Теорії підприємницької економіки та інформаційного суспільства

У 1955 р. у США всі галузі, які виробляли й поширювали знан­ня та інформацію, реалізували продукцію, що становила 25 % від кінцевого продукту, у 1965 р. — вже понад 33 % (оцінка П.

Теорія інноваційної економіки й підприємницького суспільст­ва П. Друкера. Теорія, викладена у працях «Інновація і підприєм­ництво» (1985) та «Посткапіталістичне суспільство» (1993), конце- птуалізувала ситуацію, яка склалася у США після того, як були пережиті основні економічні й політичні потрясіння, спричинені комп’ютерною революцією, і утвердились основи панування ново­го технологічного способу виробництва.

Інноваційна економіка 90-х років принципово відрізняється від економіки виробництва 60—70-х років тим, що її основною рисою стала розробка ідей, які руйнують попередні рішення, товари, по­слуги й виробництво:

1) основною продукцією і основною «начинкою» усіх товарів і послуг стали нові рішення. Саме зростання економіки стає безпо­середнім результатом безперервних інноваційних змін і потрясінь;

2) провідну роль в економіці стали відігравати мільйони малих і середніх підприємств, очолюваних підприємцями, які діють на свій страх і ризик. Ця «підприємницька економіка» створила у США з 1965 по 1985 р. близько 40 млн робочих місць (переважно за межа­ми промисловості), в той час як промислові корпорації-гіганти ско­рочували кількість зайнятих;

3) зазначена економіка ще не склалась в інших країнах, тому За­хідна Європа, яка мала у 1970 р. на 20 млн більше робочих місць, ніж США, у 1985 р. мала їх уже на 10 млн менше. Підприємницька економіка ще не склалась і в Японії;

4) динаміка економіки й суспільства визначається не стільки на­укою і вченими, скільки мільйонами людей, які самостійно при­ймають часто інтуїтивні, творчі рішення;

5) метою діяльності корпорацій знову стала максимізація дохо­ду акціонерів.

6) багато мільйонів інноваційних виробництв характеризує не капіталомістка «середня» і навіть «низька» («проста») технологія, тобто відносно невеликі капіталовкладення на кожне робоче місце. П. Друкер перестає нарікати на вкрай низьку норму нагромадження капіталу в США. Якщо є знання, капітал легко знаходиться;

7) галузі «високих технологій», які потребують величезних ка­піталовкладень, створили у США 5—6 млн робочих місць, але не змогли покрити навіть витрати зайнятості у старих промислових галузях. Саме їх існування подібне до існування гірських піків: во­но можливе лише тому, що під ними — «земля» інноваційної еко­номіки;

8) поряд з трьома попередніми секторами економіки виник і ви­переджає інших четвертий сектор: галузь безприбуткових суспіль­них підприємств, в якій у 1990 р. працювало 90 млн американців (по 3 год. на тиждень), а у 2000—2010pp. прогнозувалося — 120 млн (по 5 год. на тиждень);

9) знання були основним, провідним фактором продуктивності і в масовому виробництві. Але тепер, коли вони стають і основним предметом, і основним продуктом праці, відбувається реорганізація галузей навколо виробництва знань і реструктуризація всієї еконо­міки країни навколо сфери виробництва інформації;

10) інтелектуалізація праці — основний напрям її розвитку, а витрати на виробництво й поширення знань — основна форма ін­вестицій. Завдання нової науки — сприяти інноваціям, тобто сис­темному організованому застосуванню знань у виробництві самих знань, роблячи їх продуктивнішими (чого не може зробити держава або ринок). Це і є «нова технологія». П. Друкер концептуалізує процеси застосування інтелектуальної технології;

11) основна форма власності — це інтелектуальна власність, яка структурує суспільство й визначає його розвиток;

12) метою оподаткування має стати сприяння всьому, що необ­хідне для довгострокових інвестицій, а основною рисою податків, важливою для всієї інноваційної економіки, — їх точна передбачу­ваність;

13) мілітаризм і військові витрати — небезпечна загроза осно­вам економіки знань;

14) вирішальну роль у «прориві» американської молоді до знань та інтелектуальної власності відіграло рішення конгресу, яке нада­ло ветеранам другої світової війни право на субсидії для отримання вищої освіти;

15) для розкриття найважливіших економічних процесів крім мікро- і макроекономіки необхідна метаекономіка, яка враховувала б вплив таких потужних «неекономічних» факторів, як демографія, освіта, нові технології, екологія, тип психології людей, рівень куль­тури та ін.

Підприємницьке суспільство (або «суспільство знань», «інфор­маційне суспільство», плюралістичне «суспільство організацій», «суспільство найманих власників») формується спільно та у взає­модії з підприємницькою економікою і має такі особливості [43]:

1) інновації і підприємництво охоплюють все більшу масу соці­альних і політичних осередків суспільства, стають щоденною, бу­денною практикою. Це — соціальні інновації, які безперервно пе­ребудовують відносини як між людьми та організаціями, так і між ними та державою;

2) розвиток четвертого сектору, де добровільна праця громадян ґрунтується на почутті обов’язку й покликанні, піднімає людину до відчуття реальної особистої участі у вирішенні суспільних і держа­вних проблем, формує масову громадянськість і нову демократію;

3) робочі місця перестали бути рідкістю, що дозволило працю­вати навіть жінкам, які мають маленьких дітей. Зміцніла віра людей у себе, їх незалежність і терпимість;

4) нагромадження знань розподілило суспільство на високооп- лачуваних людей, зайнятих творчою працею, і недостатньо підго­товлений, а отже, низькооплачуваний, обслуговуючий персонал. Протиріччя між ними — основний соціальний конфлікт цього сус­пільства;

5) на порядок денний були поставлені нові права меншин, оскі­льки рішуче настроєна меншість може заблокувати нововведення;

6) виникнення і розповсюдження організацій, що Т. Кун визна­чив як парадигму змін, П. Друкер назвав розвитком «соціальної екології». їх генетична функція — застосування менеджменту та інновацій для всіх сфер життя людини. Це творчий підхід до дійс­ності, руйнування відсталого старого, яке супроводжується деста­білізацією, в той час як суспільство, громада, сім’я намагаються будь-що законсервувати старе.

