Сукупний попит та сукупна пропозиція. Макроекономічна рівновага

Національна економіка, яка є предметом вивчення макроекономіки, постає як агрегований національний ринок, основними параметрами якого є сукупний попит і сукупна пропозиція, взаємодія між якими визначає рівноважний обсяг національного виробництва, рівень цін та зайнятості.

Товарний ринок - це ринок товарів та послуг, на якому результати суспільного виробництва (сукупна пропозиція) за допомогою цін узгоджуються із суспільними потребами (у формі сукупного попиту).

Сукупний попит (AD) - це та сумарна кількість товарів та послуг, яку всі суб'єкти національного ринку готові придбати при певному рівні цін.

Оскільки основними суб’єктами національного ринку виступають домогосподарства, підприємства, уряд і іноземці, то за своєю структурою сукупний попит (AD) складається з:

- споживацького попиту з боку населення (домогосподарств) на придбання товарів та послуг для задоволення своїх потреб - (С);

- інвестиційного попиту з боку фірм-виробників на інвестиційні товари - (І);

- попиту на певні товари та послуги з боку держави у вигляді державних закупок - (G);

- попиту з боку іноземців на вітчизняні товари, який розраховується як чистий експорт ( різниця між експортом та імпортом) - (Х).

На сукупний попит впливає багато чинників. Але за базову екзогенну змінну функції сукупного попиту приймається лише рівень цін. Це пояснюється тим, що сукупний попит є категорією ринку, на якому ціна відіграє головну регулювальну роль — пов’язує між собою сукупний попит і сукупну пропозицію.

Закон сукупного попиту: при інших рівних умовах величина сукупного попиту знаходиться у зворотній залежності від динаміки рівня цін у країні.

При побудові графіка сукупного попиту враховується ситуація на національному ринку в цілому. Тому по горизонтальній осі відкладається та величина реального ВВП країни, яку можуть придбати суб'єкти національного ринку на певний час при певному рівні цін на всі товари та послуги у країні.

Рис. 3.5 - Графіки сукупного попиту

Дію закону сукупного попиту підсилюють три ефекти:

1. Ефект відсоткових ставок.

Коли в країні зростає рівень цін на всі товари та послуги, наслідком цього стає зростання відсоткових ставок за кредитами. Це призводить до зменшення попиту на інвестиції, які є важливою складовою частиною сукупного попиту. У результаті при зростанні рівня цін, збільшенні процентів за кредитами і зменшенні інвестицій величина АП падає.

2. Ефект багатства (ефект реальних касових залишків).

При зростанні рівня цін у країні купівельна спроможність заощаджень населення значно зменшується. Тепер на заощаджені кошти населення зможе придбати набагато менше товарів та послуг. Це призводить до зменшення споживацького попиту, а значить, і сукупного попиту.

3. Ефект імпортних закупок.

При зростанні рівня цін у країні зменшується величина експорту та зростає величина імпорту. Це призводить до зменшення чистого експорту, а значить і сукупного попиту.

Таким чином, сукупний попит - це попит на всі товари та послуги, які вироблені в національній економіці, з боку всіх суб'єктів національного ринку: населення, фірм-виробників, держави та іноземців. Крива сукупного попиту показує зворотну залежність між величиною сукупного попиту та рівнем цін на всі товари та послуги. Але як і у випадку з ринковим попитом, на сукупний попит впливає цілий ряд нецінових факторів.

Для розуміння нецінових факторів сукупного попиту згадаємо його структуру: AD = C + I + G + X. Зміни всіх складових сукупного попиту і будуть виступати його неціновими чинниками.

1. Зміни в споживацьких витратах (С), на які впливають:

- динаміка доходів населення країни. Зрозуміло, що коли доходи населення зростають, воно купує на національному ринку більше товарів та послуг, що призводить до збільшення сукупного попиту. І, навпаки, коли падають доходи, населення зменшує споживацький попит;

- ставка прибуткового податку на доходи фізичних осіб.

- очікування населенням майбутніх змін у рівні цін у країні. Якщо населення країни впевнене в стабільності цін, воно зменшує споживання, та збільшує заощадження. У разі посилення інфляційних очікувань населення намагається якнайшвидше витратити свої гроші, що звичайно ж збільшує і сукупний попит;

- рівень добробуту споживачів в цілому, який визначається ринковою вартістю всіх його активів, у тому числі цінних паперів та нерухомості. Якщо добробут населення зростає, то це призводить до збільшення сукупного попиту в країні, оскільки багате населення може дозволити собі більше споживати і менше зберігати.

