Концепції неокласичного синтезу

Джерела неокласичного синтезу, тобто зближення економічних тео­рій кейнсіанства і неокласичного напрямку, беруть початок у працях Дж.Хікса і Ф.Модільяні.

Франко Модільяні (1918—2003) вивчає проблеми макроекономіки, шляхи використання формалізованих моделей в економічному аналізі.

У 1958 р. Ф.Модільяні та М.Міллер сформулювали теорему, за якою вартість фірми визначається її реальними активами і не залежить від цінних паперів, які випускає. Ф.Модільяні і М.Міллеру належить і ме­тод розрахунку доходу від цінних паперів.

У 1963 р. Ф.Модільяні й Н.Ендоу в праці «Гіпотеза заощаджень», що пе­редбачає «життєвий цикл», простежують залежність заощаджень від темпів зростання реального доходу. В моделі ідеального життєвого циклу заоща­джень активи вичерпуються одночасно з закінченням життя їх власника.

На початку 50-х років XX ст. Поль Ентоні Самуельсон (1915— 2009), засновник економічного факультету Масачусетського технологі­чного інституту, один з перших лауреатів Нобелівської премії з еконо­міки (1970), написав працю «Економікс» (1948), у якій дає визначення предмета економічної науки як науки:

- про види діяльності, пов’язані з виробництвом та обміном;

- що вивчає використання обмежених виробничих ресурсів для ви­робництва товарів, їх розподілу;

- про співвідношення виробництва і споживання.

Серед праць виділяють «Основи економічного аналізу» (1947), «Лі­нійне програмування і економічний аналіз» (1958, спільно з Р. Дорф­маном і Р.Солоу), «Макроекономіка» (1995 спільно з В. Норгаузом), «Мікроекономіка» (1995).

П.Самуельсон виступив із пропозицією необхідності об’єднання не- окейнсіанства і неокласичної теорії у єдину течію. Умовою синтезу стало поєднання кейнсіанської теорії «ефективного попиту» і неокла­сичної теорії виробництва і розподілу. Синтез різних напрямів економі­чної думки — явище більш широке: він охоплює і економетрику, і тео­рію кон’юнктури, і дослідження міжгалузевих балансів. Процес синтезу усіх цих течій і теорій означав виділення окремого функціонального макроекономічного аспекту досліджень.