова відповідальність обмежена. Переваги корпорації полягають в тому, що вона може заполучити значний капітал шляхом продажу акцій.

Хто може бути віднесений до категорії підприємців? Підприємець – це той, хто займається підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку. Саме це відрізняє його від інших учасників економічного життя.

Підприємницька діяльність – це досить складна форма господарювання, яка будується за певними принципами:

1 Вільний вибір видів діяльності

2 Залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян

3 Самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до чинного законодавства

4 Вільний найом працівників

5 Залучення й використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та іншим видів ресурсів, використання яких не заборонено

6 Вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством

7 Самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд

Всі види підприємницької діяльності спрямовані на одержання прибутку. Для цього необхідно навчитися комбінувати обмежені ресурси. Здійснення різних комбінацій ресурсів – необхідна ланка діяльності підприємця. Вони, на думку, американського економіста Й. Шумпетера мають 5 напрямків:

1 Виготовлення нового блага або старого блага нової якості

2 Запровадження нового методу виробництва

3 Освоєння нового ринку збуту

4 Освоєння нового джерела сировини або напівфабрикату

5 Проведення відповідної реорганізації виробництва