Теорії підприємницької економіки та інформаційного суспільства
Теорія інновацій економіки і підприємницького суспільства П.Друкера концептуалізувала ситуацію, що склалася в розвинутих країнах після потрясінь, спричинених комп’ютерною революцією.
Підприємницьке суспільство формується разом і у взаємодії з підприємницькою економікою. Теорія «третьої хвилі» і «зрушення влади» А. Тоффлера розроблялась у 90-х роках XX ст., коли електронна технологія утвердилась у вигляді персональних комп’ютерів і величезних інформаційних мереж. Центральною частиною теорії став аналіз процесу одночасного розвитку інтелектуальних технологій і можливостей територіальної деконцентрації масової інтелектуальної праці, розвитку домашньої праці спеціалістів, об’єднаних у колективи системами електронного зв’язку (теорія «електронного коледжу»). Теорія мегатенденцій викладена Дж.Несбітом і П.Аберденом у 1990 і звернула на себе увагу систематизацією тенденцій розвитку інформаційного суспільства у 1990—2000 рр.У 90-ті роки XX ст. критика НТР в основному «перемістилась» у галузі екології, моралі і прав людини. На зміну теоріям обмеження НТР прийшли: 1) концепція соціокультурного сприяння її розвитку; 2) інноваційні теорії сприяння високотехнологічним галузям.
Особливу увагу протягом останнього десятиліття дослідники приділяють процесам міждержавної економічної інтеграції. Морис Алле головне вбачає у подоланні бар’єрів руху всіх факторів виробництва.
Ян Тінберген (1903—1994), голландський економіст, основний акцент ставить на уніфікації національних соціально-економічних інститутів і створенні єдиних органів влади. Він є автором теорії «конвергенції» економічних систем.
На рубежі 50—60-х років XX ст. розвиток цієї теорії пов’язують з іменами Реймонда Арона (теорія індустріального суспільства), Пити- рима Сорокіна (теорія соціальної стратифікації і соціальної мобільності), Уолта Ростоу (теорія стадій економічного зростання).
Теорія «конвергенції» не є якоюсь цільною науковою гіпотезою. Її автори користуються різними аргументами на захист своєї позиції, по-різному описують «змішане» суспільство. Ідею конвергенції поширювали на всі сфери суспільного життя, але її засадною частиною є економічне й технологічне обґрунтування конвергенції.В основі теорії конвергенції є ідея поступового стирання економічних, політичних і соціальних розбіжностей між соціалістичною та капіталістичною системами, які в перспективі зіллються в постіндустріаль- не суспільство. Аналізуючи капіталізм, Я.Тінберген наголошує, що в результаті конвергенції, тут посилиться планування, зростатиме роль державного сектора і державного регулювання економіки.
Неминучість «конвергенції» Дж.Гелбрейт пояснював тим, що великі масштаби сучасного виробництва, притаманні розвинутим капіталістичним і соціалістичним країнам, потребують «приблизно схожої системи планування і організації». Він наголошує на необхідності державного регулювання економіки. Тобто, Гелбрейт до проблеми «конвергенції» двох систем підходить з погляду розмірів виробництва, його техніко- організаційної сторони і ігнорує відмінності у сферах власності.
Французький соціолог Р.Арон визнає наявність спільних рис і для капіталізму і для соціалізму: індустріалізація, урбанізація, розвиток освіти. Він критикує марксистський формаційний підхід до аналізу суспільного розвитку, заявляє, що він не виправдав себе, що фактом такого розвитку став плюралізм. Арон не ставив завдання дати чітке прогнозування майбутнього, хоч і висував ідею плюралізму всесвітнього розвитку, для якого характерним є існування індустріальних суспільств різного типу.
У.Ростоу зіставляє деякі техніко-економічні показники двох систем (норму нагромадження, рівень виробництва і споживання на душу населення) і робить висновок про переваги капіталізму. Що ж до соціалістичних країн, то, відмовившись від свого суспільно-політичного ладу, вони наблизяться до капіталізму.
М.Дюверже (Франція) майбутнє соціалізму і капіталізму уявляв як систему «демократичного соціалізму», яка утвориться в результаті неминучих процесів лібералізації на Сході і соціалізації на Заході. Буде відбуватися мирне автоматичне зближення двох систем.
Узагальнюючу п’ятиетапну схему економічної інтеграції створив американський економіст Бела Балаша (1928—1993). На першому створюються зони вільної торгівлі, в рамках яких зникають внутрішні експортно-імпортні тарифи та квоти. На етапі митного союзу вводиться загальний зовнішній тариф. На етапі вільного ринку забезпечується вільний рух всіх факторів виробництва. На етапі економічного союзу в усіх країнах здійснюється однотипна економічна політика. П’ятий етап — повна економічна інтеграція, яка передбачає введення єдиної валюти, уніфікацію економічної політики і створення наддержавних інститутів економічного регулювання.
12.7.