Теорія «третьої хвилі» й «зрушення влади» А. Тоффлера. Во­на розроблялася автором у 90-х роках, коли електронна технологія вже утвердилась у вигляді персональних комп’ютерів і величезних інформаційних мереж. У працях цих років А. Тоффлер повністю змінює свій підхід, підкреслюючи позитивні результати розвитку HTP.

1) індивідуалізація і дестандартизація змінюють характер виро­бництва, збуту, споживання, ідей і переконань, типів поведінки, форми сім’ї і т. п.;

2) децентралізація змінює характер менеджменту, політичного життя й соціальних відносин;

3) відродження дрібного бізнесу перебудовує всі уявлення лю­дей про прекрасне й достойне;

4) індивідуалізація умов праці надає свободу творчості робітни­ку й споживачу;

5) територіальна розосередженість;

6) різноманітність організаційних форм діяльності людини (у тому числі й форм сім’ї) створюють принципово нове середовище виробничої діяльності й соціального життя людей.

Причини усіх цих змін кореняться у принципово новому типі технології (яка відповідає соціальним і екологічним критеріям), у величезному прискоренні темпу змін, у високому рівні інновацій- ності й у пануванні вищої якості. Все вірно, але це був уже другий у XX ст. переворот «цивілізаційних принципів». Перший «начор­но» завершився у США до 1947 p., коли основним показником ба­гатства нації став масовий і культурний попит домашніх госпо­дарств і безповоротно пішло в минуле панування «індустрії димних труб».

А. Тоффлер робить висновок, що попередню економічну детер­мінацію діяльності людей змінює орієнтація на новий рівень по­треб — забезпечення фізичного й духовного комфорту, тобто дете­рмінація соціальна. Проте у 1970 р. і навіть у 1980 р. матеріальне виробництво він вважав основною галуззю створення багатства. Економіка майбутнього — це «постсервісна економіка», експери­ментальне виробництво, а її основні галузі — виробництво елект­ронної техніки, космічні програми, використання глибин океанів, біоіндустрія. Майбутнє — це суперіндустріалізація, тобто продукт величезних капіталів і «адаптованих» THK. У 1990 р. це уявлення коригується таким чином:

1) основне багатство втрачає матеріальну форму. По мірі розви­тку сервісної та інформаційної економіки знання — це вже «симво­лічний капітал», невичерпний і загальнодоступний;

2) основний метод створення багатства — «суперсимволічна си­стема», що ґрунтується на застосуванні інтелекту та інформаційних технологій. На зміну владі капіталу прийшла влада знань;

3) інформаційні технології дозволяють здешевити продукцію гнучкого дрібносерійного виробництва (яке йде на зміну масово­му), але потребують значних дослідницьких робіт і висококваліфі­кованих кадрів;

4) втілення знань у виробничих процесах — це галузь наростаю­чих зіткнень між корпораціями-гігантами, але успіх останніх зале­жить від розвитку ініціативи, надання простору для самостійних рі­шень дрібних децентралізованих колективів, від розвитку «підприємницької економіки» всередині корпорацій, які пристосува­лися;

5) засобом обміну стають не металеві або паперові гроші, а гроші електронні, тобто інформація, закладена у кредитних картках. Кре­дит, який надають приватні компанії, підриває владу банків;

6) новий тип робітника — це ініціативна людина творчої праці, знання якої (тобто її засоби виробництва) дають їй змогу приймати рішення. її споживання органічно пов’язане з інтелектуальними, виробничими інтересами. Це — активне споживання, яке перетво­рює вільний час у працю саморозвитку у домашніх господарствах;

7) чисельність пролетаріату (людей фізичної праці) різко скоро­чується. Люди поступово оволодівають знаннями й за умови безпе­рервної підготовки стають «когнітаріатом» («золотими комірця­ми»). Конторські й торгові службовці — це робітники рутинної праці, яка принижує і отуплює («білі комірці»), тобто — продукт індустріалізму, який ще зберігається;

8) успіх на ринку диференційованих і демасифіційованих това­рів і послуг, необхідних новому споживачеві, викликає жорстку боротьбу за контроль над інформацією і діючими стандартами;

9) нова економічна система розвивається й на локальному рівні домашніх господарств, і на глобальному рівні світового ринку. Ви­никає глобальний виробничий процес створення суспільного багат­ства, який зустрічає нерозуміння й жорсткий опір націоналістів, що захищають старі форми виробництва. Це зіткнення буде загострю­ватися.

Аналіз економічної галузі («техносфери») тісно пов’язаний з висновками А. Тоффлера про кардинальні зміни у «соціосфері», у «владній структурі» і в «інфосфері». У цілому, він створив яскра­ву картину кардинально нової і стійкої соціальної системи, яка виникає у результаті глибокої соціальної революції, пережитої американським суспільством. У центрі цієї картини правомірно опинилась творча праця, проте її внутрішнє протиріччя, яке від­бивається на всіх сторонах життєдіяльності суспільства, ще не розглядається.

Теорія мегатенденцій Дж. Несбіта і П. Абурден. Вона викла­дена авторами у 1990 р., звернула на себе увагу систематизацією тенденцій розвитку інформаційного суспільства у 1990—2000 pp. Разом з тим, виявилась і помилковість окремих прогнозів, зумовле­них уявленнями про «безхмарний» розвиток якісно нових техноло­гій, економічних, соціальних і політичних відносин [25].

1 Передбачувана авторами мегатенденція глобального економі­чного буму у 90-ті роки зіткнулася з серйозними економічними труднощами у Західній Європі і в Японії. Перехід до інформацій­них технологій став для них менш болісним, ніж для США у 70— 80-ті роки, проте ціна переходу до ринку у Східній Європі виявилася вищою. Економіка дійсно стала більш важливою, ніж ідеологія, а дефіцит сировини й ресурсів не проявився. Але процес глобальної інформатизації більшість країн лише зачепив.

