Методологія Р. Хейлбронера

Р. Хейлбронер, видатний американський економіст, зробив спробу розробити економічну теорію на базі використання соціоло­гії і психології. Претензії неокласиків на універсальність економіч­них постулатів необгрунтовані.

Ця аргументація відповідає вихідній ідеї інституціоналізму: ос­нова економічної теорії — синтез, взаємозв’язок економічного і со­ціального аналізу.

Р. Хелбронер прагне намітити шляхи трансформації капіталіз­му, що переживає кризу. Відповідаючи на питання «Куди ми йде­мо?», він говорить про те, що капіталізм — це соціальна система, яка у змозі замаскувати той спосіб, за допомогою якого вона слу­жить інтересам соціального порядку. Мотиви дій людей, що діють в рамках ринково-капіталістичної системи, не являються чисто ри­нковими. Світ людських інтересів набагато різноманітніший та ба­гатший.

У ринкового механізму є свої недоліки, не менш серйозні, ніж у планової економіки. Капіталізм стикається з проблемами глобаль­ного рівня, які не в змозі вирішити. Зараз він знаходиться на порозі кардинальних змін, які займуть багато часу. Ці зміни пов’язані із впливом науково-технічної революції, економічною роллю держа­ви й науково-технічної інтелігенції. «Ринок на етапі розвинутого капіталістичного суспільства породжує потребу в плануванні так, як твердість розвитої командної системи породжує потребу у рин­кових механізмах» [3].

У якості основного висновку з книги «Економіка для усіх», що написана в співавторстві з Лестером Typoy, підкреслюється: «Реа­льний виклик нашого часу — не в економічних проблемах, а в по­літичних і моральних цінностях, які завжди присутні у нашій пове­дінці... основою суспільства залишаються політика й мораль — наша колективна воля та наші особисті системи цінностей. Резуль­тат нинішньої кризи буде відображати силу цієї волі та якість цих цінностей».

6.5.