Нове кейнсіанство
У 80-х pp. XX ст. означилась тенденція теоретичного відокремлення переважно представників монетарного посткейнсіанства від загального напряму посткейнсіанства у вигляді нового кейнсіанства.
Початком використання в науковому вжитку терміна «нове кейнсіанство» акцентувались його суттєві відмінності від неокейнсіан- ства 50—70-х pp. і посткейнсіанства 60-70-х pp. Йдеться про сучасний етап подальшої еволюції кейнсіанства в широкому розумінні слова. Найважливіша роль у розробці ідей нового кейнсіанства належить таким американським економістам, як Брюс Грінвальд, Джозеф,Стігліц (Стенфордський університет), Джордж Акерлоф і Жанет Йєллен (університет Берклі), Олів’є Бланшар і Джуліо Роте- мберг (Массачусетський технологічний інститут), Марк Гертлер (університет Вісконсін-Медісон), Бен Бернанк (Прінстонський університет), Грегорі Манків (Гарвард) та ін.Нове кейнсіанство об’єднує з посткейнсіанством і відрізняє від неокласичної школи визнання наявності стійких факторів макро- економічної нестабільності ринкової економіки, існування в ній неповного використання ресурсів та необхідності вдосконалення коригуючого впливу державного регулювання економіки. Але щодо пріоритетів економічного аналізу нове кейнсіанство суттєво відрізняється від своїх попередників. До початку 80-х pp. в кейнсіанс- тві не була розроблена проблема мікроекономіки. Вона залишалася прерогативою неокласики, і саме за це кейнсіанство все більше піддавалося критиці, як з боку монетаристів, так і з боку представників нової класичної макроекономічної теорії. Посткейнсіанці також не використовували неокласичних ідей і категоріального апарату. Нові кейнсіанці, на відміну від своїх попередників, вдосконалюють методологію економічних досліджень шляхом залучення як неокласичних ідей, так і відповідного категоріального апарату, використовують формально-математичний апарат загальної рівноваги.
Нове кейнсіанство вже не можна назвати лише макроекономіч- ною теорією ефективного попиту. У ньому відбулося зміщення акцентів аналізу з проблеми ефективного попиту на аналіз ринків капіталу, праці, товарів та раціональної поведінки господарських агентів в умовах макроекономічної невизначеності та неповноти економічної інформації. Власне, від теорії Кейнса залишилось дуже мало — це ідея про те, що економіка не є цілком саморегульованою системою, а потребує регулювання держави. У центрі уваги нового кейнсіанства — аналіз проблем, породжених активним впливом фінансової сфери та грошового фактора на макроситуацію. Теорію ліквідності Кейнса представники цієї течії вважають спрощеною і надають перевагу розгляду механізму взаємозв’язку реального виробництва не тільки з коливаннями грошового попиту, але й зі змінами структури всієї фінансової сфери, боргової економіки, що базується на заборгованості населення, банків, фірм та держави.
З позицій нового кейнсіанства суттєвою основою макроеконо- міки є розвиток сучасної теорії ціноутворення з урахуванням умов існування великих фірм, сильних профспілок і колективних договорів, а також втручання держави в цей процес. Мова також йде про розробку нової концепції ціноутворення в умовах недосконалої конкуренції, тобто конкуренції, за якої ціни не змінюються настільки швидко й еластично, щоб у достатньо короткий строк привести у рівновагу нове співвідношення попиту й пропозиції. Нові кейнсіанці враховують, що сучасна економіка має договірний характер, а звідси — низька рухливість та негнучкість цін. Стійкістю характеризується і заробітна плата як головний елемент витрат, виходячи з яких складаються ціни на продукцію. Таким чином, нові кейнсіанці вважають, що кейнсіанська теорія сьогодні — це теорія малорухомих цін і заробітної плати, що це саме той ланцюг, який потребує дослідження при аналізі стійкої інфляції.
Як бачимо, руйнівний досвід кризових явищ 70-х pp. не пройшов для кейнсіанців безслідно. Вони визнали небезпечність невпинного та необачного зростання державних видатків і бюджетних дефіцитів.
