Тести

1. Хто із мислителів — представників державно-правових вчень но­вого часу визначив три моменти становлення держави як політич­ного організму: природний стан, перехід до держави, державний стан:

1.

2. Т. Гоббс.

3. Б. Спіноза.

4. Дж. Локк.

2. Хто з мислителів нового часу одним з перших в історії вчень про державу і право здійснив системний аналіз демократій як форми ре­алізації людиною потреб свободи:

1. Г. Гроцій.

2. Т. Гоббс.

3. Б. Спіноза.

4. Дж. Локк.

3. Яка форма правління, за теорією Б. Спінози, найкраще забезпечує свободу людини:

1. Монархія.

2. Демократія.

3. Олігархія.

4. Теократія.

4. Хто з мислителів нового часу розробив концепцію поділу влади на законодавчу, виконавчу і федеративну:

1. Г. Гроцій.

2. Т. Гоббс.

3. Б. Спіноза.

4. Дж. Локк.

5. Хто з мислителів нового часу розділив категорії «держава» и «су­спільство» :

1. Д. Юм.

2. Т. Гоббс.

3. Б. Спіноза.

4. Дж. Локк.

6. Хто з представників французького Просвітництва визначив кон­цепцію «освіченого абсолютизму»:

1. Ш. Монтеск’є.

2. К. Гельвецій.

3. Вольтер.

4. П. Гольбах.

7. Який із законів Ш. Монтеск’є не відносив до основних природних законів:

1. Прагнення людей жити в мирі з такими, як вони самі.

2. Потяг однієї людини до іншої (любов, дружба, товариство).

3. Прагнення людини добувати собі їжу.

4. Колективізм людей, їх намагання жити в суспільстві.

8. Хто з мислителів Просвітництва визначив принцип політичної свободи людини: «Свобода є право робити все, що дозволено закона­ми»:

1. Ш. Монтеск’є.

2. К. Гельвецій.

3. Вольтер.

4. П. Гольбах.

9. Які форми правління Ш. Монтеск’є визначив на підставі того, скільки людей перебуває при владі:

1. Республіка, монархія, деспотія.

2. Монархія, олігархія, демократія.

3. Республіка, монархія, теократія.

4.

10. Хто з представників французького Просвітництва поділ держа­вної влади пов’язував із конституцією держави:

1. Ш. Монтеск’є.

2. К. Гельвецій.

3. Ж.Ж. Руссо.

4. П. Гольбах.

11. Залежно від того, кому народ доручає виконавчі функції в держа­ві, Жан-Жак Руссо розрізняє наступні форми правління:

1. Республіку, монархію, деспотію.

2. Демократію, аристократію, монархію.

3. Монархію, олігархію, демократію.

4. Республіку, монархію, теократію.

12. Хто з філософів-просвітителів обґрунтував теорію історичного циклу:

1. Ж.-Ж. Руссо.

2. Дж. Віко.

3. Ч. Беккаріа.

4. К.Гельвецій.

13. Як відомо, П. Буагільбер доводив, що гроші, які опосередковують обмін товарів, порушують природну рівновагу товарного обміну, спотворюють його пропорції, він вважав їх основним злом і причи­ною народних страждань, тому виділяв лише одну корисну функцію грошей. Про яку функцію грошей йдеться:

1. Міра вартості.

2. Засіб обігу.

3. Засіб платежу.

4. Засіб нагромадження.

5. Світові гроші.

14. Хто із згаданих економістів започаткував теорію корисності благ, де корисність розглядається основою їх вартості:

1. А. Монкретьєн.

2. У. Петті.

3. Ф. Галіана;

4. А. Тюрго.

5. Ж.Б. Сей.

15. Хто із згаданих економістів вперше сформулював закон спадної віддачі ресурсів:

1. У. Петті.

2. П. Буагільбер.

3. Д. Рікардо.

4. Т. Мальтус.

5. Ж.Б. Сей.

16. У якому випадку найповніше характеризуються проблеми, які досліджував британський економіст і банкір Р. Кантильон:

а) Кількісна теорія грошей.

б) Суспільне відтворення та господарський кругообіг.

в) Підприємництво та господарська роль підприємця.

г) Відмінність прибутку та підприємницького доходу.

д) Вплив девальвації грошей на міжнародну торгівлю.

е) Залежність між кількістю грошей в обігу та масою товарів.

1. а, б, в, г, д, е.

2. а, б, в, г.

3. Д, е.

4. а, б, в.

5. г, д, е.

17. Вкажіть, у якій із згаданих праць Р Кантильон викладає кількіс­ну теорію грошей, схему суспільного відтворення, розглядає суть під­приємництва і роль підприємців у виробництві:

1.