2. Другою складовою частиною AD виступають інвестиційні (I). На зміни в інвестиційних витратах впливають:

- процентна ставка банківських кредитів. Якщо кредити банків дорожчають, то інвесторам стає невигідним отримувати такі кредити. Скажімо, ставка відсотків за кредитами -30%, а інвестор може вкласти ці гроші в інвестиційний проект, який принесе йому лише 20% прибутку. Звичайно, інвестор не буде брати такий кредит. Тому зростання ставки відсотків по кредитам призводить до зменшення як інвестиційного, так і сукупного попиту. І, навпаки, коли в банках можна взяти дешеві кредити, інвестори вкладають ці кошти в розвиток виробництва і купують на національному ринку більше інвестиційних товарів: машин, обладнання, сировини, матеріалів, що призводить до збільшення сукупного попиту;

- прибутковість майбутніх інвестицій також впливає на рівень інвестиційного попиту. Якщо розрахунки підприємця показують високу прибутковість майбутніх інвестицій, то він буде вкладати в розвиток підприємства значні кошти, що призведе до зростання інвестиційного і сукупного попиту. Якщо ж інвестиції будуть приносити малі прибутки, а їх отримання є справою невизначеною і проблематичною, то сукупний попит у країні буде зменшуватись разом з інвестиційним попитом;

- наявність надлишкових виробничих потужностей також впливає на рівень інвестицій в країні.

- інноваційний розвиток та виникнення на його основі нових технологій також є значним фактором інвестиційного попиту. Впровадження нових технологій потребує значних інвестицій, збільшення яких призведе і до збільшення сукупного попиту;

- рівень оподаткування доходів підприємців є потужним фактором, який також визначає рівень інвестицій у країні. Зрозуміло, що низькі ставки податків на прибуток дають можливість залишати більше коштів в розпорядженні підприємств, що в масштабах економіки країни в цілому збільшує рівень інвестицій і призводить до зростання AD.

3. Зміни в розмірі державних закупок (G) є третім важливим неціновим фактором, що впливає на величину сукупного попиту ( AD). Коли державні закупки зростають, то сукупний попит у країні також зростає. Збільшення державних закупок залежить від доходів державного бюджету та структури його видатків.

4. Чистий експорт (Х) є четвертою складовою частиною ΛD і водночас його неціновим фактором. Зміни величини чистого експорту залежать:

- від відповідності світовим стандартам якості вітчизняної продукції;

- від співвідношення рівня цін у країні та світових цін;

- від стану економіки країн-партнерів по міжнародній торгівлі;

- від стану вітчизняної економіки;

- від зміни курсу національної валюти.

Збільшення розміру чистого експорту означає що іноземні покупці збільшують попит на продукцію вітчизняних підприємств, що призведе до збільшення чистого експорту у країні, а значить і сукупного попиту.

Графічно зміни в сукупному попиті, як уже відзначалося вище, відображаються зміщенням кривої AD вправо, якщо сукупний попит зростає, і ліворуч, якщо сукупний попит падає (рис. 3.5). Якщо крива ΛD є вихідною, то збільшення сукупного попиту в країні в результаті дії нецінових факторів буде відображатись зміщенням кривої ΛD в положення ΛD1, при незмінному рівні цін Р. При цьому обсяг попиту на реальний ВВП збільшиться до рівня Q1. Коли в результаті дії нецінових факторів сукупний попит в країні зменшується, то крива ΛD зміщується в положення ΛD2, а обсяг сукупного попиту в країні зменшується до рівня Q2 (рис. 3.5). Це означає, що при незмінному рівні цін суб'єкти національного ринку готові придбати реального ВВП країни набагато менше, ніж раніше.

Слід обов'язково зауважити, що зміни в сукупному попиті можуть виникнути і в результаті змін в кількості грошей, які обертаються в економіці. Збільшення кількості грошей також зміщує криву сукупного попиту праворуч, але результатом такого зміщення може бути інфляція попиту, про яку розмова буде нижче.