2 Мегатенденція розвитку нового гібрида, отриманого від «схрещування» соціалізму з ринковою економікою, поки що реалі­зувалася не стільки у Східній Європі (де перехідний період до рин­ку виявився важким початком процесів HTP), скільки у Китаї. Тут соціалізм дійсно радикально трансформувався перед лицем реаль­ної загрози загибелі. Проте замість заміни пріоритету держави пріоритетом індивіда й переходу до інформаційного суспільства, тут відбувається лише перший етап HTP — становлення масового потоково-конвеєрного виробництва. В економічно лідируючих країнах умови життя трудящих поліпшувалися водночас з проце­сом приватизації.

3 Мегатенденція відродження мистецтв і переоцінка змісту життя у цих умовах розвивалася зовсім не так благополучно, хоч роль вільного часу у житті людей зросла істотно.

4 Космополітизація сфери споживання й стилю життя тривала, проте зміцнилась і зустрічна тенденція — посилення національних рис міжнародного міста. Посилився опір національних культур процесу космополітизації.

5 Мегатенденція приватизації дійсно охопила економіку майже 100 країн, викликаючи колапс ідей кейнсіанства і кооперативізації. Але «панування загального добробуту» виявилось більш стійким, ніж передбачали автори.

6 Докорінні зміни геополітичної ситуації на користь Далекосхі­дної Азії відбувалися, незважаючи на «збій» економіки Японії. Проте в основі цього процесу лежали не стільки капіталовкладення у людські ресурси (тобто у розвиток сфери послуг), скільки проми­словий розвиток на базі потоково-конвеєрних технологій.

7 Мегатенденція залучення жінок в економічне й політичне життя тривала. Але вона підживлювалася не лише процесом подо­лання малоосвіченості, бідності й нужденності. Ще більшу роль ві­дігравало наростання незадоволених потреб сім’ї і розуміння дис­кримінаційного характеру відносин.

8 Прихід біології як провідної галузі знань на зміну фізиці. Ця ідея, незважаючи на ряд проривів у біології, для розуміння велико­масштабних процесів розвитку виробництва й суспільства вияви­лась у 90-х роках таким самим «інформаційним бумом», яким була теорія автоматизації у 50—60-ті роки. Соціальні та етичні наслідки біологізації стануть актуальними для маси людей у третьому тися­чолітті.

Підйом нетрадиційних релігійно-політичних течій (і зниження авторитету традиційних конфесій, особливо протестантизму) поки що важко оцінити. Проте ряд скандалів, спровокованих поведінкою проповідників «нових релігій», і зростання моральних стандартів населення у зв’язку з розвитком сім’ї створили могутню «протива­гу» цій тенденції.

Тріумф індивідуальності та особистої відповідальності над то­талітаризмом і цінностями колективізму дійсно проявився у бага­тьох сферах життєдіяльності людей і у багатьох регіонах. Економі­ка, соціальне життя, мораль і політика відчули масове вторгнення «нової індивідуальності», роль спілок, створених на основі добро­вільного об’єднання індивідів. Це дійсно вірно передбачена авто­рами кардинальна риса інформаційного суспільства, що виникає.

У 90-ті роки критика HTP в основному «перемістилась» у галузі екології, моралі й прав людини (особливо у зв’язку з проблемами вторгнення у її особисте життя). На зміну теоріям обмеження HTP прийшли: 1) концепція соціокультурного сприяння її розвитку і

2) інноваційні теорії сприяння високотехнологічним галузям. У процесі розвитку теорій трансформації виробництва й суспільства простежується зіткнення двох економічних напрямів, які багато у чому давали протилежні відповіді на запитання щодо ходу й ре­зультатів HTP. Традиції індивідуалізму австрійської школи, закла­дені Й. Шумпетером і Л. Мізесом, розвивались у працях П. Друке­ра, Ф. Хайєка, М. Фрідмена та ін. їм протистояв гуманістично- демократичний підхід, пов’язаний з кейнсіанством та інституціона- лістськими традиціями макроаналізу, у працях Дж. Гелбрейта, У. Ростоу, Р. Арона, Д. Белла та ін. У цілому можна сказати, що обидві течії використали метод системного аналізу найважливіших тенденцій економічного й соціально-політичного розвитку суспіль­ства й людства у XX ст., націлений на активізацію людей і раціона­лізацію їхніх дій в умовах демократії. Наукові та ідеологічні елеме­нти, безперервно зіштовхуючись, досить ефективно орієнтували економічні дослідження й практичні дії людей. їх прояв значною мірою має ще пережити й економіка України.

Контрольні питання

1 Як ви розумієте терміни «інноваційна економіка», «підприєм­ницька економіка», «підприємницьке суспільство»? Чи можемо ми стверджувати, що Україна йде шляхом утвердження основних принципів цього суспільства? Обґрунтуйте.

2 У чому змінилися погляди А. Тоффлера відносно розвитку HTP?

3 Згідно з теорією А. Тоффлера, економіка майбутнього — це «постсервісна економіка», експериментальне виробництво, а її осно­вна галузь — виробництво електронної техніки, космічні програми, використання глибин океану, біоіндустрія. Як ви це розумієте?

4 Відомо, що аналіз економічної сфери («техносфери») тісно пов’язаний з висновками Тоффлера про кардинальні зміни у «соці- осфері», у «владній структурі» і в «інфосфері». Розкрийте їх.

5 Які з основних тенденцій розвитку інформаційного суспільст­ва у 1990—2000 pp., на вашу думку, можуть проявитися в Україні у найближчий період? Обґрунтуйте.

6 Чим зумовлена зміна теорії обмеження HTP теорією сприяння її розвитку?

Рекомендації з вивчення проблем ринкових відносин

Соціально-ринкова економіка — це тип господарської системи, що виникла в післявоєнний період в індустріальних країнах, пере­важно у Західній Європі. Діяльність соціально-економічних інсти­тутів спрямована на досягнення соціальної справедливості, захи­щеності, високого рівня і якості життя. Існує декілька моделей соціально-ринкового господарства.

Студентам пропонується ділова гра «Соціально-економічні мо­делі ринкового господарства».