Це певною мірою позначилося на їхній економічній політиці, де стрижнем регулювання попиту традиційно виступала бюджетна політика. У кредитно-грошовому регулюванні акцент робиться на посиленні гнучкості всієї кредитно-грошової системи. Вирішення проблеми зайнятості та інфляції представники нового кейнсіанства вбачають у тому, що державна антиінфляційна політика має бути переорієнтована на параметри, що визначають формування витрат і доходів. По суті, вони обґрунтовують нову макроеко- номічну стратегію, яка полягає у новій політиці доходів, коли державою здійснюється контроль за цінами й доходами шляхом оподаткування, коли відбувається регулювання процесів монополізації.Таким чином, на сучасному етапі еволюція кейнсіанства у вигляді нового кейнсіанства відбувається у формі активного зближення з ідеями неоконсерватизму — цієї сучасної форми еволюції неокласичного напряму (див. розділ 4). У мікротеорії різниця стає мінімальною, посилюється тенденція до синтезу в аналізі цілої низки питань — поведінки економічних агентів на окремих ринках, очікуваннях, ризику, невизначеності. У макротеорії залишаються розбіжності, але й тут спостерігається вплив ідей неоконсерватизму: першочергова увага до аналізу грошей, фінансової сфери, ринків. Життєздатність цього нового синтезу перевірить його практичне застосування у державному регулюванні ринкової економічної системи початку третього тисячоліття.
Контрольні питання
1 У чому полягає сутність моделі Харода — Домара?
2 Які основні постулати теорії нагромадження капіталу Дж. Робінсон?
3 У чому сутність неокласичного синтезу?
4 Кому із вчених належить найважливіша роль у розробці ідей нового кейнсіанства?
Проблемно-логічні завдання
1 Що є спільним і у чому відмінність методології Харрода й Кейнса?
2 Вихідним рівнянням моделі Р. Харрода є рівняння фактичного темпу росту. Розкрийте його зміст.
3 Поясніть рівняння Харрода гарантованого темпу росту.
4 В економічній літературі відомий вислів «парадокс Харрода».
Розкрийте зміст вислову.5 Поясніть рівняння Харрода природного темпу росту.
6 Відомо, що практична програма Р. Харрода включає дві групи заходів. У чому їх зміст?
7 Відомо, що А. Хансен у своїй книзі «Економічні цикли...» дає детальне роз’яснення механізму інвестиційних коливань із позиції кейнсіанства. Розкрийте його зміст.
8 При роз’ясненні «механізму повороту» від підйому до спаду Хансен виділяє дві групи причин. У чому їх зміст?
9 Як ви розумієте теорію циклу Хансена?
10 У чому зміст заходів державної антициклічної політики за Хансеном?
11. Відмічаючи авторів, які зробили істотний внесок у теорію циклу, Хансен називає Р. Фріша. У чому полягає його внесок?
12. У чому суть основних заперечень проти практичної рецептури кейнсіанців М. Фрідмена?
13 Назвіть, які риси об’єднують нове кейнсіанство з посткейнсі- анством та відрізняють його від неокласичної школи. Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.
Тестові завдання
1 Інтерес провідних економістів до проблем економічного росту зріс:
а) з початку 30-х р. XX ст.;
б) із середини 50-х р. XX ст.;
в) наприкінці XX ст.;
г) усі відповіді не вірні.
2 До теорій неокейнсіанства відносять:
а) теорію економічного зросту;
б) теорію циклічного розвитку;
в) теорію нововведень;
г) теорію господарського порядку;
д) теорію пропозиції;
є) усі відповіді вірні;
ж) вірні відповіді а) і б);
з) вірні відповіді а), в) і г);
і) вірні відповіді г) і д);
к) усі відповіді не вірні.
3
Теоретиками неокейнсіанства є:
а) Р. Харрод (1900—1978);
б) Е. Хансен (1887—1975);
в) Т. Веблен (1857—1929);
г) Ф. Хайєк (1899—1992);
д) усі відповіді вірні; є) вірні відповіді а) і б);
ж) вірні відповіді б) і г);
з) усі відповіді не вірні.
