Питання 97. Види безробіття. Визначення рівня безробіття. Поняття природного рівня безробіття.

Безробіття вимірюється двома основними показниками: рівнем і тривалістю. Рівень безробіття визначається відношенням числа офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності робочої сили.

Рівень зайнятості визначається, як частка від ділення числа зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старших:

Для об’єктивності оцінки необхідно знати не тільки про кількість людей, які втратили робоче місце, але й про час, протягом якого вони перебувають у цьому стані (показник тривалості безробіття).

Економісти розрізняють три види безробіття: фрикційне, структурне і циклічне.

Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення між регіонами і видами праці. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу (після закінчення навчання або через переїзд в інше місце, через пошук роботи, яка б відповідала рівневі їхньої кваліфікації чи уподобанням). Цей різновид вважається неминучим і певною мірою бажаним.

Структурне безробіття виникає у зв’язку з технологічними змінами у процесі виробництва, коли попит на один вид праці зростає, на інший — зменшується, а пропозиція не може швидко пристосуватися до цього. Структурна незбалансованість виникає, коли одні сектори економіки розширюються, а в інших скорочуються обсяги виробництва. Структурне безробіття також вважається неминучим, проте воно характеризується більшою тривалістю, а тому вважається серйознішою проблемою порівняно з безробіттям фрикційним.

До циклічного безробіття призводить спад виробництва. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає.

Повна зайнятість не означає абсолютної відсутності безробіття. Рівень безробіття за умов повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Цей показник називають також природним рівнем безробіття. Він відповідає потенційному ВВП.

Природна норма безробіття включає в себе інституційне безробіття. Причиною його може бути гарантований державою мінімум заробітної плати. Виступаючи як форма соціального захисту, гарантована заробітна плата може провокувати зростання числа безробітних. Причиною також може бути і недосконалість податкової системи (надто високі ставки податку), що зменшує мотивацію до праці робітників.

Усі характерні ознаки природного безробіття має і добровільне безробіття. Завжди серед працездатного населення є люди, які з різних причин не хочуть працювати і вибирають добровільне безробіття.

Форму вимушеного має регіональне безробіття, коли воно формується під дією складної комбінації історичних, демографічних і соціально-психологічних умов. У будь-якій державі є відсталі регіони з надлишком робочої сили.

Вимушене безробіття може набувати прихованої (латентної) форми. Воно охоплює тих зайнятих, яким доводиться працювати протягом неповного робочого дня, кілька днів на тиждень. Згідно з офіційною статистикою вони безробітними не вважаються.

Надмірне безробіття призводить до значних економічних та соціальних втрат. Головна "ціна" безробіття — невироблена продукція. Безробіття заважає суспільству збільшувати свої виробничі можливості. Коли економіка не може створювати додаткові робочі місця для всіх бажаючих працювати, потенційні можливості виробництва товарів та послуг втрачаються. Втрачена продукція показує наскільки фактичний ВВП менший від потенційного.

Згідно закону А.Оукена збільшення безробіття на 1% призводить до втрати річної продукції більш, ніж на 2%, а щорічний приріст ВНП в обсязі 2,7% утримує долю безробітних на постійному рівні. На самих безробітних відсутність роботи здійснює значний психологічний тиск, збільшує кількість серцевих хвороб, трагічних випадків.