Ціль ділової гри: показати специфіку кожної з моделей ринково­го господарства й виявити принципові відмінності.

Сценарій ділової гри: пропонуються наступні моделі для обго­ворення.

Американська модель. Розміри державної власності у ній не­великі. Головні позиції в економіці займає приватний капітал, роз­виток якого регулюється інституціональними структурами, право­вими нормами й податковою системою. Однак державне втручання досить значиме. Воно здійснюється наступними методами:

1) система урядових замовлень. Вона залучає у здійснення дер­жавних програм приватний бізнес (великий, середній і дрібний) і цим формує великий державний ринок. Через цю систему перероз­поділяється основна маса бюджетних коштів;

2) забезпечення виробничої і соціальної інфраструктури, науко­вої і інформаційної бази, створення якої не під силу або невигідно приватному капіталу;

3) головний вплив на економіку держава здійснює через непрямі важелі — держбюджет, кредитно-грошову систему, господарсько- правове законодавство.

Система соціального забезпечення у США містить у собі соціа­льне страхування (пенсії, допомоги, медичні послуги особам, охоп­леним страховкою, страхова допомога з безробіття) і допомогу не­заможним. Ці виплати йдуть із держбюджету. Але державні ресурси як би доповнюють витрати на соціальні послуги приватно­го сектора, що є головним джерелом соціального фінансування. Не­зважаючи на те, що американська економіка повною мірою є пост- індустріальною, зміни у соціальній сфері значно відстають від економічних перетворень.

Британська модель. Змішана економіка Великобританії фор­мувалася під впливом активної ролі державного регулювання. Піс­ля другої світової війни у Великобританії була проведена часткова націоналізація ряду галузей, створена єдина система державної охорони здоров’я й соціального забезпечення. У результаті був створений великий державний сектор і розгалужена система дер­жавного регулювання, що виражалося в:

1) забезпеченні приватного сектора урядовими замовленнями;

2) розвитку ВПК;

3) фінансуванні НДДКР;

4) фінансуванні соціальної сфери й т. д.

Але до 1980 р. у Великобританії відбулося зниження ефектив­ності господарства й ослаблення її позицій у світовій системі. Все це потребувало обмеження державного втручання в економіку й надання більшої свободи ринковим процесам: у 1980—1990 р. була проведена приватизація більшості державних підприємств, у тому числі природних монополій — телефонного зв’язку, газо- й елект­ропостачання, водопостачання й т. д. Одночасно йшов процес за­охочення приватного підприємництва. Проводилася також політика дерегулювання: ліквідувався контроль над цінами, зарплатою, ди­відендами. Підсилився адресний характер безкоштовної медичної допомоги. Все це дозволило підвищити ефективність і конкурент - ноздатність британської економіки.

Французька модель. Система державного регулювання у Франції — одна з найбільш розвинених у Західній Європі. Фран­ція — єдина країна в Європі, що зуміла реалізувати концепцію еко­номічного розвитку на основі індикативного планування, запозиче­ного з досвіду CPCP. П’ятирічні плани у Франції складаються з 1947 р. Державні плани-програми багато у чому визначили успіхи реконструкції і економічного зростання у післявоєнний період. Франція пізніше, ніж інші європейські країни вступила на шлях лі­беральних реформ, але великомасштабна приватизація не усунула, а лише ускладнила форми державного регулювання. Спроби підси­лити вільний ринок не привели до уходу держави з економіки.

Італійська модель. Змішана економіка в Італії — це своєрідний варіант західноєвропейської моделі, що характеризується:

1) великим державним сектором;

2) високорозвиненим великим приватним бізнесом;

3) укладами, що залишилися від раннього капіталізму,

4) більшою питомою вагою малого бізнесу;

5) кооперативним сектором, що розвивається.

Державний сектор займає ключові позиції. Найбільш числен­ною категорією державних підприємств є акціонерні товариства зі змішаним капіталом. Ліберальні реформи не внесли радикальних змін у стан державного сектора. Італійська модель змішаної еконо­міки характеризується розвитою соціальною інфраструктурою й високим ступенем соціального захисту.

Скандинавська модель (Швеція, Норвегія, Данія, Фінлян­дія). Особливістю цієї моделі є провідна роль приватного сектора. Низька питома вага державної власності поєднується з вагомою ро­ллю (особливо у Швеції) суспільного сектора. Істотну роль (особ­ливо в Данії) відіграє кооперативний сектор у сільському господар­стві, промисловості, торгівлі, житловому будівництві, банківській і страховій справі.

Для скандинавських країн характерний високий ступінь соціалі­зації економіки, що проявляється в перерозподілі через податкову систему значної частини ВВП, що дозволяє проводити активну со­ціальну політику. Шведська модель змішаної економіки досить по­пулярна завдяки книзі Клауса Эклунда «Ефективна економіка».

Японська модель. Особливість змішаної економіки в Японії — оптимальне поєднання тенденцій світового підходу з національною специфікою. Для Японії характерна відносно невисока питома вага великих державних і змішаних державно-приватних підприємств. Реформи японської економіки почалися після другої світової війни, коли японська буржуазія разом з американським монополістичним капіталом вирішили перетворити Японію в «майстерню Азії». Хре­бтом реформ став розпуск дзайбацу, так званих холдингів, що три­мали акції закритих вертикальних концернів. Акції були пущені у вільний продаж. Таким чином, з-під контролю холдингів вийшло багато фірм, а завдяки розукрупненню гігантів утворилися нові фі­рми. Була проведена аграрна реформа, у результаті якої 80 % по­міщицьких земель за викуп передали селянам. Основна ставка в розвитку країни робилася на нові (нехай навіть запозичені) техно­логії й розвиток людського капіталу. До теперішнього часу за обся­гом ВНП країна посідає друге місце у світі, а за рівнем ВНП на ду­шу населення — сьоме. Провідну роль в економіці країни відіграють шість фінансово-промислових груп. Важливим джере­лом гнучкості японської економіки служить широкий розвиток се­реднього й дрібного підприємництва. Для Японії характерний бі­льше високий ступінь контролю державної влади над економікою у порівнянні з іншими індустріально розвиненими країнами. Особли­вістю японської моделі змішаної економіки є її орієнтація на за­ощадження, виробництво й експорт при допоміжній ролі особисто­го споживання. Такі інститути, як пріоритет виробника над іншими правами людини, система довічного наймання, «зарплати за стар­шинством», колективна відповідальність й ініціатива, зігравши по­зитивну роль в економічному успіху країни, не відповідають по­требам розвитку сучасного суспільства. Назріла зміна моделей економічного розвитку.