3 Розроблювачем знаменитої моделі загальної ринкової рівноваги (IS-LM) є:
а) Дж. Хікс;
б) Р. Харрод;
в) Е. Хансен;
г) усі відповіді вірні;
д) усі відповіді не вірні.
4 Автором теорії економічного зросту є:
а) Дж. Хікс;
б) Р. Харрод;
в) Е. Хансен;
г) усі відповіді вірні;
д) усі відповіді не вірні.
5 Основний об’єкт дослідження Р. Харрода в його теорії економічного зросту:
а) аналіз процесів економічної динаміки;
б) аналіз конкуренції нововведень;
в) аналіз динаміки витрат виробництва;
г) усі відповіді вірні;
д) усі відповіді не вірні.
6 Основний висновок, до якого прийшов Р. Харрод у своїй теорії економічного зростання:
а) необхідність державного втручання за допомогою методів ан- тициклічної політики й тривалого стимулювання темпів зростання;
б) антициклічна політика короткострокового плану;
в) політика тривалого стимулювання наближення темпів зростання до природного, попередження масового безробіття;
г) усі відповіді вірні;
д) вірні відповіді а) і б);
є) вірні відповіді а) і в);
ж) усі відповіді не вірні.
7 Особливість методології Р. Харрода:
а) досліджує агреговані макроекономічні показники — сукупний дохід, сукупні заощадження, інвестиції;
б) зосереджує зусилля на аналізі динамічних процесів, у тому числі довгострокового плану;
в) щорічний економічний зріст прямо пропорційний нормі заощаджень і, навпаки, пропорційний коефіцієнтові капіталоємності;
г) усі відповіді вірні;
д) вірні відповіді а) і б);
є) вірні відповіді б) і в);
ж) вірні відповіді а) і в);
з) усі відповіді не вірні.
8 Практична програма Р. Харрода включає:
а) антициклічну політику короткострокового плану, спрямовану проти «втечі фактичного темпу зросту від гарантованого»;
б) політику тривалого стимулювання наближення темпів зросту до природного, попередження масового безробіття;
в) усі відповіді вірні;
г) усі відповіді не вірні.
9 «Наймогутнішим знаряддям боротьби» зі світовою кризою Р. Харрод вважає:
а) план створення «буферних запасів»;
б) план регулювання рівня безробіття;
в) план регулювання рівня інфляції;
г) план регулювання рівня процентної ставки;
д) усі відповіді вірні;
є) вірні відповіді а) і б);
ж) вірні відповіді б) і в);
з) вірні відповіді а) і г);
і) усі відповіді не вірні.
10 Автором неокейнсіанської теорії циклу є:
а) Дж. Хікс;
б) Р. Харрод;
в) Е. Хансен;
г) усі відповіді вірні;
д) усі відповіді не вірні.
11 Е. Хансен (1887—1975) є розроблювачем:
а) концепції множинності циклів;
б) теорії інвестиційних коливань;
в) теорії економічного зростання;
г) теорії конкуренції нововведень;
д) усі відповіді вірні;
є) вірні відповіді а) і б);
ж) вірні відповіді б) і в);
з) вірні відповіді а), б) і г); і) усі відповіді не вірні.
12 У своїй монографії «Економічні цикли й національний дохід» (1951) Е. Хансен розглядає:
а) природу економічних циклів;
б) теорію доходу і зайнятості;
в) теорію економічних циклів;
г) взаємозв’язок між економічними циклами і державною політикою;
д) усі відповіді вірні;
є) вірні відповіді а) і б);
ж) вірні відповіді а), б) і г);
з) вірні відповіді а), б) і в);
і) усі відповіді не вірні.
13 Головною причиною автономних інвестицій у теорії інвестиційних коливань Е. Хансена виступає:
а) демографічні зрушення, що викликають зміни в пропозиції праці на ринку;
б) відкриття нових корисних копалин;
в) залучення в оборот нових господарських площ;
г) науково-технічний прогрес;
д) усі відповіді вірні;
є) вірні відповіді а), б) і в);
ж) вірні відповіді б), в) і г);
з) усі відповіді не вірні.
