<<
>>

Розвиток ідей класичної школи у Франції. Ж.-Б. Сей

Жан-Батист Сей (1767—1832) — народився в сім’ї ліонського куп­ця, фабрикант, завідуючий кафедрою політекономії Паризького універ­ситету. Його головні праці: «Трактат політичної економії» (1803) та «Повний курс політичної економії» (1828).

Пояснюючи погляди Сміта на предмет і метод політичної економії, Сей у чіткій формі виклав своє їх бачення. За визначенням Сея, полі­тична економія — наука виключно про спонтанний (самочинний, об’єктивний) економічний устрій, «про закони, які управляють багатст­вами», є простим викладом способу, за яким «утворюється, розподіля­ється і споживається багатство». Тому економічну науку, за переконан­ням Сея, потрібно відділити від політики і статистики. У Сея політична економія — наука чисто теоретична і описова.

Економічні закони, у тлумаченні Сея, подібні до законів фізичних — їх не встановлюють, а відкривають, їх не творять люди, вони випли­вають із природи речей, управляють законодавцями і державами не знають державних кордонів.

Сей завершив критику поглядів фізіократів на продуктивну працю розпочату ще А. Смітом. На відміну від А. Сміта, він вважав продукти­вною і працю у сфері послуг. Отже, будь-яку корисну працю Сей трак­тував продуктивною. Виробляти, міркував французький економіст, означає просто створювати корисності, збільшувати здатність речового продукту чи послуг задовольняти людські запити і потреби.

Цими положеннями Сей започаткував теорію корисності, згідно якої виробництво створює корисність, а остання надає предметам цінність. Він знаходився біля витоків теорії спадної корисності — одного із ос­новоположних економічних законів.

У своїх працях він аналізував і систематизував погляди А. Сміта, а також висунув дві головні ідеї:

а) закон Сея, суть якого полягає в тому, що сукупний попит поро­джує сукупну пропозицію; цей закон називають ще теорією ринків;

б) теорія трьох факторів виробництва (праця, капітал і земля), які Сей називав продуктивними послугами.

Головною діючою особою економічного розвитку Сей проголосив підприємця — персонаж, який з того часу зайняв гідне місце в теорети­чних дослідженнях. Підприємець, на думку Сея, — це активний, осві­чений, талановитий винахідник, прогресивний землероб чи смілива ді­лова людина, яка готова йти на ризик заради зростання багатства.

Закон Ж.-Б.Сея започаткував макроекономічний аналіз в економіч­ній теорії.

6.3.

<< | >>
Источник: Історія політичних та економічних вчень [текст] : навч.посіб. / Л. С. Любохинець, В. М. Шавкун, Л. М. Бабич - К. : «Центр учбової літератури»,2013. - 294 с.. 2013

Еще по теме Розвиток ідей класичної школи у Франції. Ж.-Б. Сей:

  1. 2. Політична економія у Франції
  2. Орієнтовний перелік питань для підготовки до іспиту з курсу «Історія економічних учень»
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Международные экономические отношения - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Размещение производительных сил (РПС) - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика зарубежных государств - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -