Тести

1. Ж. -Б. Сей був представником:

1. Класичної школи політекономії.

2. Критичної школи політекономії.

3. Неокласичної школи економічної теорії.

4. Неолібералізму.

2.

1. Земля, праця, капітал.

2. Людина, праця, капітал.

3. Земля, людина, гроші.

4. Підприємець, капітал, праця.

3. Суть теорії ринку Ж-.Б. Сея полягає в тому, що:

1. Товари та послуги обмінюються на інші товари та послуги, тому ви­робництво одних зумовлює потребу в інших, унаслідок чого завжди за­безпечується потенційний попит.

2. Кожен фактор виробництва робить свій внесок у виробництво, а до­ходи відображають цей внесок у тій мірі, наскільки його визнано корис­ним.

3. Сукупний дохід в економіці за будь-який проміжок часу дорівнює сумі витрат усіх факторів виробництва.

4. Збільшення кількості паперових грошей в обігу може перерозподіля­ти доходи на користь підприємців у зв’язку з відставанням зростання заробітної плати від зростання цін.

4. Хто з класиків-економістів вважав, що «пропозиція породжує по­пит»?

1. А.Сміт.

2. Ж.-Б. Сей.

3. У. Петті.

4. Т. Мальтус.

5. Капітал Ж.-Б. Сей трактував як:

1. Раніше накопичений матеріалізований продукт праці.

2. Цінності, що з допомогою праці дають прибуток або створюють нові блага.

3. Виробничі запаси, переважно як засоби виробництва, джерелом по­повнення яких є доходи.

4. Могутній двигун, призначений для використання людиною, який утворюється в процесі залучення до виробництва більшої кількості створених продуктів, ніж було спожито в процесі їх виробництва.

6. Яка теорія Ж.-Б. Сея відома під назвою «закон Сея»?

1. Теорія вартості.

2. Теорія ринку.

3. Теорія трьох факторів виробництва.

4. Теорія відтворення.

7. Хто вважав, що основною проблемою капіталізму є проблема реа­лізації?

1. А. Сміт.

2.

3. Д. Рікардо.

4. Т.Мальтус.

8. У якому випадку найбільш повно вказано на проблеми, які дослі­джував Ж.-Б. Сей:

а) Пропорції між кількістю населення і предметів споживання (теорія мінімальної заробітної плати).

б) Багатофакторна природа вартості (теорія витрат виробництва).

в) Спадний приріст продукту (закон спадної віддачі ресурсів).

г) Утворення та розподіл доходів (теорія трьох факторів).

д) Умови повної реалізації продукту та економічної рівноваги (закон ринків).

е) Теорія підприємництва та управління виробництвом.

1. а, б, в.

2. г, д, е.

3. а, б, в, г.

4. д, е.

5. а, б, в, г, д, е.

9. У чому полягає суть концепції розподілу доходів Ж.-Б.Сея та його головний критерій:

1. Доходи в суспільстві розподіляються за працею.

2. Доходи в суспільстві розподіляються за власністю.

3. Доходи в суспільстві розподіляються за принципом соціальної спра­ведливості.

4. Доходи в суспільстві розподіляються за факторами виробництва — капіталом, працею і землею.

5. Доходи в суспільстві розподіляються за класовими ознаками.

10. У якому випадку вірно розкрито зміст «закону Сея»:

1. Віддача ресурсів зменшується при зростанні їх кількості.

2. Пропозиція товарів створює попит, що встановлює економічну рів­новагу.

3. Швидкість зростання населення вища, ніж швидкість зростання засо­бів існування.

4. При зростанні прибутку заробітна плата зменшується і навпаки.

5. Нагромадження капіталу призводить до зростання безробіття.

11. Яке із наступних визначень вартості належить Т.Мальтусу:

1. Вартість визначається кількістю праці, витраченої на виробництво золота і срібла.

2. Вартість блага визначається його корисністю.

3. Вартість визначається кількістю суспільно необхідної праці, витраче­ної на виробництво товару.

4. Вартість товару визначається витратами його виробництва.

5. Вартість блага, або його цінність, визначається його граничною ко­рисністю.

12. Яке з наступних визначень заробітної плати належить Т.

1. Заробітна плата — ціна найманої праці.

2. Заробітна плата — мінімум засобів існування робітника та членів йо­го сім’ї.

3. Заробітна плата — перетворена форма вартості і ціни робочої сили.

4. Заробітна плата — природна ціна праці.

5. Заробітна плата — ринкова ціна праці.

13. На думку Т. Мальтуса вартість товару становлять:

1. Витрати власника-підприємця на засоби виробництва, заробітну пла­ту, ренту.

2. Кількість праці, яку можна придбати за даний товар.

3. Кількість іншого товару, яка повинна обмінюватися на даний товар.

