Економічні погляди К. Родбертуса. Ф. Лассаль і його економічна програма

Карл Йоган Родбертус (1805—1875) — німецький соціаліст. Закін­чив Геттінгенський університет у 1827 р., був членом парламенту, а та­кож певний час міністром. З часом досліджував соціально економічні та політичні проблеми.

Вартість усіх «господарських благ» він визначає працею, виділяє такі категорії вартості, як «речі придатні для вжитку», «блага» та «спо­живні цінності». «Споживної цінності», за Робертусом, набувають ті речі, у яких є потреба. «Блага» — це речі, що мають споживну цінність, а вартість благ, на думку Робертуса, визначається лише працею.

Заслугою Родбертуса є те, що він визнає порівнювання цінностей, тобто, він обґрунтував визначення мінової цінності і самої цінності. Єдиною мірою цінності є праця. Виходячи з трудової теорії вартості, прибуток і земельну ренту Родбертус визнає нетрудовими доходами. Він об’єднує їх в загальну категорію «рента взагалі» і визначає її рівно­цінною категорії додаткової вартості.

У працях Родбертуса розроблено теорію абсолютної ренти. Він по­яснював, що у сільському господарстві вартість і додаткова вартість створюються меншим капіталом, ніж у промисловості, тому що тут не­має сировини. Суть існування абсолютної ренти він пояснює тим, що ренту приносять усі ділянки землі.

Великою заслугою Родбертуса є те, що він виділяє дві сторони у ро­зподілі багатства — економічну і соціальну. Економічна дає змогу вла­сникам землі і капіталу привласнювати частину суспільного продукту, а соціальна забирає у робітника частину створеного ним продукту, що порушує справедливий розподіл. Виходячи із таких досліджень, Родбе- ртус пропонує ліквідувати приватну власність, що допоможе ліквідува­ти нетрудові доходи і несправедливість розподілу у суспільстві.

Фердинанд Лассаль (1825—1864) — німецький соціаліст, учень К.Маркса. Його основні праці: «Система надбаних прав» (1861), «Про­грама робітників» (1862), «Наука і робітники» (1862), «Про суть кон­ституції» (1862). У 1862 році створив «Загальний союз німецьких робі­тників».

Будучи послідовником К. Маркса, проповідував соціалістичні ідеї, критикував уряд і буржуазію, виступав захисником трудящих та засу­джував їх важке життя, яке, на його думку, залежало від дії так званого залізного закону заробітної плати. Суть закону полягає в тому, що робі­тник одержує лише мінімум засобів існування, а не повний продукт праці.

Лассаль пропонував створення робітничих асоціацій, робітників пе­ретворити на підприємців, які в асоціаціях одночасно були б і робітни­ками, і підприємцями. Тим самим було б ліквідовано різницю між заро­бітною платою і прибутком, а винагорода робітника, збільшилася б до повного продукту праці. На його думку, це шлях до мирного знищення експлуатації. На створення таких асоціацій капітал повинна виділити держава.

Отже, Лассаль протиставляє соціалізм капіталізму, а виробничі асо­ціації розглядає як перехідну форму до соціалістичного ладу, у якому праця буде спільною, а доходи розподілятимуться відповідно до трудо­вого внеску кожного працівника.

Рушійною силою економічного прогресу Ф. Лассаль вважав розум, а джерелом права — державу, при цьому регулятором суспільних відно­син виступає право. Суспільні зміни в державі можна досягти зміною законодавства, маніфестаціями, а не шляхом революції, як стверджува­ли марксисти. Лассаль прагнув до того, щоб ініціатива розв’язання со­ціальних питань стала результатом науки та злагоди.

7.7.