Німецька модель. Коріння сучасної змішаної економіки Німе­ччини уходять у 50-і рр XX ст., коли стала давати плоди економіч­на програма, розроблена колом видних німецьких економістів під керівництвом міністра економіки Баварії Людвіга Эрхарда. Рефор­ма Эрхарда почалася з непопулярної грошової реформи, що поля­гала у скасуванні обігу на території Німеччини рейхсмарки й заміні її дойчмаркою. Через 3 дні після грошової пішла реформа цін, які були відпущені на волю. Головна ставка у ході подальших реформ була зроблена на розвиток малого й середнього бізнесу — «основи добробуту для всіх», якому забезпечувалися максимально сприят­ливі умови. Втручання держави в економіку було істотно обмеже­не. Були обмежені витрати на оборону, підтримку безпеки й держа­вне управління.

Результати реформи Эрхарда виявилися приголомшливими. Уже 1953 р. був названий «роком споживача», а до початку 60-х рр. країна ввійшла у десятку найбільш економічно розвинених країн світу. У 60-і й 70-і рр. несучою опорою економічного розвитку ста­ли великі корпорації, підвищилася роль держави, що проголосила курс на побудову суспільства соціально-партнерських відносин, з високим ступенем соціального захисту населення. Соціальна орієн­тація, відокремлення соціальної політики від економічної стали ха­рактерною рисою німецької моделі змішаної економіки. Джерелом для соціального захисту населення служать не прибутки підпри­ємств, а спеціальні бюджетні й позабюджетні фонди.

Китайська модель. Основна відмінність Китаю від інших країн полягає у тому, що він є країною, що не відреклася від соціалістич­ної доктрини й очолюється Комуністичною партією. Після другої світової війни у Китаї було проведено кілька економічних реформ, що значно відрізняються друг від друга за своїми завданнями й ме­тодами. Першими у ряді реформ були перетворення, спрямовані на будівництво соціалістичної економіки. Вони почалися у 1949 р., коли уряд KHP націоналізував власність китайської й іноземної бу­ржуазії.

З 1956 по 1958 р. у Китаї проводилася політика «великого стриб­ка», суть якої полягала у спробі різко підняти рівень усуспільнення засобів виробництва й власності. У цей час по всій країні були ство­рені народні комуни, що діють як первинні господарські одиниці.

З 1960 р. почався відхід від політики «великого стрибка». Однак незабаром — у 1966 р. у країні почалася «культурна революція», що тривала до 1976 р. і знову загальмувала економічне зростання.

До кінця 70-х рр. зложилися основні риси економічної системи Китаю. Її характерна риса — надцентралізація. Поетапню була роль держави в економіці та інших сферах життя суспільства. Держава повністю вилучала всі доходи підприємств і покривала всі їхні ви­трати. Заперечувалася роль ринку й товарна (ринкова) економіка. Звичайним став товарний дефіцит. У країні залишався дуже низь­кий життєвий рівень, більша частина населення була неписьменна.

У 1978 р. на партійно-державному рівні був прийнятий курс на ринкові реформи.

Перший етап реформи тривав до 1984 р., у цей час упор робився на сільські райони. Важливим елементом нової політики був пере­хід на сімейний підряд, у результаті основною господарською оди­ницею у селі став селянський двір.

Другий етап господарських реформ почався із прийняття у 1984 р. постанови про реформу господарської системи. Була приді­лена увага міській економіці й промисловості. Зміст реформ зводи­вся до того, щоб підсилити господарську самостійність підпри­ємств: за умов виконання плану підприємству дозволялося вести виробництво з урахуванням потреб ринку. Дозволялася діяльність невеликих приватних і колективних підприємств, кулуарних майс­терень, допускалося приватне підприємництво у сфері торгівлі, за­лучався іноземний капітал. Почався курс на трансформацію дирек­тивно-планової економіки у ринково-змішану, соціально- орієнтовану. У результаті країна вийшла на динамічно високий рі­вень економічного зростання.

Студентам необхідно провести класифікацію за наступними критеріями (табл. 2):

1) місце соціальної політики у національних пріоритетах (альте­рнатива між соціальним добробутом та економічним зростанням);

2) розподіл соціальних функцій між державою, суспільством і підприємницьким сектором;

3) роль держави (обсяги перерозподілу ВВП, питома вага зайня­тих у державному секторі).

Таблиця 2

МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНОЇ ЗМІШАНОЇ ЕКОНОМІКИ

А також оцінити застосовність відповідних моделей до сучасно­го ринкового господарства України.

Тестові завдання

1 До теорій трансформації економіки відносять:

а) теорії глобальної промислової революції та індустріального суспільства;

б) теорії кризової епохи початку комп’ютерної революції;

в) теорії економіки підприємництва та інформаційного суспіль­ства;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і б);

є) вірні відповіді б) і в);

ж) вірні відповіді а) і в);

з) усі відповіді не вірні.

2 До теорій глобальної промислової революції та індустріа­льного суспільства відносяться:

а) концепція промислового перевороту;

б) теорія «суспільства достатку»;

в) теорія «кібернетичної революції» Р. Тібольда;

г) теорія сфери послуг;

д) теорія другої промислової революції;

є) усі відповіді вірні;

ж) вірні відповіді а), б) і д);

з) вірні відповіді б), в) і г);

і) вірні відповіді а) і д);

к) усі відповіді не вірні.