Другою стороною національного ринку є сукупна пропозиція, оскільки на будь-якому ринку, не може існувати попиту без пропозиції. Λле, на відміну від ринкової пропозиції окремих товарів та послуг, сукупна пропозиція має ряд особливостей.

Сукупна пропозиція (AS) - це та кількість товарів та послуг, яку національні та іноземні виробники готові поставити на національний ринок при певному рівні цін.

В основі сукупної пропозиції лежить кількість товарів та послуг, які були вироблені економікою країни для реального кінцевого споживання, тобто реальний ВВП. Але структура сукупної пропозиції дещо складніша.

Крива сукупної пропозиції також має певні особливості. Її побудова потребує врахування наступних моментів:

- період часу в розвитку економіки (довгостроковий або

короткостроковий період).

- фазу ділового циклу, на якій перебуває економіка країни.

- наявність давньої дискусії між представниками класичної та кейнсіанської школи стосовно характеру кривої сукупної пропозиції.

В короткостроковому періоді характер кривої сукупної пропозиції знаходиться в залежності від фази економічного (ділового) циклу (рис. 3.6). Перший відрізок кривої AS має назву горизонтального або кейнсіанського. Економісти кейнсіанської школи вважають, що в умовах економічної кризи сукупна пропозиція в країні не залежить від динаміки рівня цін. Оскільки в умовах кризи існують невикористані виробничі потужності підприємств і багато робітників готові працювати при будь - яких умовах, збільшення обсягів виробництва можливе при незмінних витратах і цінах. Значний і тривалий вплив на розвиток виробництва, як вважають економісти кейнсіанської школи, справляє динаміка сукупного попиту.

Рис. 3.6 - Короткострокова крива сукупної пропозиції

Економісти, що належать до класичної школи, вважають, що крива AS є вертикальною. Ці економісти твердять, що ринкова економіка через механізми саморегулювання постійно повертається до обсягів виробництва потенційного ВВП, який відповідає вертикальному відрізку кривої AS. Проміжний відрізок кривої сукупного пропонування означає ситуацію економічного зростання, коли збільшення обсягів виробництва потребує зростаючих витрат, які повинні бути перекриті зростаючими цінами.

Аналіз короткострокової кривої AS вводить в економічний аналіз дуже важливе поняття: потенційний ВВП.

Потенційний ВВП - це той максимальний обсяг ВВП, який може бути вироблений в економіці країни за умови використання всіх її виробничих можливостей і повній зайнятості робочої сили.

Потенційний ВВП можна пояснити таким чином. У кожний момент часу економіка має певну кількість виробничих ресурсів: праці, капіталу і землі. Поєднання цих факторів виробництва з наявними технологіями і повною зайнятістю робочої сили дає можливість отримати максимально можливий обсяг виробництва. Знаходження економіки в ситуації економічної кризи означає не повне використання всіх наявних ресурсів країни, в тому числі і робочої сили, тому поточний ВВП не завжди дорівнює потенційному ВВП.

У довгостроковому періоді крива сукупної пропозиції показує пряму залежність між зростанням рівня цін та реального ВВП (рис. 3.7).

Рис. 3.7 - Довгострокова крива сукупної пропозиції

На величину сукупної пропозиції впливає також цілий ряд нецінових факторів.

1. Ціни на ресурси. Створення ВВП потребує певної кількості ресурсів. Ці ресурси можуть бути внутрішніми та зовнішніми. Якщо ціни на сировину, матеріали або електроенергію зростають, то сукупна пропозиція в країні зменшується. Різке збільшення цін на ресурси (в рази) економісти називають “шоком пропозиції”. Такі “шоки” призводять до особливо різкого зменшення обсягів виробництва ВВП. Україна пережила декілька періодів різкого збільшення цін на ресурси, особливо зовнішні, що пов'язано із різким збільшенням цін на енергоносії на світових ринках. В економічно розвинених країнах світу найбільш дорогим ресурсом є праця, тому підвищення заробітної плати, не пов’язане із зростанням продуктивності праці, негативно впливає на динаміку ВВП. І, навпаки, зменшення цін на ресурси призводить до збільшення сукупної пропозиції.