14 Механізм повороту від підйому до спаду у відповідності до теорії Е. Хансена пов’язаний із низкою причин:
а) вичерпанням автономних інвестицій;
б) скороченням граничної схильності до споживання;
в) розвитком НІН;
г) усі відповіді вірні;
д) вірні відповіді а) і б);
є) вірні відповіді а) і в);
ж) вірні відповіді б) і в);
з) усі відповіді не вірні.
15 Відповідно до антициклічної програми Е. Хансена, міри антициклічного характеру включають:
а) вбудовані механізми гнучкості (вбудовані стабілізатори);
б) автоматично діючі контрзаходи, що компенсують;
в) керовані програми компенсування;
г) усі відповіді вірні;
д) вірні відповіді а) і б);
є) вірні відповіді б) і в);
ж) вірні відповіді а) і в);
з) усі відповіді не вірні.
16 До основних теорій посткейнсіанства відносять:
а) теорію економічного зростання Р. Харрода;
б) теорію циклу Е. Хансена;
в) теорію нагромадження капіталу Дж. Робінсон;
г) теорію вартості і ціноутворення П. Сраффи;
д) усі відповіді вірні;
є) вірні відповіді а) і б);
ж) вірні відповіді в) і г);
з) вірні відповіді а), б) і в);
і) вірні відповіді б), в) і г);
к) усі відповіді не вірні.
17 Прихильники лівого кейнсіанства (Н. Калдор, П. Сраффа, Дж. Робінсон):
а) надавали важливого значення зросту заробітної плати як фактору розширення ефективного попиту;
б) виступали за обмеження влади монополій;
в) виступали за проведення соціальних реформ;
г) усі відповіді вірні;
д) вірні відповіді а) і б);
є) вірні відповіді а) і в);
ж) вірні відповіді б) і в);
з) усі відповіді не вірні.
18 Для з’ясування закономірностей нагромадження Дж. Робінсон у своїй теорії припускає ряд обмежувальних умов:
а) відсутність державного втручання в економіку;
б) наявність тільки двох класів — робітників і підприємців;
в) відсутність споживання з прибутку, що цілком йде на нагромадження капіталу;
г) усі відповіді вірні;
д) вірні відповіді а) і б);
є) вірні відповіді б) і в);
ж) вірні відповіді а) і в);
з) усі відповіді не вірні.
19 Дж. Робінсон у своїй теорії нагромадження капіталу робить висновок про те, що ринкове господарство може випробувати стагнацію:
а) викликану недоліком технічного прогресу;
б) викликану насиченням, апатією, небажанням вкладати капітал;
в) усі відповіді вірні;
г) усі відповіді не вірні.
20 Глобальне співвідношення між прибутком, заробітною платою і зайнятістю Дж. Робінсон досліджує у своїй теорії під впливом:
а) зросту народонаселення й зміни пропозиції робочої сили;
б) співвідношення монополії і конкуренції;
в) технічного прогресу;
г) усі відповіді вірні;
д) вірні відповіді а) і б);
є) вірні відповіді б) і в);
ж) вірні відповіді а) і в);
з) усі відповіді не вірні.
21 Відповідно до теорії Дж. Робінсон ідеальними умовами економічного розвитку (умовами «золотого століття») є:
а) нейтральний технічний прогрес, в умовах якого продуктивність праці, заробітна плата на одну людину і капіталоозброєність підвищуються в однаковій пропорції, а норма прибутку залишається сталою;
б) гнучкість і рухливість реальної заробітної плати робочого класу, що підвищуються разом зі зростанням виробництва на душу населення;
в) вільна конкуренція, що є неодмінною й обов’язковою умовою саме такого зросту заробітної плати;
г) нагромадження капіталу в умовах «золотого століття» залежить тільки від темпів технічного прогресу й приросту зайнятого населення;
д) усі відповіді вірні;
є) вірні відповіді а) і б);
ж) вірні відповіді б), в) і г);
з) вірні відповіді а), в) і г);
і) усі відповіді не вірні.
