Основні напрями розвитку теорії в XX ст.

Чітка тенденція активізації наукового інтересу до історико- економічних досліджень у другій половині XX ст. пояснюється, на наш погляд, ще й тим, що наприкінці 60-х, а особливо на початку 70-х рр.

Таким чином, зазначене потужне зростання наукового інтересу до історико-економічних досліджень, в основі якого лежали ендо­генні чинники розвитку економічної науки, до 80-х рр. XX ст. дало досить вагомі результати.

Характерною рисою досліджень українських науковців зазначе­ного періоду було широке використання світового досвіду аналізу ринкових процесів, а також надбань у цій царині провідних вітчиз­няних економістів останньої третини XIX ст., використання багатс­тва їхнього методологічного інструментарію для вивчення згаданих проблем і на цій основі — дійсно наукового аналізу еволюції рин­кових процесів протягом другої половини XIX ст., особливостей економічного розвитку України у 20-ті рр. XX ст. тощо.

Але, безумовно, особливе місце в історико-економічних працях ринкова тематика посіла в період системної трансформації еконо­міки України, починаючи з 90-х рр. XX ст. Труднощі перших етапів ринкової перебудови суспільства обумовили не тільки необхідність критичного переосмислення сучасних моделей неокласики, моне­таризму, неолібералізму в контексті використання їхніх теоретич­них постулатів в процесах ринкової переорієнтації національної економіки, але й глибокого оволодіння сучасними методами аналі­зу економічних проблем, а також збагачення нинішніх вітчизняних досліджень висновками й положеннями праць представників украї­нської економічної думки періоду генезису ринкових відносин (друга половина XIX — початок XX ст.).

Сьогодні економічна наука в Україні поступово повертається до загально визнаного світовою економічною теорією розуміння зако­номірностей функціонування ринкової економіки, її надзвичайно важливої ролі в системі соціально-політичних відносин.

1.3