Теорії глобальної промислової революції та індустріального суспільства
В останню чверть XX ст. у розробці економічної теорії приймала участь ціла плеяда видатних вчених, але цей період не ознаменувався створенням окремої економічної школи. В основному, економічні дослідження були пов’язані з аналізом «глобальної промислової революції», «другої промислової революції», «індустріального суспільства».
Послідовно розвиваючи концепцію другої промислової революції Пітер Фердінанд Друкер (1909—2005), родоначальник концепції «індустріального суспільства», у своїх працях «Майбутнє індустріальної людини» (1942), «Ідея корпорації» (1946), «Великий бізнес» (1947) показав революційну роль масового потоково-конвеєрного виробництва («фордизм»), а також значення та соціально-економічні наслідки наукової організації праці («тейлоризм»). Застосування потоково- конвеєрних технологій, наукової організації праці і наукового менеджменту змінили тенденції зростання капіталомісткості, енергомісткості та органічного складу виробництва, різко збільшили його прибутковість. Друкер показав виникнення нового антимонопольного типу корпорацій, які отримали назву олігополій, і які швидко перекидають свої капітали із галузі в галузь, із країни в країну і ламають монополістичні бар’єри між галузями. Економіст виробив нове розуміння технології, але не як системи працюючих машин, а як культури виробничих і соціальних зв’язків, створюваних наукою про ефективність праці.Могутній розвиток системи корпоративного маркетингу (цей термін виник лише у 1961 р.), який форсує формування великих ринків для товарів масового виробництва, розглянув у своїх теоретичних дослідженнях Дж.Гелбрейт.
Автором концепції «революція в доходах» є американський економіст, лауреат Нобелівської премії Саймон (Семен Адамович) Кузнец (1901—1985). Він наголосив на радикальних змінах, які відбувалися в розподілі доходів в США. Проаналізувавши статистичні дані за 19191948 рр. він робить висновок про зниження питомої ваги багатших груп населення в національному доході, про скорочення розриву між багатими і бідними прошарками населення. Це свідчить про зменшення майнової нерівності, і просування суспільства до більшої соціальної справедливості.
12.5.