Міждисциплінарна інтервенція асиміляція в сучасній економічній теорії
Для економічної теорії останньої третини XX ст. була характерна тенденція «вторгнення» в сфери суспільного життя, які знаходяться за межами економіки. Об’єктом такої «інтервенції» стала, перш за все, політика.
На початку 50-х років XX ст. шотландський економіст Дункан Блек (1908—1991) зробив спробу використати інструментарій економічної науки для аналізу політичних процесів. У той самий період американський економіст Кеннет Ерроу (1921) сформував теорію суспільного вибору. На початку 60-х років XX ст. американським економістом Джеймсом Бюкененом (1919) були сформовані положення теорії конституційного вибору, за яку він у 1986 році отримав Нобелівську премію. Бюкенен розглядає суспільну систему як договірну (контрактант- ну), функціонування якої охоплює дві стадії. Вчений вивчає застосування економічних методів до сфер, які традиційно відносилися до політології. Основними категоріями його аналізу є індивіди, здатні приймати раціональні рішення, які сприяють зиску суспільства взагалі. Теорія суспільного вибору демонструє, як поводження індивідуальних осіб у їх різноманітних політичних ролях може вплинути на стан суспільства як політичного органу в цілому.У 70-ті роки XX ст. у Виржинській школі, створеній Бюкененом, набула самостійності теорія політичної ренти, основоположником якої став Гордон Таллок (1922). Політична рента — це додаткові доходи, отримані шляхом тиску на владу або купівлю влади. Г. Таллок показав, що політична рента викликає не лише перерозподіл доходів між економічними суб’єктами, але й зниження виробничого потенціалу суспільства. Згідно з теорією політичного ділового циклу, періодичні демократичні вибори породжують циклічні коливання в економіці.
Методи економічного аналізу та категорії економіки останнім часом стали широко використовуватися в політології, історії, соціології, антропології, правознавстві та інших суспільних дисциплінах.
Така тенденція отримала назву економічного імперіалізму. Провідною фігурою економічного імперіалізму став американський вчений Гері Беккер (1930), який отримав Нобелівську премію з економіки «за розширення області застосування мікроекономічного аналізу до широкого кола проблем поведінки та взаємодії людини, включаючи поведінку в поза- ринковій сфері». Беккер стверджує, що економічний підхід є всеохоп- люючим і може застосовуватися до поведінки людини в абсолютно будь-якій сфері.У центрі уваги його наукового підходу є розгляд будь-якого соціального явища й сфери громадського життя в плані застосування економічного аналізу. Першою спробою втілення цього принципу було дослідження проблем расової дискримінації в аспекті її впливу на ринок праці, здійснене в його докторській дисертації, яка була покладена в основу монографії «Економіка дискримінації» (1957). Були висвітлені різні сторони дискримінації з метою визначення збитків, завданих суспільству через таку політику.
Наступною сферою свого дослідження Г.Беккер обрав економічний аналіз злочинності й покарання, викладений у статті «Злочин і покарання: економічний підхід» (1968). Г.Беккер був першим, хто спробував застосувати економічні поняття витрат і прибутку до розуміння поведінки порушників закону.
Г.Беккер створив загальну теорію формування людського капіталу, за якою він доводив доцільність великих вкладень капіталу як приватного, так і на державному рівні у «людський фактор». Вчений переконливо показав, що значні витрати на освіту й підготовку майбутніх фахівців, на підтримку на належному рівні кадрів, рівноцінні за своєю віддачею інвестиціям у створення і придбання нового обладнання і технологій, що забезпечать у майбутньому ще більші прибутки як приватному бізнесу, так і всьому суспільству.
Беккеровська «нова економічна теорія сім’ї» розглядає сім’ю як виробничу одиницю, яка включає декілька осіб, що приймають рішення. Таким чином, Г.Беккер відкрив для економістів нову галузь дослідження, розширивши границі економічної науки.
Використання в економічній науці ідей біології та генетики отримало назву еволюційної економіки і було обґрунтовано в праці американських економістів Річарда Нельсона (1930) та Сіднея Уінтера (1935) «Еволюційна теорія економічних змін». Еволюційна теорія пояснює необхідність творчої асиміляції економічною наукою ідей, які були визначені і отримали свій розвиток в інших галузях знань. Еволюційна економіка Нельсона і Уінтера претендує на нове трактування мікроеко- номічних процесів. У той самий час наприкінці 90-х років XX ст. з’явилися тенденції щодо формування поряд з цим еволюційною мікро- економікою еволюційної макроекономіки, яка б розглядала «природний відбір» споріднених макросуб’єктів.
12.8.