Історичні умови виникнення марксизму та його ідейні джерела
Економічні ідеї марксизму починають формуватися в 40-х рр. XIX ст. у період завершення промислового перевороту. Розвиток фабрично- заводської індустрії на власній основі значно підвищував продуктивність суспільної праці, сприяв зростанню масштабів випуску продукції і подальшому розширенню ринкових зв’язків.
Разом з тим, остаточна перемога машинного виробництва супроводжується загостренням соціально-економічних суперечностей. Негативні наслідки промислового перевороту — концентрація багатства в руках фабрикантів і зубожіння робітників, висока ступінь експлуатації найманої праці, тимчасові періоди перевиробництва окремих товарів — починають проявлятися ще за життя і творчості Д. Рікардо, що, власне, і визначає предмет його досліджень — з’ясування законів розподілу багатства. Однак в умовах незавершеності промислового перевороту ці суперечності не набували антагоністичних форм.У подальшому буржуазія й пролетаріат стають основними суспільними класами і у їхніх взаємовідносинах посилюється конфронтація: робітники не можуть миритися із своїм злиденним становищем на фоні стрімкого зростання багатства фабрикантів. Якщо Д. Рікардо був очевидцем ще незрілих форм боротьби пролетаріату, спрямованих, в основному, на протидію застосуванню машин у виробництві й створенню фабрик (рух луддитів в Англії), то К. Маркс є сучасником вже таких революційних виступів пролетаріату, в ході яких висуваються політичні й економічні вимоги. Це — революція у Франції (1830), повстання ткачів у Ліоні (1834) та Сілезії (1844), активізація руху чартизму (1836).
Поряд з активізацією пролетарського революційного руху, який потребував теоретичного обґрунтування та ідеологічної легітимації, все-
бічного наукового осмислення вимагали й інші проблеми суспільного розвитку, в тому числі, кризи перевиробництва, які з першої третини XIX ст. з чіткою періодичністю руйнують стабільність капіталістичного виробництва, породжуючи масові банкрутства, безробіття й падіння життєвого рівня населення.
Ці соціально-економічні й політичні події сприяли активізації наукових досліджень і вимагали встановлення причин суперечностей суспільного розвитку, соціальних конфліктів між буржуазією та пролетаріатом. Саме в марксизмі було знайдено відповіді на питання, які поставила перед класичною політичною економією реальність 40-х рр. XIX ст. Небезпідставно марксистська політична економія вважається пролетарською, оскільки, на відміну від класичної буржуазної, науково пояснює та відповідає інтересам найманих робітників.
Досягнення марксизму були б неможливі без високого рівня розвитку філософії, статистики й самої політекономії. Так, у німецькій класичній філософії набули зрілості діалектика й матеріалізм; класична політекономія упритул підійшла до завершених форм теорії трудової вартості, активізувала потенціал наукових методів (абстрагування, індукції та дедукції, аналізу і синтезу); у соціально-політичних дослідженнях було створено моделі соціально-економічного устрою суспільства на основі соціалістичних ідей. За визнанням самого К. Маркса, головними джерелами його наукових досліджень стали англійська класична політекономія Сміта — Рікардо, німецька класична філософія Гегеля — Фейербаха і французький утопічний соціалізм Сен-Сімона — Фур’є.
Рис. 4.1. Ідейні джерела марксизму
4.2