22 На думку критиків, П. Сраффа розвиває:
а) теорію вартості К. Маркса;
б) теорію вартості Д. Рікардо;
в) усі відповіді вірні;
г) усі відповіді не вірні.
23 Автором теорії сукупного попиту й циклу є:
а) Й. Шумпетер (1883—1950);
б) Е. Ліндаль (1891—1960);
в) Е. Лундберг (1907—1987);
г) К. Вікселль (1851—1926);
д) М. Калецьки (1899—1970);
є) О. Ланге (1904—1965);
ж) В. Леонтьев (1906—1999);
з) усі відповіді вірні;
і) вірні відповіді б) і в);
к) вірні відповіді д) і г);
л) усі відповіді не вірні.
24 Методологічною основою аналізу, проведеного М. Калецьки у його «теорії сукупного попиту і циклу», слугує:
а) розходження між заощадженнями окремого індивіда й наслідками для суспільства;
б) процес «поглинання» заробітною платою заощаджень і нагромаджень;
в) рівень процентних ставок;
г) усі відповіді вірні;
д) вірні відповіді а) і б);
є) вірні відповіді а) і в);
ж) вірні відповіді б) і в);
з) усі відповіді не вірні.
25 Щоб обрисувати механізм економічного циклу, М. Калецьки у своїй теорії сукупного попиту й циклу аналізував процес взаємодії:
а) обраних компонентів економічної моделі, спираючись на реальні величини параметрів;
б) усіх компонентів економічної моделі, спираючись на реальні величини параметрів;
в) обраних компонентів економічної моделі, спираючись на грошові величини параметрів;
г) усіх компонентів економічної моделі, спираючись на грошові величини параметрів;
д) усі відповіді вірні;
є) усі відповіді не вірні.
26 Відповідно до концепції М. Калецьки основним фактором циклічних коливань послугували:
а) зміни темпів приросту інвестицій;
б) зміни рівня заощаджень;
в) зміни темпів нововведень;
г) зміни рівня процентних ставок;
д) усі відповіді вірні;
є) вірні відповіді а) і б);
ж) вірні відповіді б), в) і г);
з) вірні відповіді б) і г);
і) усі відповіді не вірні.
27 Кого варто назвати засновником традиційної галузі кембриджської наукової школи, органічно пов’язаної з концепцією класиків:
а) Й. Шумпетера;
б) Дж. Кейнса;
в) П. Сраффа;
г) М. Калецьки;
д) О. Ланге;
є) усі відповіді вірні;
ж) вірні відповіді б) і г);
з) вірні відповіді в) і г);
і) усі відповіді не вірні.
28 Модель М. Калецьки може бути представлена у вигляді:
а) NY = S /k + u - а;
б) G = S / k;
в) Y =, f (L, K);
г) усі відповіді вірні;
д) усі відповіді не вірні.
29 Представниками монетарного кейнсіанства були:
а) Р. Клауер;
б) А. Лейонхуфвуд;
в) X. Мінски;
г) Дж. Робінсон;
д) П. Сраффа;
є) усі відповіді вірні;
ж) вірні відповіді а), б) і в);
з) вірні відповіді г) і д);
і) усі відповіді не вірні.
30 Нове кейнсіанство об’єднує з посткейнсіанством і відрізняє від неокласичної школи визнання:
а) наявності стійких факторів макроекономічної нестабільності ринкової економіки;
б) необхідності вдосконалення коригуючого впливу державного регулювання економіки;
в) всі відповіді вірні;
г) всі відповіді не вірні.
31 У центрі уваги нового кейнсіанства знаходиться:
а) аналіз проблем, породжених активним впливом фінансової сфери та грошового сектора на макроситуацію;
б) аналіз структури інвестицій;
в) аналіз впливу інфляційних процесів на стан економіки;
г) всі відповіді вірні;
д) всі відповіді не вірні.