Безробіття та зайнятість

Безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина пра­цездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

За визначенням Макконала і Брю, безробіття - це неспроможність держави забезпечити всіх бажаючих робочими місцями.

Є такі види безробіття

1) технологічне - спричинене витісненням працівників внаслідок впро­вадження нової, переважно автоматизованої техніки;

2) фрикційне - пов'язане з плинністю робочої сили, зумовленої її про­фесіональними, віковими та регіональними переміщеннями. Вини­кає внаслідок зміни роботи чи переїзду на інше місце проживання. Цей вид безробіття триває до 2-х тижнів;

3) структурне - зумовлене структурними змінами в економіці, що спричиняють невідповідність між галузями економіки і професійною підготовкою найманих працівників. Виникає внаслідок розвитку тех­нологій. Структурне безробіття більш довготривале і потребує пере­кваліфікації безробітного;

4) циклічне - спричинене спадом економічної кон’юнктури всередині країни - економічними циклами і насамперед кризами;

5) конверсійне - зумовлене закінченням військових дій, значним скоро­ченням виробництва військової продукції;

6) регіональне - пов'язане з недостатнім розвитком промисловості в окремих регіонах, наявністю в них надлишку робочої сили тощо;

7) інституційне - цей вид безробіття пов’язаний із недосконалою орга­нізацією роботи самого ринку праці, тобто відсутність інформації за регіональними ринками праці не дає можливості ефективно розподі­ляти трудові ресурси по регіонах;

8) добровільне - в кожній країні існує прошарок людей, які не бажають працювати через ряд психологічних причин.

Природний рівень безробіття - це сума фрикційного та структурного безробіття, при чому циклічне безробіття дорівнює 0. Природний рівень безробіття - це той рівень, при якому виробляється потенційний ВВП.

Закон Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природ­ний рівень безробіття на 1%, то країна втрачає 2,5% ВВП.

Технологічна концепція безробіття виникла в середині 50-х років XX ст. Згідно з нею, причиною безробіття є прогрес техніки, технічні зміни у виробництві, особливо раптові. Боротися з безробіттям, на думку її ав­торів, можна лише через обмеження технологічного прогресу, його спо­вільненням.

Кейнсіанська теорія безробіття причиною безробіття називає недо­статній попит на товари, що зумовлено схильністю людей до заощаджен­ня та недостатніми стимулами до інвестицій. Кейнсіанці переконані, що ліквідувати безробіття можна, якщо держава стимулюватиме попит та інвестиції.

Монетаристська концепція безробіття пояснює його високим рів­нем заробітної плати: щоб знизити безробіття, слід зменшити заробітну плату. Неокласична школа вважає безробіття природним явищем.

Марксистська теорія безробіття посилається на закономірності капіталістичного способу виробництва, насамперед закони конкурент­ної боротьби, які змушують капіталістів збільшувати інвестиції, вдоско­налювати техніку. Це спричиняє відносне збільшення витрат на засо­би виробництва порівняно з витратами на робочу силу, що й зумовлює зростання органічної будови капіталу та збільшення безробіття. Останнє також пов'язане з циклічними процесами нагромадження капіталу й осо­бливостями відтворення.

Сучасні методи боротьби з безробіттям:

1) зменшення робочого дня і робочого тижня;

2) підписання угод між роботодавцями, профспілками та державою про стабільність зарплати;

3) державне фінансування підприємств та фірм, які надають робочі міс­ця поза необхідною нормою.

В Україні на 1 жовтня 2007 року зареєстровано: 27 000 000 чол. пра­цездатного населення, близько 900 000 безробітних (3,1%) та 11 000 000 чол. за кордоном.

9.3.