Сучасна економічна теорія: нові тенденції розвитку

Осмислення причин, суті, механізмів, соціально-економічних наслідків системних трансформацій (в капіталістичних, соціалісти­чних та постсоціалістичних країнах) останніх двадцяти років пере­сунуло центр уваги українських дослідників до нормативної скла­дової економічної теорії.

До таких тенденцій насамперед належать:

1) поглиблення диференціації та спеціалізації наукових дослі­джень, а, отже, збільшення числа конкуруючих і навіть альтернати­вних теорій;

2) зближення відносно відокремлених напрямів економічної теорії;

3) синтез її окремих провідних напрямків;

4) посилення міждисциплінарного підходу до наукових дослі­джень, у тому числі прагнення до синтезу економічної науки з ін­шими галузями суспільствознавчого знання;

5) виникнення нових варіантів теорії конвергенції (сходження, зближення) соціально-економічних систем з урахуванням економі­чних реформ у постсоціалістичних країнах, Китаї та В’єтнамі;

6) розбіжність точок зору щодо сучасного стану загальної еко­номічної теорії і розповсюдження у літературі оцінки його як пе­редкризового.

Очевидно, ці пункти охоплюють головні реальні тенденції ево­люції та розвитку економічних теорій останньої третини XX — по­чатку XXI ст., але далеко не вичерпують весь їх перелік. Проте во­ни досить повно, на наш погляд, охоплюють основні зрушення та зміни в новітній економічній думці Заходу, що обумовлюють її по­дальший розвиток і дають відповідне уявлення про перспективи поступу національної та світової економічної науки.

Головний урок системних трансформацій — це визначення зна­чущості чинника інституціонального середовища в економічному аналізі та, як наслідок, усвідомлення скромних можливостей сучас­ної економічної науки у таких галузях, як економіка розвитку і економіка трансформації планових економік у ринкові.

До загальнотеоретичних тем, пов’язаних з новими тенденціями розвитку сучасної економічної теорії, належать питання про склад (структуру) та сутність інституціоналізму. Він складає потужний напрям економічної теорії, формування якого розпочалося напри­кінці XIX ст. завдяки науковій діяльності Т. Веблена, Дж. Kommoh- са, Дж. Гобсона та інших видатних американських і англійських учених.

В сучасних умовах власно інституціональна економічна теорія представлена у працях Дж. К. Гелбрейта, Р. Хейлбронера, Дж. Хо­джсона та ряду інших учених Заходу.

До представників неоінституціональної та нової інституціона- льної економічної теорії зараховані насамперед Р. Коуз, Д. Норт, О. Вільямсон, Т. Еггертсон та інші відомі зарубіжні вчені. За зміс­том їх теорії представляють собою міждисциплінарний напрям до­сліджень, у межах якого об’єднуються економіка, право, теорія ор­ганізацій, соціологія і антропологія. Проблеми аналізуються на основі неокласичної економічної теорії та ідеології неолібералізму.

У математичній інституціональній економіці прийняті переду­мови неокласики — принцип раціональності, ринкова рівновага, методологічний індивідуалізм, обмеженість ресурсів та ряд пов’язаних з ними неявних передумов.

На наш погляд, таке трактування предметно-методологічних особливостей складників інституціоналізму ставить під сумнів пра­вомірність їх віднесення до єдиного напряму економічної теорії. Відповідна класифікація сприяє плутанині з питань складу (струк­тури) інституціоналізму. Адже у вітчизняній та зарубіжній літера­турі поняття «нсоінституціональна економіка» (неоінституціона- лізм) і «нова інституціональна економіка» (новий інституціона­лізм), як правило, з достатньою підставою ототожнюється.

Розрізнення позитивної та нормативної економічних теорій отримує подальший розвиток при з’ясуванні відмінностей між ни­ми у новітніх економічних теоріях. Ці відмінності з’ясовуються, по-перше, щодо теорій головних напрямів сучасної економічної на­уки (неокласики, посткейнсіанства, інституціоналізму та ін.) при їх порівняльному аналізі, по-друге, стосовно нормативних рекомен­дацій для економічної політики, що випливають із позитивної складової.

До нових тенденцій у розвитку сучасної економічної теорії від­носимо значне розширення її ядра (так званого мейнстриму — див. с. 11).

Із зростаючої поглинальної здатності мейнстриму дослідники роблять такі принципово важливі висновки:

1) нині неокласика має мало спільного з пресловутою «економі­кою класної дошки», бо ґрунтується на широкому тлумаченні раці­ональності, підвищеній увазі до взаємодії гравців (теорія ігор, ін- теракційна економіка), обов’язковому врахуванні інститутів та інформаційних обмежень, розширеному трактуванні максимізації корисності тощо;

2) діє тенденція заміщення неокласики «більш гнучкою і еклек­тичною парадигмою, чого не помічають «завмерлі» у своїй критиці неортодоксальні школи» [25].

Контрольні питання

1 Як проходила еволюція методології економічної теорії?

2 Назвіть альтернативні течії економічної теорії.

3 Які інституціональні фактори впливають на структуру еконо­мічної теорії?