3 До теорій кризової епохи початку комп’ютерної революції відносять:

а) теорії суспільства П. Друкера;

б) теорія «розриву з минулим» А. Тоффлера;

в) теорія індустріально-технократичного суспільства Д. Белла;

г) теорія «суспільства найманих власників»;

д) усі відповіді вірні;

є) вірні відповіді а) і б);

ж) вірні відповіді б) і в);

з) вірні відповіді а) і г);

і) усі відповіді не вірні.

4 До теорій підприємницької економіки та інформаційного суспільства відносяться:

а) теорія інновацій економіки й підприємницького суспільства П. Друкера;

б) теорія «третьої хвилі» й «зрушення влади» А. Тоффлера;

в) теорія мегатенденцій Дж. Несбіта і П. Абурден;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і б);

є) вірні відповіді б) і в);

ж) вірні відповіді б) і в);

з) всі відповіді не вірні.

5 Фордизм — це:

а) дійсно революційна роль масового потоково-конвеєрного ви­робництва;

б) значення й соціально-економічні наслідки наукової організа­ції праці;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

6 Тейлоризм — це:

а) дійсно революційна роль масового потоково-конвеєрного ви­робництва;

б) значення й соціально-економічні наслідки наукової організа­ції праці;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

7 В основі концепції промислового перевороту П. Друкера лежить презумпція стихійного розвитку масових ринків в еко­номічно лідируючих країнах за рахунок:

а) розширення зайнятості у трудомістких потоково-конвеєрних процесах галузей масового виробництва з високими заробітками працюючих;

б) розширення споживчого кредиту сім’ям із зростаючими по­требами (в автомашинах, котеджах, побутових приладах та інших товарах тривалого користування);

в) всі відповіді вірні;

г) всі відповіді не вірні.

8 Суть теорії «суспільства достатку» Дж. Гелбрейта:

а) великі корпорації створили достатню кількість усіх товарів, які задовольняють матеріальні потреби громадян;

б) основною для корпорацій стала проблема щоденного форму­вання відповідних потреб і масового попиту на товари;

в) корпорації створили могутній рекламно-збутовий апарат, який придушує самостійність оцінок і рішень людей;

г) зростання виробництва споживчих товарів стало найвищою метою суспільства;

д) нав’язування різних малокорисних, а то й шкідливих предме­тів побуту та престижного відпочинку відбувається на шкоду задо­воленню життєво важливих потреб інтелектуального й духовного розвитку людей;

є) роль організатора формування й задоволення суспільно важ­ливих потреб має взяти на себе держава, оскільки майже всі «інвес­тиції у людину» проходять поза ринковою системою;

ж) будь-які необхідні «інвестування у людину» можуть бути легко отримані за рахунок непрямого оподаткування потоку вироб­лених корпораціями товарів;

з) створюється «новий клас» із найманих управляючих, службов­ців і спеціалістів, що є головним соціальним досягненням суспільства;

і) витрати не створюють інфляції, яка загострює соціальні про­блеми;

к) основним процесом, який створює новий клас, є «інвестиції у людину», що, на відміну від інвестицій у матеріальний капітал, не­видимі й не піддаються оцінці;

л) фактично не капіталовкладення у матеріальні цінності або максимізація доходів, а саме «інвестиції у своїх дітей» стають ос­новною метою і людини, і суспільства, що ще не усвідомлено еко­номічною наукою;

м) усі відповіді вірні;

н) вірні відповіді а), б), в) і г);

о) вірні відповіді г), є) і з);

п) вірні відповіді в), д), є), з) і к);

р) вірні відповіді і), к) і л);

с) усі відповіді не вірні.

9 Суть концепції «двоїстого суспільства» А. Хансена:

а) ефективність приватнопідприємницького виробництва мате­ріальних благ вивільняє робочу силу для переміщення у сферу по­слуг, яка розвивається на базі державного підприємництва;

б) значення «змішаної економіки», у якій кожна з економічних форм виконує свої, надзвичайно важливі для суспільства функції;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

10 Теорія «кібернетичної революції» Р. Тібольда базувалася на таких положеннях:

а) великі корпорації забезпечують виробництво великої і нарос­таючої маси будь-яких товарів;

б) основний фактор цього процесу — автоматичні лінії, які управляються кібернетикою;

в) необхідні великі вкладення у техніку при скороченні кількос­ті трудомістких виробництв і найманих робітників;

г) зростання масового безробіття, злиденності й скорочення ри­нку паралельно із зростанням маси товарів, що виробляються;

д) масове безробіття й великі надлишкові потужності спричи­няють небувалу кризу світового масштабу й створять обстановку соціального вибуху;

є) соціальні протиріччя не послаблюються, а досягають край­ньої межі;

ж) достаток, а не рідкість благ стає основною проблемою еко­номіки й економічної науки;

з) «право на працю» має бути замінено «правом на доход»;

і) систематична допомога всім сім’ям з доходом, який нижче прожиткового мінімуму, забезпечує держава за рахунок прямого оподаткування й переходу до великих бюджетних дефіцитів;

к) у період переходу до «суспільства неробства» держава має контролювати темпи кібернетизації;

л) усі відповіді вірні;

м) вірні відповіді а), в), д) і к);

н) вірні відповіді б), ж), є) і з);

о) всі відповіді не вірні.

11 Теорія сфери послуг як нової третьої стадії розвитку ви­робництва К. Кларка містить наступні стадії:

а) аграрна стадія (у цій галузі продуктивність зростає повільно й визначається законом спадної прибутковості);

б) промислова (з тенденцією до зростаючої прибутковості й найбільш швидкого зростання продуктивності);

в) стадія переважаючого зростання сфери послуг (зростання продуктивності знову уповільнюється, і обидва закони продуктив­ності мають тут свої «ділянки», процвітає дрібне підприємництво);

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і б);

є) вірні відповіді б) і в);

ж) вірні відповіді а) і в);

з) усі відповіді не вірні.

