Економічні ідеї раннього утопічного соціалізму

Критичне сприйняття концепції класичної школи було характерне також для того напрямку суспільної думки, в основі якого лежала соці­алістична ідея. Суть її полягала у переконанні в можливій побудові су­спільства всезагальної рівності і справедливості, вільного від засилля, гніту та злиднів.

У період розпаду соціалізму і первісного нагромадження капіталу у Західній Європі з’явився ранній утопічний соціалізм. Його представни­ки: Т. Мюнцер (1490—1525) — німецький мислитель. Він був активним лідером Реформації, виступав проти заселення католицької церкви ра­зом з М. Лютером, а в роки селянської війни в Німеччині (1524—1525) очолював бунт повсталих селян.

Однак першим завершеним проектом соціалістичного суспільного устрою, не пов’язаним з релігійними віровченнями, стала книга анг­лійського мислителя, письменника і державного діяча Томаса Мора (1478—1535) «Утопія» (повна назва: «Дуже корисна, а також цікава, воістину золота книжечка про найкращий державний устрій і про но­вий острів Утопія»), яка вийшла у 1516 році. В книзі «Утопія» Т. Мор змалював безкласове суспільство. Причиною всіх людських бід вва­жав приватну власність і гроші. Пропонував рівномірний розподіл благ між членами суспільства. В Утопії нема ні багатих ні бідних, а всі займаються корисними справами. Мор не претендує на реалізацію свого проекту на практиці. Мова йде лише про його уявлення про іде­альний суспільний пристрій. Але ці уявлення виявилися настільки ти­повими для соціалістичних проектів, що всі їх стали об’єднувати по­няттям «утопічні».

Однією з найхарактерніших рис цих проектів було негативне став­лення до приватної власності. У ній утопісти бачили джерело всіх бід і нещасть сучасних їм суспільств і пропонували замінити її колективни­ми і суспільними формами власності.

Загальна власність припускала і відповідний спосіб розподілу: про­дукт, який належав усім, розподілявся централізовано за зрівняльним принципом, чим і досягалася бажана рівність.

Творча праця на загальну користь, як і все життя суспільства, строго організовані, регламентовані і відбуваються за планом. Кожний вико­нує доручений йому вид праці, відповідно до завдань змінює вид діяль­ності (у того ж Мора кожен житель Утопії незалежно від роду занять зобов’язаний два роки відробити в сільському господарстві), за строго визначеними нормами одержує належну йому частку продукту. Плано­мірна організація виробництва, розподілу і споживання продукту ви­ключала, як правило, товарно-грошову форму економічного зв’язку.

Утопічні проекти суспільного устрою з’являлися час від часу в різ­них країнах, як правило, у періоди загострення соціальних конфліктів (революції, повстання, війни), коли проблема нерівності і несправедли­вості ставала особливо актуальною. Італієць Томмазо Кампанелла («Місто Сонця»), англієць Джерард Уінстенлі («Закон волі»), францу­зи Жан Мельс («Заповіт»), Жак Мореллі («Кодекс природи»), Габрі- ель Маблі («Суспільне право, засноване на договорі») і ін. протягом XVII — першої половини XVIII ст. запропонували низку варіантів со­ціалістичного і комуністичного устрою суспільства. Не дивлячись на відмінності в дрібницях, ці моделі об’єднувало те, що економіка проек­тованих співтовариств базувалася на «трьох китах» утопічного віро­вчення: суспільній власності, зрівняльному розподілі продукту і плано­мірній організації виробництва.

Томазо Кампанелла (1568—1639) — італійський філософ, монах- бунтівник. У 1623 році написав книгу «Місто сонця», у якій змалював комуністичний устрій, засуджував приватну власність, феодалізм. Про­понував розподіл благ без участі грошей. Змалював суспільство, де лю­ди працюють чотири години на добу, а весь свій вільний час віддають розвитку фізичних і духовних здібностей. При цьому праця є примусо­вою, розподіл благ зрівняльний, існує детальна регламентація побуту, спільність дітей і дружин, секретні служби здійснюють нагляд за жите­лями міста, придушується будь-яка ініціатива особи, тобто Кампанелла описував «казармовий комунізм» з примусовим «щастям» знеособле­них членів суспільства. Торгівля відіграє другорядну роль, здійснюєть­ся лише товарообмін, а гроші чеканять лише для потреб послів та іно­земців.

У період Англійської буржуазної революції 1642—1649 рр. значно поширились ідеї англійських утопістів — левелерів та дигерів (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Ідеї англійських утопістів

До числа ранніх утопістів належав Джон Беллерс (1654—1725), який висунув утопічні проекти соціальних реформ, направлені на боро­тьбу з майновою нерівністю та зубожінням населення. Запропонував концепцію створення кооперативних колоній, де оцінкою внеску учас­ника колонії стає праця кожної людини в суспільному виробництві.

В усіх утопіях пропагувалась суспільна власність, відсутність това­рного виробництва і грошових відносин, розподіл благ здійснювався на зрівняльних засадах.

7.2.