2. Рівень продуктивності праці та технологій також виступають неціновим фактором AS. Чим вище рівень продуктивності праці, тим більша сукупна пропозиція у країні. У свою чергу, продуктивність праці залежить значною мірою від того, на якому рівні знаходиться в країні використання найсучасніших технологій та інновацій. Впровадження сучасних технологій виробництва потребує значних інвестицій. Тому в короткостроковому періоді інвестиції виступають неціновим фактором сукупного попиту, а в довгостроковому періоді вони є неціновим фактором сукупної пропозиції.

3. Державне регулювання економіки здійснює значний вплив на сукупну пропозицію. Макроекономічна політика держави в галузі оподаткування, податково-бюджетна та грошово-кредитна політика здійснюють значний вплив на економічне зростання. Ефективна державна політика створює умови для збільшення сукупної пропозиції. Помилки в ній можуть призвести до погіршення економічної ситуації у країні.

Графічно дія нецінових факторів сукупної пропозиції ілюструється зміщенням кривої AS праворуч при збільшенні, і ліворуч, при зменшенні сукупної пропозиції (рис. 3.8).

Рис. 3.8 - Зміни сукупної пропозиції під впливом нецінових факторів

Ситуація рівноваги на національному ринку в цілому визначається як рівність між сукупним попитом та сукупною пропозицією (ΛD = AS), що і визначає рівноважний обсяг виробництва реального ВВП (фактичний або поточний ВВП) та рівноважний рівень цін у країні. Але, як вже говорилось вище, економіка розвивається циклічно, що відображається різними відрізками короткострокової кривої сукупної пропозиції. Розглянемо кожну ситуацію окремо.

Рис. 3.9 - Досягнення рівноваги на горизонтальному відрізку AS

1. Якщо крива AD перетинає криву AS на горизонтальному відрізку, то це є графічною ілюстрацією того, що економіка країни знаходиться в кризовому стані (див. рис. 3.9). Кризова ситуація означає наявність

циклічного безробіття та значної кількості невикористаних виробничих потужностей підприємств. У цьому випадку рівноважний обсяг виробництва реального ВВП (т ВВП ) буде відповідати ситуації рівності між сукупним попитом та сукупною пропозицією, а величина рівноважного ВВП країни буде набагато меншою, ніж потенційний ВВП.

Відзначимо також, що в цьому випадку рівень цін не відіграє ніякої ролі в досягненні рівноваги і залишається незмінним. Щоб зрозуміти, чому це відбувається, розглянемо рис. 3.9. Якщо сукупний попит збільшиться від рівня AD до рівня AD1, то виробничий сектор економіки збільшить обсяги виробництва рівноважного ВВП від рівня Q до рівня Q1. Але рівень цін залишається незмінним - Р₀. В умовах кризи наявність невикористаних виробничих потужностей і циклічного безробіття дає можливість підприємцям збільшувати обсяги виробництва при незмінних витратах фірми, а значить, і при незмінних цінах. Відомо, що дуже важливою частиною витрат є заробітна плата. Але в умовах економічної кризи та значного рівня безробіття робітники готові працювати і при незмінному рівні заробітної плати, аби тільки мати роботу. Це також впливає на незмінність витрат фірм. Тому головним фактором зростання рівноважного ВВП на горизонтальному (кейнсіанському) відрізку AS є зростання сукупного попиту.

Рис. 3.10 - Збільшення сукупного попиту на горизонтальному відрізку AS

Якщо продукція підприємців знаходить своїх покупців, вони збільшують обсяги її виробництва, використовуючи наявні виробничі можливості та вільну робочу силу. осягнення рівноважного ВВП на проміжному відрізку кривої сукупної пропозиції показано на рис. 3.11.

Рис. 3.11 - Досягнення рівноважного ВВП на проміжному відрізку AS

На проміжному відрізку відображається ситуація виходу з економічної кризи, за якої величина рівноважного ВВП (т ВВП) наближається до рівня потенційного ВВП. Але процес економічного зростання супроводжується збільшенням рівня цін у країні.

Рис. 3.12 - Збільшення сукупного попиту на проміжному відрізку AS

Розглянемо схему досягнення рівноважного стану економіки при зростання сукупного попиту на проміжному відрізку (рис. 3.12). Збільшення сукупного попиту від рівня AD до рівня AD1 на проміжному відрізку кривої сукупної пропозиції призведе як до збільшення рівноважного ВВП від величини Q до Q1, так і до збільшення рівня цін у країні від Р до Р1. Це пояснюється тим, що нарощування обсягів виробництва тепер потребує від підприємців зростання інвестицій на закупку нового обладнання, нових технологій, більшої кількості сировини і матеріалів, а також зумовлює збільшення заробітної плати робітників для стимулювання їх переходу з інших підприємств на їх фірми. Витрати фірм зростають, що робить виробництво прибутковим лише за умови збільшення цін.

