6.5 Ринок як форма організації суспільного виробництва

Ринок - різнобічне економічне явище, яке можна розглядати з різних боків. Проте можна вибрати три з багатьох, які найбільш чітко відображають багатогранну суть і роль ринку.

Ринок, по-перше, розуміється як місце, де відбувається процес купівлі-продажу результатів людської діяльності, а отже, як сфера підприємницької діяльності – бізнесу.

По-друге, ринок - це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності. В такому аспекті ринок виступає як економічна категорія.

По-третє, ринок - це місце, де відбувається остаточне визначення суспільством втіленої в результати діяльності праці.

Таке розширене розуміння суті ринку дає можливість визначити його місце, роль і значення в процесі відтворення. Ринок виступає як момент, що опосередковує виробництво й споживання. На ринку можуть з’явитися лише ті результати людської діяльності, які задовольняють потреби суспільства в особі покупців. На ринку з’ясовуються реальні потреби суспільства. Ринок показує виробникам що виробляти і як, в якій кількості і для кого. Нарешті, на ринку визначається вартість результатів людської діяльності, в тому числі і товарів. Трактуючи так широко поняття „ринок”, не слід ототожнювати його з ринковою економікою. Ринок – це лише елемент ринкової економіки, куди поруч з ринком входять сфери виробництва, розподілу, обміну, споживання.

Ринок виконує ряд функцій, які можна звести у 2 групи: організаційні і економічні.

Організаційні: 1) встановлення зв’язків між виробниками й споживачами продукції; 2) забезпечення вільного вибору партнерів по господарських зв’язках; 3) забезпечення конкуренції між суб’єктами ринку.

Економічні: 1) механізм ринку робить усіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими в задоволенні тих потреб, які виражаються через попит; 2) ринок, створюючи сигнали через ціни, стимулює засвоєння досягнень НТП, зниження витрат, підвищення якості, розширення асортименту товарів і послуг; 3) сприяє вирішенню центральних проблем економіки: підвищення рівня життя, ефективності суспільного виробництва та ін.; 4) механізм ринку в цілому звільняє економіку від дефіциту товарів та послуг.

Характеристика ринку була б неповною без аналізу суб’єктів, об’єктів та структури ринку.

Суб’єктами ринку стають всі учасники суспільного виробництва. Це держава, підприємства, іноземні фірми та громадяни, різні установи та організації, громадяни України. Об’єктами ринкових відносин стають усі результати суспільної діяльності. Тобто ними можуть бути матеріальні продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання, послуги, житло тощо); інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї); робоча сила, цінні папери, валюта, субсидії і т. д.

Структура ринку включає найрізноманітніші види ринків, які можна розглядати в різних аспектах. З точки зору об’єктів обміну визначають: ринок засобів виробництва, ринок товарів та послуг, ринок позичкових капіталів, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інформації, ринок робочої сили і т.д. З територіальної точки зору ринок може бути національним, регіональним, локальним, світовим.

За рівнем монополізації розрізняють повністю монополізований ринок, частково монополізований, вільний. За характером обмінних операцій виділяють оптовий та роздрібний. В залежності від законності функціонування розрізняють легальний та нелегальний ринки. Можуть існувати і інші класифікації ринку. Характерними ознаками сучасного принципу є: пріоритет покупців, конкурентний характер, інтеграція конкуруючих суб’єктів ринку.

Функціонування ринку передбачає постійний рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. Для цього потрібні певні організації, які, діючи в рамках закону, обслуговують ринкові відносини. Тобто, сучасному ринковому господарству необхідна відповідна інфраструктура.

Інфраструктура ринку - це сукупність різних установ та інститутів, певних видів діяльності, які забезпечують успішне функціонування ринкових відносин. Прийнято визначать інфраструктуру трьох ринків: товарного, фінансового та ринку праці.

Інфраструктура товарного ринку представлена товарними біржами, підприємствами оптової та роздрібної торгівлі, аукціонами, ярмарками та ін.

Біржа - це ринок оптової торгівлі стандартними товарами або ринок операцій по купівлі-продажу валюти, цінних паперів, робочої сили. В залежності від предметів торгів розрізняють товарні, фондові біржі та біржі праці.

На товарній біржі купівля - продаж здійснюється на основі встановлених стандартів і зразків, відповідних форм документів, якими регламентується номенклатура, обсяг, ціні і види доставки та інші умови. Такі біржі поділяються на міжнародні та спеціалізовані. Біржа не є місцем безпосередньої купівлі-продажу, на ній лише укладають угоди, контракти і на основі попиту і пропозиції формуються ціни.

На фондовій біржі здійснюється продаж цінних паперів (акцій та облігацій). Продаж ведеться по принципу аукціону, коли цінні папери придбає той, хто запропонував більшу ціну. На валютній біржі відбувається торгівля валютою. Біржа праці (біржа робочої сили) це установи, які здійснюють посередницькі функції між працівниками і підприємцями, збирають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці та перепідготовці кадрів, створенню робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, забезпеченню ефективності зайнятості працездатного населення, частково регулюють процес зайнятості.

Біржа існує в формі приватного акціонерного чи господарського товариства або в формі державної установи. Прибуток біржі утворюється за рахунок відсотка від вартості продажу товарів, валюти, цінних паперів, прибутку від продажу брокерських місць, засновницьких внесків.

На біржі укладають такі угоди - форвардні, ф’ючерсні, опціон, хеджування. Діючими особами на біржі являються брокер, дилер, маклер, „бик”, „ведмідь”.