12 Згідно з теорією сфери послуг, основними умовами розви­тку К. Кларк вважав:

а) довгострокове підвищення частки трудових доходів у націо­нальному доході;

б) фактичну «прив’язку» конкурентних успіхів економіки лише до достатніх інвестицій;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

13 Теорія другої промислової революції була створена таки­ми вченими, як:

а) Ж. Фурастьє;

б) Ф. Штернберг;

в) Р. Арон;

г) Ж. Еллюль;

Д) ∏. Друкер;

є) Дж. Гелбрейт;

ж) усі відповіді вірні;

з) вірні відповіді а), б) і в);

і) вірні відповіді а), б), в) і г);

к) вірні відповіді в), д) і є);

л) вірні відповіді в) і є);

м) усі відповіді не вірні.

14 Які умови істотно відрізняють другу промислову рево­люцію від першої промислової революції?

а) вивільнення робітників у промисловості не призведе до не­безпеки безробіття, оскільки нові робочі місця створює сфера по­слуг (Ж. Фурастьє);

б) могутні профспілки й соціал-демократичні партії спроможні об­межити негативні наслідки стихійної автоматизації, впливаючи різними шляхами на економічні рішення держави й компаній (Ф. Штернберг);

в) відбулися процеси соціалізації і «модернізації» економіки Захо­ду, які блокують руйнівну природу гонитви за прибутком (Р. Арон);

г) розвинені демократичні інститути й традиції спроможні запо­бігти появі небезпечних тенденцій концентрації і бюрократизації держави у ході HTP (Ж. Еллюль);

д) усі відповіді вірні;

є) вірні відповіді а) і б);

ж) вірні відповіді б) і в);

з) вірні відповіді б) і г);

і) вірні відповіді а), в) і г);

к) усі відповіді не вірні.

15 Суть теорії суспільства П. Друкера:

а) економічні теорії будуються на дідівській презумпції еконо­мічного еквілібріуму та ідеалу його збереження;

б) суть інновацій і підприємництва полягає у тому, щоб зірвати еквілібріум;

в) прибуток — показник успіху в цій справі, показник прориву у майбутнє, «ціна» цього майбутнього;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і б);

є) вірні відповіді б) і в);

ж) вірні відповіді а) і в);

з) усі відповіді не вірні.

16 П. Друкер в своїх теоріях визначає нову економіку як:

а) економіку знань;

б) економіку розвитку;

в) інноваційну економіку;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і б);

є) вірні відповіді б) і в);

ж) вірні відповіді а) і в);

з) усі відповіді не вірні.

17 Суть теорії «великого й хворого суспільства» П. Друкера:

а) «роздута» держава, яка перевантажена «чужими функціями»;

б) бізнес — єдиний соціальний інститут, який безперервно «ви­робляє» інновації і потребує для цього знань;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

18 Згідно з теорією «розриву з минулим» А. Тоффлера, «шок майбутнього» — це:

а) розкриття прихованого змісту важких економічних і соціаль­них потрясінь перехідного періоду як часу абсолютно необхідного, величезного й багатогранного розвитку переважної більшості насе­лення;

б) втрата багатьма людьми віри у себе, енергії і життєвих сил, розпад сімей, різне зростання стресів, захворювань і смертності, алкоголізму, наркоманії, злочинів;

в) очікуваний масовий катастрофічний прояв перерахованих со­ціальних бід і деформацій;

г) усі відповіді вірні;

д) усі відповіді не вірні.

19 Суть теорії індустріально-технократичного суспільства Д. Белла:

а) підпорядкування економічних функцій політичному порядку;

б) незалежність економічного порядку від політики поступово зникає;

в) втрата приватною власністю соціальної ролі визначення фун­кцій людей;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і в);

є) вірні відповіді б) і в);

ж) усі відповіді не вірні.

20 Згідно з концепцією Д. Белла, майбутнє постіндустріальне суспільство характеризують такі ознаки:

а) прихід індустрії на місце промисловості;

б) панування переважно професійної і технічної праці, праців­ників якої Белл називає ієрархічно побудованим класом;

в) фундаментальні теоретичні знання (як джерело нововведень і заходів соціальної політики);

г) контроль над новою технологією і доступ до неї;

д) застосування інтелектуальної технології прийняття рішень;

є) усі відповіді вірні;

ж) вірні відповіді а), б) і в);

з) вірні відповіді б), г) і д);

і) вірні відповіді а), б), г) і д);

к) усі відповіді не вірні.

21 Згідно з концепцією Д. Белла, перехід до післякапіталіс- тичного суспільства породжує нові уявлення про феномен рід­кісності, подолання котрого потребує великих витрат на:

а) інформацію, важливість якої достатньо велика («інформацій­не суспільство»);

б) координацію діяльності багатьох людей і організацій, вклю­чаючи планування й регулювання;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

22 Д. Белл відмічає наступні напрями трансформації суспі­льства:

а) наукові відкриття породжують нову техніку й необхідні для її втілення величезні корпорації, вирішальна сила — це еліта вчених і технократів корпорацій;

б) зростаюче масове споживання найрізноманітніших матеріа­льних благ породжує прагнення до насолоди й особистої самоцін- ності, соліпсизм і принципово «антибуржуазний» підхід до світу, суспільства й свого становища в ньому;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

23 Меритократія — це:

а) наростання конфлікту між соціальною структурою і новою культурою суспільства, яка формується;

б) влада осіб, які мають найбільші заслуги перед суспільством;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

24 Згідно з теорією «суспільства найманих власників» П. Друкера, причини «турбулентних часів», які настали після чвертьвікового спокійного післявоєнного розвитку:

а) основним власником акціонерного капіталу є пенсійний фонд;

б) від 80 до 95 % національного продукту економічно розвине­них країн виплачується у формі зарплати, утримань і пенсій, зароб­лених працею за наймом;

в) фактично виникло право власності робітника на його робоче місце;

г) у випадку безробіття доход робітника гарантується протягом майже двох років;

д) загальні для виплат податки позбавляють підприємця заціка­вленості й гальмують зростання інвестицій;

є) «центром ваги» нового середнього класу стала зростаюча ма­са технічно й професійно освічених людей, які зайняли місця спе­ціалістів і управлінців;

ж) господарем підприємства тепер є не «єдина техноструктура», а «двоголова гідра»;

з) ті, що працюють за наймом, не усвідомили свого становища власників, їх власність не дає їм влади;

і) знання спеціаліста не дають йому дійсної відповідальності че­рез централізацію прийняття рішень;

к) державні рішення стають все більш демагогічними, безвідпо­відальними та інфляційними;

л) усі відповіді вірні;

м) вірні відповіді а), б), в) і г);

н) вірні відповіді б), г), д), з), і);

о) вірні відповіді д), є), і), к);

п) вірні відповіді в), д), ж), і);

р) усі відповіді не вірні.