Проблемно-логічні завдання

1 Визначте й порівняйте переваги економічної науки в процесі обміну результатами досліджень з іншими галузями науки соціаль­ної сфери. Наведіть приклади.

2 Поясніть розбіжність поглядів сучасних економістів на про­блеми методології економічної науки, у тому числі історії економі­чної думки, на питання визначення тимчасових границь її етапів, теоретичних напрямків і шкіл.

3 Прихильники ринкової економічної теорії займають на сього­дні домінуюче положення в економічній науці. Однак і ця версія не позбавлена повної невідповідності між заявленими положеннями та реальними позиціями дослідників.

4 Наведіть принципи структуризації і, відповідно, три складові частини економічної науки. Ким вперше вони були обґрунтовані й досліджені? Наведіть приклади.

Тестові завдання

1 Важливим етапом розвитку економічної науки в останній третині XIX ст. стало:

а) відкриття маржинального аналізу та започаткування неокла­сичної теорії як однієї з магістральних течій сучасної економічної думки;

б) звуження предметного простору економічної теорії на основі вилучення з аналізу соціальних та макроекономічних проблем;

в) застосування економіко-математичного моделювання еконо­мічних явищ та процесів;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді не вірні.

2 Провідними напрямами розвитку економічної теорії у XX ст. стали:

а) інституціоналізм;

б) неокласика;

в) монетаризм;

г) кейнсіанство;

д) всі відповіді вірні;

е) всі відповіді не вірні.

3 Подальша еволюція кейнсіанства була пов’язана з роз­витком:

а) неокейнсіанської теорії (50—60-ті рр. XX ст.);

б) посткейнсіанства й нового кейнсіанства (80—90-ті рр. XX ст.);

в) неортодоксальних концепцій ринку та підприємництва;

г) економічних теорій неолібералізму;

д) економічних теорій консерватизму;

е) неоінституціональної теорії;

ж) нової інституціональної теорії;

з) всі відповіді вірні;

и) всі відповіді не вірні.

4 Еволюція неокласичних ідей у XX ст. знайшла відобра­ження у формуванні та розвитку:

а) неокейнсіанської теорії (50—60-ті рр. XX ст.);

б) посткейнсіанства і нового кейнсіанства (80—90-ті рр. XX ст.);

в) неортодоксальних концепцій ринку та підприємництва;

г) економічних теорій неолібералізму;

д) економічних теорій консерватизму;

е) неоінституціональної теорії;

ж) нової інституціональної теорії;

з) всі відповіді вірні;

и) всі відповіді не вірні.

5 Еволюція інституціонального напряму у XX ст. пов’язана з розвитком:

а) неокейнсіанської теорії (50—60-ті рр. XX ст.);

б) посткейнсіанства й нового кейнсіанства (80—90-ті рр. XX ст.);

в) неортодоксальних концепцій ринку та підприємництва;

г) економічних теорій неолібералізму;

д) економічних теорій консерватизму;

е) неоінституціональної теорії;

ж) нової інституціональної теорії;

з) всі відповіді вірні;

и) всі відповіді не вірні.

6 Чітка тенденція активізації наукового інтересу до історико- економічних досліджень в другій половині XX ст. пояснюється:

а) високими темпами інфляції та безробіття;

б) значним зростанням цін на сировину;

в) глибокими трудовими коливаннями;

г) неефективністю державних регулюючих дій;

д) вірні відповіді а), в), г);

е) всі відповіді вірні;

ж) всі відповіді не вірні.

7 До нових тенденцій розвитку сучасної економічної теорії належать:

а) поглиблення диференціації та спеціалізації наукових дослі­джень, а, отже, збільшення числа конкуруючих і навіть альтернати­вних теорій;

б) зближення відносно відокремлених напрямів економічної те­орії;

в) синтез її окремих провідних напрямків;

г) посилення міждисциплінарного підходу до наукових дослі­джень, у тому числі прагнення до синтезу економічної науки з ін­шими галузями суспільствознавчого знання;

д) виникнення нових варіантів теорії конвергенції (сходження, зближення) соціально-економічних систем з урахуванням економі­чних реформ у постсоціалістичних країнах, Китаї та В’єтнамі;

е) розбіжність точок зору щодо сучасного стану загальної еко­номічної теорії і розповсюдження у літературі оцінки його як пе­редкризового;

ж) вірні відповіді а), б), в);

з) вірні відповіді б), г), д);

и) всі відповіді вірні;

к) всі відповіді не вірні.

8 Головний урок системних трансформацій:

а) визначення значущості чинника інституціонального середо­вища в економічному аналізі;

б) усвідомлення скромних можливостей сучасної економічної науки у таких галузях, як економіка розвитку і економіка трансфо­рмації планових економік у ринкові;

в) всі відповіді вірні;

г) всі відповіді не вірні.

9 Розрізнення позитивної та нормативної економічних тео­рій отримує подальший розвиток при з’ясуванні відмінностей:

а) щодо теорій головних напрямів сучасної економічної науки (неокласики, посткейнсіанства, інституціоналізму та ін.) при їх по­рівняльному аналізі;

б) стосовно нормативних рекомендацій для економічної політи­ки, що випливають із позитивної складової;

в) всі відповіді вірні;

г) всі відповіді не вірні.