Економічний лібералізм: особливості й підходи

Лібералізм (Iiberalis) у перекладі з латинської означає «віль­ний». Лібералізм в економіці — це сукупність поглядів на функці­онування господарства й принципи економічної політики, що від­кидають необхідність втручання держави в економічне життя; доктрина, що затверджує, що кращою економічною системою є та, котра забезпечує волю особистої ініціативи господарюючих суб’єктів.

Перша світова війна, соціалістична революція в Росії, Велика депресія 1929—1933 р. привели до значної концентрації державної влади, все більшій відмові від конкурентного механізму регулю­вання економічних процесів. У цих умовах як реакція на кризу лі­беральних традицій і відбувається становлення нового лібералізму, або неолібералізму, який розвивався в межах неокласики ХХ-го ст., біля витоків якої стояв А. Маршалл.

Значне місце в неоліберальній концепції відіграє роль індивіда в економічному процесі. Поняття економічної й політичної свободи нероздільні. Ефективність економічної системи безпосередньо пов’язана зі свободою.

Вчення неолібералів повністю дотримується трьох основних принципів лібералізму, але це не однорідний напрямок економічної думки. Трактування й механізм реалізації зазначених принципів у працях неолібералів мають розходження, що є підставою виділити найбільш впливові напрямки усередині самого неолібералізму. Маючи подібні цільові настанови, вони розрізняються методологі­чними принципами, інструментарієм дослідження, оцінкою окре­мих феноменів господарського життя та ін.

Особливе місце в системі сучасних ліберальних вчень займають західнонімецька й неоавстрійська школи.

Важливо відзначити, що сучасні ліберали аж ніяк не є прихиль­никами анархії ринку, глибоко розуміючи сутність змін, що відбу­лися, в умовах його функціонування. Вони ведуть мову головним чином про сфери й границі державного регулювання. Саме даний аспект, з акцентом на практичну потрібність, стає найважливішим напрямком їх робіт. Важливою особливістю неолібералізму є роз­робка гносеологічних і методологічних проблем економічної науки, формування нових підходів до розуміння соціально-економічних процесів з виходом за рамки чисто економічної проблематики [31].

В умовах пануючих досить агресивних поглядів неолібералам удалося створити цілісні, самодостатні, не кон’юнктурні альтерна­тивні наукові системи. Незважаючи на наявні розходження в мето­дологічних підходах і висновках, вони не конфліктні, а, навпроти, являють приклад продуктивності ліберальної ідеї, що дозволяє краще усвідомити дійсні проблеми XX ст. і закласти основи для ро­зуміння майбутніх змін.

2.2