25 Відмінність інноваційної економіки від економіки вироб­ництва, згідно з теорією інновацій економіки й підприємниць­кого суспільства П. Друкера:

а) основною продукцією і основною «начинкою» усіх товарів і послуг стали нові рішення;

б) провідну роль в економіці стали відігравати мільйони малих і середніх підприємств, очолюваних підприємцями, які діють на свій страх і ризик;

в) динаміка економіки й суспільства визначається не стільки на­укою і вченими, скільки мільйонами людей, які самостійно при­ймають часто інтуїтивні, творчі рішення;

г) метою діяльності корпорацій знову стала максимізація доходу акціонерів;

д) якщо є знання, капітал легко знаходиться;

є) розвиваються галузі «високих технологій», які потребують величезних капіталовкладень;

ж) поряд з трьома попередніми секторами економіки виник і випереджає інших четвертий сектор: галузь безприбуткових суспі­льних підприємств;

з) відбувається реорганізація галузей навколо виробництва знань і реструктуризація всієї економіки країни навколо сфери ви­робництва інформації;

і) інтелектуалізація праці — основний напрям її розвитку, а ви­трати на виробництво й поширення знань — основна форма інвес­тицій;

к) основна форма власності — це інтелектуальна власність, яка структурує суспільство й визначає його розвиток;

л) метою оподаткування має стати сприяння всьому, що необ­хідне для довгострокових інвестицій;

м) мілітаризм і військові витрати — небезпечна загроза основам економіки знань;

н) необхідна метаекономіка, яка враховувала б вплив потужних «неекономічних» факторів;

о) усі відповіді вірні;

п) вірні відповіді а) — г);

р) вірні відповіді д) — н);

с) вірні відповіді а), ж), к) і л);

т) усі відповіді не вірні.

26 Підприємницьке суспільство, згідно з теорією П. Друк ера, має такі особливості:

а) наявність соціальних інновацій;

б) розвиток четвертого сектору;

в) робочі місця перестали бути рідкістю;

г) нагромадження знань розподілило суспільство;

д) увага до прав меншин;

є) розвиток «соціальної екології»;

ж) усі відповіді вірні;

з) вірні відповіді а), б), в);

і) вірні відповіді б), г), д);

к) вірні відповіді в), д), є);

л) вірні відповіді г), є);

м) усі відповіді не вірні.

27 Економіка майбутнього — це:

а) «постсервісна економіка»;

б) інноваційна економіка;

в) економіка знань;

г) усі відповіді вірні;

д) усі відповіді не вірні.

28 Загальні риси суперіндустріалізації:

а) основне багатство втрачає матеріальну форму;

б) основний метод створення багатства — «суперсимволічна си­стема», що ґрунтується на застосуванні інтелекту та інформаційних технологій;

в) інформаційні технології дозволяють здешевити продукцію гнучкого дрібносерійного виробництва, але потребують значних дослідницьких робіт і висококваліфікованих кадрів;

г) втілення знань у виробничих процесах — це галузь нароста­ючих зіткнень між корпораціями-гігантами;

д) засобом обміну стають електронні гроші;

є) активне споживання, яке перетворює вільний час у працю са­морозвитку у домашніх господарствах;

ж) люди поступово оволодівають знаннями і за умови безперер­вної підготовки стають «когнітаріатом»;

з) успіх на ринку товарів викликає жорстку боротьбу за конт­роль над інформацією і діючими стандартами;

і) нова економічна система розвивається і на локальному рівні домашніх господарств, і на глобальному рівні світового ринку;

к) усі відповіді вірні;

л) вірні відповіді а), в), г), є);

м) вірні відповіді б), д), і);

н) вірні відповіді в), д), з);

о) усі відповіді не вірні.

29 Суть теорії «третьої хвилі» А. Тоффлера:

а) аналіз процесу одночасного розвитку людини як виробника і як споживача у результаті розвитку інтелектуальних технологій і можливостей територіальної деконцентрації масової інтелектуаль­ної праці;

б) економічні теорії нехтують основною економічною подією — технологічними зрушеннями, які визначають продуктивність у ко­жному окремому випадку;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

30 Теорія мегатенденцій Дж. Несбіта і П. Абурден викладена авторами у:

а) 1990 р.;

б) 1992 р.;

в) 1995 р.;

г) 2000 р.;

д) усі відповіді вірні;

є) усі відповіді не вірні.

31 Теорія мегатенденцій Дж. Несбіта і П. Абурден звернула на себе увагу:

а) систематизацією тенденцій розвитку інформаційного суспіль­ства у 1990—2000 рр.;

б) розвитком «економіки знань»;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.

32 Суть теорії мегатенденцій Дж. Несбіта і П. Абурден:

а) економіка стала більш важливою, ніж ідеологія;

б) заміна пріоритету держави пріоритетом індивіда;

в) переоцінка змісту життя;

г) посилення опору національних культур процесу космополіти- зації;

д) зміни геополітичної ситуації;

є) залучення жінок в економічне й політичне життя;

ж) прихід біології як провідної галузі знань на зміну фізиці;

з) підйом нетрадиційних релігійно-політичних течій;

і) мегатенденція приватизації;

к) тріумф індивідуальності та особистої відповідальності над тоталітаризмом;

л) усі відповіді вірні;

м) вірні відповіді а), в), г) — з);

н) вірні відповіді б), д), є), ж);

о) вірні відповіді в), ж), і), к);

п) усі відповіді не вірні.

33 У 90-ті роки на зміну теоріям обмеження HTP прийшли:

а) концепція соціокультурного сприяння її розвитку;

б) інноваційні теорії сприяння високотехнологічним галузям;

в) усі відповіді вірні;

г) усі відповіді не вірні.