Типи економічного зростання

Залежно від того, під впливом яких факторів відбувається еко­номічне зростання, виділяють два його типи: екстенсивний та інте­нсивний.

При екстенсивному типі зростання досягається шляхом кількісного приросту факторів виробництва (виробничих ресурсів) при їх незмін­ному технічному рівні, тобто при незмінних продуктивності праці і ефективності виробництва.

Інтенсивний тип економічного зростання означає зростання об­сягу суспільного продукту на Грунті якісного удосконалення фак­торів виробництва. Він базується на застосуванні більш ефек­тивних засобів виробництва та більш досконалій технології і організації праці.

Проте поділ економічного зростання на екстенсивне та інтенси­вне значною мірою умовний, оскільки у чистому вигляді не існує ні того, ні іншого, а реальне економічне зростання залежить від від­повідної комбінації екстенсивних та інтенсивних виробничих фак­торів. Зростання національного доходу у будь-якій економіці ви­значається витратами та продуктивністю праці. Витрати праці вимірюються кількістю людино-годин, яка визначається добутком кількості зайнятих у виробництві на загальну кількість відпрацьо­ваних ними годин. Продуктивність праці визначається кількістю продукту, виробленого в одиницю часу або кількістю продукту, що припадає на одного зайнятого.

Продуктивність праці залежить від технічного прогресу, обсягу інвестицій, загальноосвітньої та професійної підготовки працівни­ків, ефективного розміщення ресурсів тощо.

Американський економіст Е. Денісон, досліджуючи фактори, які впливали на зростання реального доходу в США протягом 1929—1982 років, одержав такий результат: 32 % приросту було одержано за рахунок зростання витрат праці, а 68 % — за рахунок зростання продуктивності праці.

Як видно з наведених ознак, найбільш важливим фактором, що забезпечує зростання економіки, є продуктивність праці, на яку припадає 2/3 приросту реального доходу. Найбільший вплив на продуктивність праці має технічний прогрес, який означає застосу­вання у виробництві нової техніки, технології, організації виробни­цтва і управління. НТП характеризується інтеграцією виробництва з наукою, оновленням виробничого апарату і асортименту продук­ції. Нова техніка і технологія вимагають більш освічених і кваліфі­кованих спеціалістів, що, у свою чергу, вимагає підтримувати ви­трати на підготовку кадрів та освіту на відносно високому рівні. Інвестиції в освіту і підготовку кадрів дають прямий економічний і соціальний ефект. Тому будь-які заходи, що спрямовані на еконо­мічне зростання, будуть недостатніми, якщо професійна підготовка робочої сили, якість освіти і здоров’я населення не будуть відпові­дати потребам розвитку економіки.

З технічним прогресом тісно пов’язані інвестиції у виробницт­во. Зростання інвестицій підвищує фондоозброєність, яка, у свою чергу, веде до підвищення продуктивності праці.

Важливе значення має спрямування інвестицій в галузі, які за­безпечують науково-технічний прогрес. Ефект від капіталовкла­день значною мірою залежить від рівня розвитку інфраструктури в національній економіці.

Інтенсивний тип зростання характеризується різними комбіна­ціями витрат ресурсів, між якими існує взаємозалежність двоякого роду: пряма — збільшення витрат одних ресурсів викликає збіль­шення витрат інших ресурсів; обернена— збільшення витрат од­них ресурсів призводить до зменшення витрат інших. Так, зростан­ня продуктивності праці вимагає додаткових інвестицій в засоби виробництва (зростання фондоозброєності).

Існує три форми інтенсивного типу зростання, які характеризу­ються різним поєднанням ресурсів, можливостями їх взаємозаміни та ефективності цієї зміни: фондомістка, фондозберігаюча та нейт­ральна.

При фондомісткій формі підвищення продуктивності праці до­сягається за рахунок додаткових витрат основного капіталу (вироб­ничих фондів) на одиницю продукції. При фондомісткій формі те­мпи приросту фондоозброєності вищі від темпів зростання продуктивності праці та національного доходу.

При фондозберігаючій формі підвищення продуктивності праці супроводжується економією основного капіталу (виробничих фон­дів) на одиницю продукції. При даній формі приріст фондів (осно­вного капіталу або засобів виробництва) на один процент викликає більший приріст національного доходу (обсягу виробництва), ніж таке ж збільшення зайнятих (кількості людино-годин).

Нейтральна форма характеризується тим, що хоч підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових капітало­вкладень, але економія засобів виробництва компенсує ці витрати і виробничі фонди (основний капітал) зростає тими ж темпами, що і ВСП та національний дохід.

Фондомістка форма зростання має місце в галузях виробництва, де праця людей недостатньо озброєна виробничими фондами, фон­дозберігаюча форма — в галузях з високою фондоозброєністю, де економічне зростання досягається за рахунок більш раціонального використання наявного виробничого потенціалу.

3.