4. Кількість годин людської праці, яка йде на виробництво даного товару.

14. На думку Т.Мальтуса розмноження всіх форм земного життя обмежує:

1. Надмірна тіснота.

2. Брак засобів до життя.

3. Шлюбні закони.

4. Інтелект.

15. Хто з економістів сформулював закон спадної родючості ґрун­тів?

1. А. Сміт.

2. Ж.-Б. Сей;

3. Д. Рікардо.

4. Т. Мальтус.

16. Хто з економістів відкрив закон ефективного попиту?

1. А. Сміт.

2. Ж.-Б. Сей;

3. Д. Рікардо.

4. Т. Мальтус.

17. Хто в XX ст розвинув теорію ефективного попиту Т.Мальтуса?

1. Дж.М. Кейнс.

2. М. Фрідмен.

3. Л. Ерхард.

4. Ф. Хайєк.

18. Який рецепт розв’язання криз надвиробництва не належить Т. Мальтусу?

1. Наявність «третіх осіб».

2. Формування ефективного попиту.

3. Регулювання державою процесу виробництва.

4. Утримання зарплати на «природному рівні».

19. Предметом політекономії С. Сісмонді вважає:

1. Природу багатства, способи його створення, порядок розподілу та феномени зникнення.

2. Матеріальний добробут людей, який залежить від держави.

3. Економічну поведінку індивідів.

4. Природу виробництва та розподілу багатства.

20. Теорія відтворення С. Сісмонді має назву:

1. Теорія «третіх осіб».

2. «Закон ринків».

3. «Теорія Сісмонді».

4. Теорія «трьох факторів виробництва».

21. За С. Сісмонді свобода конкуренції призводить до:

1. Зростання народонаселення.

2. Покращення становища робітників.

3. Розвитку торгівлі.

4. Руйнування дрібного виробництва.

22 Яка з наведених реформ не належить С. Сісмонді?

1. Обмеження робочого дня.

2. Встановлення мінімальної зарплати.

3. Участь робітників у прибутку підприємства.

4. Лібералізація податкової системи.

23. Основною суперечністю капіталізму С. Сісмонді називає:

1. Суперечність між виробництвом і споживання.

2. Суперечність між доходами і витратами.

3. Суперечність між попитом і пропозицією.

4. Суперечність між дрібними і великими підприємствами.

24. Головною причиною виникнення безробіття С. Сісмонді вважав:

1. Низьку заробітну плату робітників.

2. Надмірну кількість населення.

3. Застосування машин у передових галузях.

4. Занепад сільського господарства.

25. Яке із наступних тверджень належить Ф. Бастіа:

1. Заробітна плата і прибуток — винагорода робітникам і підприємцям, які жертвують муками праці і своїм капіталом.

2. Загальні закони соціального світу гармонійні, вони спрямовані на всебічне удосконалення людства.

3. Цінність блага вимірюється величиною його граничної корисності.

4. Не можна змінити тільки закони виробництва, але не закони розподі­лу.

5. Головне завдання політичної економії — визначити закони, які управляють розподілом доходів.

26. Вкажіть, у якій із згаданих праць викладено теорії криз і недо­споживання, здійснено критику капіталізму як несправедливого і не­спроможного ладу.

1. Ж.-Б. Сей «Трактат політичної економії» (1803).

2. Д. Рікардо «Засади політичної економії і оподаткування» (1817).

3. С. Сісмонді «Нові засади політичної економії» (1819).

4. Т. Мальтус «Принципи політичної економії» (1820).

5. Н.В. Сеніор «Основні засади політичної економії» (1836)

27. Яке із наступних тверджень належить П.Ж. Прудону:

1. Політична економія — наука моралі.

2. Заробітна плата визначається прожитковим мінімумом найманого робітника.

3. Пропозиція товарів створює відповідний попит на них.

4. Власність — це крадіжка.

5. Гроші — велике колесо обігу.

28. Вкажіть, у якій із згаданих праць викладено теорію «трьох фа­кторів» виробництва і теорію ринків.

1. Ж.Б. Сей «Трактат політичної економії» (1803).

2. Д. Рікардо «Засади політичної економії і оподаткування» (1817).

3. С. Сісмонді «Нові засади політичної економії» (1819).

4. Т. Мальтус «Принципи політичної економії» (1820).

5. Н.В. Сеніор «Основні засади політичної економії» (1836).

29. Вкажіть, у якій із згаданих праць у завершеному вигляді викладе­но теорію трудової вартості.

1. Ж.Б. Сей «Трактат політичної економії» (1803).

2. Д. Рікардо «Засади політичної економії і оподаткування» (1817).

3. С. Сісмонді «Нові засади політичної економії» (1819).

4. Т. Мальтус «Принципи політичної економії» (1820).

5. Н В. Сеніор «Основні засади політичної економії» (1836).