Економічні погляди Т. Мальтуса

Томас Мальтус (1766—1834) — професор політекономії у коледжі Ост-Індійської компанії. Головні його праці: «Досвід про закон народо­населення» (1798), «Принципи політичної економії, розглянуті у плані їх застосування» (1820), «Поняття політичної економії» (1827).

Т. Мальтус сформулював закон народонаселення. Цей закон він пов’язував з законами спадної родючості ґрунту та спадної віддачі ре­сурсів. У результаті Мальтус прийшов до висновку, що кількість насе­лення зростає в геометричній прогресії, подвоюючись кожних 25 років, а кількість засобів існування збільшується в арифметичній прогресії, тобто за аналогічний період зростає лише на 25 відсотків. Саме у пере­населенні Мальтус вбачав основну причину злиднів, голоду, безробіття та інших бід суспільства. Народ сам винний у власних стражданнях, вважав Мальтус, оскільки має природну пристрасть до швидкого розм­ноження.

Мальтус бачив лише два способи встановлення природної рівноваги між кількістю населення і відповідними засобами існування. Перший — це різного роду нещастя (війни, стихійні лиха, епідемії тощо), які сприяють смертності людей, а тому є благом для суспільства. Другий спосіб він назвав моральним стримуванням, під яким розумів свідому відмову бідного населення від народження дітей, якщо не в змозі їх ма­теріально утримувати.

Мальтус вніс значний вклад у творчий розвиток класичної економі­чної теорії. Заслуговують на увагу його трактування вартості, прибутку, проблеми реалізації продукту. Заперечуючи трудову теорію вартості, Мальтус у своєму тлумаченні вартості опирався на ідеї А. Сміта. На думку Мальтуса, величина вартості товару визначається витратами ви­робництва, до яких він відносив затрати живої і уречевленої праці, а та­кож частину прибутку на авансований капітал. Ці ідеї лягли в основу теорії витрат виробництва, яку згодом позитивно сприйняло біль­шість західних економістів.

Прибуток Мальтус визначав як надлишок вартості над витратами виробництва, який виникає в обігу при реалізації товарів за цінами, що перевищують витрати виробництва.

Теорія реалізації Т.Мальтуса полягає в тому, що в межах чистого капіталізму, представленого лише підприємствами і найманими робіт­никами, реалізація сукупного суспільного продукту неможлива, оскіль­ки неможливо реалізувати прибуток. Повна реалізація продукту мож­лива лише при наявності третіх осіб, землевласників, військових, духовенства, які нічого не виробляють, а лише створюють споживчий попит.

Видатним став вклад Мальтуса у формування одного з тріади (за­кон попиту, пропозиції, спадної корисності) основоположних еконо­мічних законів — закону спадної віддачі. Його суть полягає в тому, що кожний додатковий приріст одного з виробничих ресурсів (капіта­лу, праці, природних ресурсів) при незмінному обсязі інших веде до зменшення приросту продукту. Цей закон показує, що зростаюча від­дача ресурсів, тобто зростання їх корисного ефекту, можлива лише при якісному поліпшенні ресурсів, зростанні ефективності виробниц­тва. Втім, останній висновок було зроблено уже послідовниками Ма­льтуса значно пізніше.

Значну увагу Мальтус приділяв проблемам земельної ренти — на­самперед диференційної (існування абсолютної земельної ренти Маль­тус не визнавав), яким присвятив спеціальну працю — «Дослідження про природу і зростання ренти» (1815).

6.4.