Досягнення рівноваги на вертикальному (класичному) відрізку кривої сукупної пропозиції ілюструє рис. 3.13. Вертикальний відрізок кривої AS відображає ситуацію досягнення економікою рівня потенційного ВВП. Рівність сукупного попиту і сукупної пропозиції на цьому відрізку означає, що сукупний попит дорівнює потенційному ВВП країни.

Рис. 3.13 - Досягнення рівноваги на вертикальному відрізку AS

На графіку рис. 3.14 видно, що збільшення сукупного попиту від рівня AD до рівня AD1 на вертикальному відрізку кривої AS не призводить до зростання рівноважного рівня виробництва, але супроводжується зростанням рівня цін від Р до Pl.

Рис. 3.14 - Досягнення рівноваги на вертикальному відрізку AS при збільшенні сукупного попиту

Виникає закономірне запитання: якщо зростання сукупного попиту призводить до зростання рівня цін у країні, то чи буде зменшення сукупного попиту призводити до зниження цін? Наша модель свідчить про те, що при зменшенні сукупного попиту на горизонтальному відрізку ціни залишаться незмінними, а обсяги виробництва зменшаться. На проміжному і вертикальному відрізках зменшення AD повинно теоретично призвести до зменшення рівня цін. Але насправді економіка країни в цьому випадку наштовхується на ефект, який отримав назву “ефекту храповика” (храповик - це механізм, який дозволяє крутитися колесу лише вперед).

Справа в тому, що на сучасному етапі розвитку економіки ціни ніколи не знижуються до початкового рівня, що пов’язано із зростанням цін на ресурси, і перш за все на трудові (номінальна заробітна плата не має тенденції до зменшення). Тому, якщо під впливом зростання AD рівень цін зростає, то при зменшенні AD обсяги виробництва падають, але ціни залишаються незмінними (див. рис. 3.15).

Рис. 3.15 - Ефект храповика

На рис. 3.15 видно, що спочатку сукупний попит зростає від рівня AD1 до AD2. Це приводить до збільшення обсягів рівноважного ВВП від рівня Q1 до Qf (тобто потенційного ВВП), але також і до збільшення цін від Р¹ до Р². Оскільки ціни є досить жорсткими і не мають тенденції до зменшення, то коли сукупний попит у країні почне падати від рівня AD2 до рівня AD1, виникне нова рівновага в точці Q2, яка буде означати, що ціни залишились такими ж (Р²), а обсяги виробництва набагато зменшились (від Qf до Q2).

Тому при проведенні економічної політики необхідно пам'ятати, що різке зменшення сукупного попиту не зменшить рівня цін в країні, але здатне поглибити економічну кризу.

Вище вже говорилось про те, що під впливом нецінових факторів може зміщуватись не лише крива сукупного пропонування, але й крива сукупної пропозиції. Зміни рівноважного ВВП під впливом зміщення кривої AS видно на рис. 3.16. Якщо в країні зростають ціни на ресурси, зменшується продуктивність праці, здійснюється неефективна державна політика, то крива AS зміщується з положення AS1 до положення AS2. Зменшення сукупної пропозиції призводить до зменшення рівноважного ВВП (з Ql до Q2) і зростання безробіття, а також збільшення рівня цін з Р1 до Р2. Ситуація одночасного зростання і рівня цін і рівня безробіття називається стагфляцією, і подолати її дуже важко.

Рис. 3.16 - Досягнення рівноваги при зміщенні кривої сукупної пропозиції

Навпаки, збільшення сукупної пропозиції (з ASl до AS3) створює дуже сприятливі умови, оскільки рівноважний ВВП зростає (від Q1 до Q3), а ціни зменшуються з рівня Р1 до рівня Р3. Необхідно зауважити, що збільшення сукупної пропозиції говорить про економічне зростання в країні і збільшення потенційного ВВП, що є однією з найважливіших цілей макроекономічної політики.