Кейнсіансько-неокласичний синтез

Уже з початку 40-х рр. здійснюються спроби поєднання базових по­стулатів неокласики та кейнсіанства. Цей процес обумовлений рядом причин. Основні з них: економічні — підрив віри у здатність вільної ринкової економіки автоматично підтримувати повну зайнятість і ста­більність цін, практична ефективність кейнсіанських інструментів еко­номічної політики; соціальні — досягнення певного соціального консе­нсусу представників приватного капіталу, середніх верств, значної частини робітничого класу; політичні — помітне тяжіння до реформіз­му; ідеологічні — вплив досвіду народногосподарського планування та соціальної політики в соціалістичних країнах; актуальність політики активізму та ін.

У працях Пола Самюельсона (1915—2009), Джона Хікса (1904— 1989), Елвіна Хансена (1888—1975) зазначене поєднання набуває ознак синтезу. Його характерні риси: 1) макроекономічні поведінкові функції виводяться із неокласичного постулату максимізації корисності окремими індивідами і являють собою певну суму індивідуальних фун­кцій; 2) відмова від кейнсіанського припущення про негнучкість цін, наголос на їх цілковитій гнучкості, що пов’язано із використанням у дослідженнях так званого ефекту Пігу, або ефекту реальних касових за­лишків; 3) допущення про нейтральність грошей і зосередження уваги на рівновазі економіки в умовах повної зайнятості; 4) використання ідей Вальраса про єдність ринків грошей, облігацій, товарів і робочої сили у дослідженнях ринкової рівноваги та умов повної зайнятості ре­сурсів.

Головна ідея Дж. Хікса і Е. Хансена полягає в тому, що грошовий ринок впливає на ринок товарів через зміну норми процента, а товар­ний ринок впливає на ринок грошей через зміну обсягів видатків. За допомогою маніпулювання державними видатками і нормою процента держава може впливати на рівень зайнятості та обсяги виробництва.

Модель Хікса-Хансена IS — LM відображає рівноважний стан товар­ного ринку і ринку грошей (рис. 6.4).

Рис. 6.4. Рівновага товарного та грошового ринків в моделі IS и LM

В точці перетину кривих IS і LM фактичні видатки дорівнюють пла­новим (рівновага товарного ринку), а попит на гроші дорівнює їх про­позиції (рівновага грошового ринку).

Взаємозв’язок між національним доходом та нормою процента за­лежить від реальних та грошових факторів. До першої групи факторів

r — норма процента, Y — національний доход, IS — крива «інвестиції — заоща­дження», LM — крива «ліквідність — гроші».

відносяться ті, що впливають на рівень інвестицій, споживання та за­ощаджень: гранична продуктивність капіталу, схильність до заоща­джень, мультиплікатор інвестицій, тощо. До другої групи факторів — ті що визначають норму процента та її співвідношення з доходом: перева­га ліквідності (попит на гроші) та пропозиція грошей.

З метою забезпечення повної зайнятості та збільшення національно­го доходу держава може впливати на точку перетину IS та LM. В зале­жності від конкретної макроекономічної ситуації рівновага товарного ринку та ринку грошей може змінюватися в сторону зростання доходу або шляхом зміщення кривої LM вправо і вниз за рахунок збільшення пропозиції грошей, або шляхом зміщення кривої IS вправо і вгору за рахунок збільшення державних видатків, покращення організації виро­бництва, технологічних змін та зростання мультиплікатора інвестицій.

Отже, на зростання національного доходу в економіці можуть впли­вати як бюджетно-податкова, так і грошово-кредитна політика. Остання більш ефективна тоді, коли інвестиційна та споживча функції еластичні по нормі процента, а бюджетно-податкова, — коли інвестиційна та споживча функції слабо еластичні по нормі процента.

6.4