2. «Дослідження природи торгівлі в цілому».

3. «Роздуми про створення і природу багатства».

4. «Трактат про монету».

5. «Економічні таблиці».

18. Яке з наступних положень відбиває критерій віднесення того чи іншого вчення до класичної політичної економії:

1. Сповідування принципів трудової теорії вартості.

2. Сповідування багатофакторної природи вартості життєвих благ.

3. Прихильність принципам свободи підприємництва, вільної торгівлі, невтручання держави в економічне життя.

4. Дослідження товарного виробництва як основи ринкової економіки.

5. У жодному випадку не відбито критерію віднесення того чи іншого економічного вчення до класичної політичної економії.

19. У якій сфері за У. Петті створюється національний дохід?

1. Сфера матеріального виробництва.

2. Сфера послуг.

3. Сфера нематеріального виробництва.

4. Сфера посередництва.

20. Що, на думку У.Петті, є джерелом багатства?

1. Обмін.

2. Торгівля.

3. Праця.

4. Держава.

21. В У. Петті зарплата — це:

1. Плата, яка рівна вартості виробленого товару.

2. Сума вартостей предметів споживання, які необхідні для фізичного існування людини.

3. Плата за витрачений час на виготовлення продукту.

4. Плата, яку можна використати для задоволення матеріальних і духо­вних потреб.

22. У якій праці У. Петті трактує процент як страхову премію?

1. «Трактат про податки і збори».

2. «Різне про гроші».

3. «Політична арифметика».

4. «Слово мудри».

23. Основоположником якого напрямку в економічній науці був У. Петті?

1. Демографічної статистики.

2. Соціальної статистики.

3. Регіональної статистики.

4. Соціології.

24. За якою ознакою Ф. Кене здійснив поділ праці на продуктивну і непродуктивну?

1. Створення конкретної речі.

2. Створення цінності.

3. Праця в сільському господарстві.

4. Використання людської праці.

25. Який клас не входив до суспільної класифікації Ф.

1. Продуктивний.

2. Непродуктивний.

3. Капіталістів.

4. Власників землі.

26. Яка галузь, за теорією фізіократів, збагачує країну?

1. Матеріальне виробництво.

2. Сфера послуг.

3. Внутрішня торгівля.

4. Зовнішня торгівля.

27. Ф. Кене поділив капітал на:

1. Основний і оборотний.

2. Первісні і щорічні аванси.

3. Продуктивний і непродуктивний.

4. Такий, що створює і не створює цінність.

28. Ідеї фізіократизму в Україні розвивав:

1. В. Величко.

2. Б. Хмельницький.

3. В. Каразин.

4. І. Посошков.

29 «Економічна таблиця» Ф. Кене базується на теорії:

1. Мінової вартості товару.

2. Суспільного відтворення продукту.

3. Порівняльних переваг.

4. Заробітної плати продуктивного класу.

30. Які чинники з перерахованих У. Петті вважав джерелом варто­сті товару:

1. Праці і земля.

2. Капітал, технічний прогрес, підприємницькі здібності.

3. Праця, землі, капітал.

4. Технічний прогрес, підприємницькі здібності.

5. Праці, земля; капітал, технічний прогрес, підприємницькі здібності

31. Джерелом багатства, за А. Сміто,м є:

1. Гроші.

2. Земля.

3. Сільське господарство і промисловість.

4. Зовнішня торгівля.

32. До рушійних сил ринкової економіки А. Сміт зачисляв:

1. Дію законів попиту і пропозиції.

2. Повну зайнятість.

3. Сильну державну владу.

4. Цільові державні капіталовкладення.

33. «Видима рука ринку», за А. Смітом, — це:

1. Дія законів попиту і пропозиції.

2. Економічний егоїзм індивіда.

3. Регулювання державою господарського життя.

4. Економічне шпигунство.

34. Першоосновою будь-якого доходу, як і будь-якої мінової цінності, за А. Смітом, є:

1. Заробітна плата, прибуток і рента.

2. Процент.

3. Заробітна плата.

4. Рента і прибуток.

35. Хто із зазначених економістів є автором виразу: «Держава ви­конує роль нічного сторожа, який покликаний охороняти приватну власність», тим самим підкреслюючи обмеженість економічної ролі держави за умов вільної конкуренції:

1. А. Монкретьєн.

2. У. Петті.

3. Ф. Кене.

4. А.Сміт.

5. Ж.Б.Сей.

36. Яке з наступних визначень заробітної плати належить А. Смі- ту:

1. Заробітна плата — ціна найманої праці.

2. Заробітна плата — мінімум засобів існування робітника та членів йо­го сім’ї.

3. Заробітна плата — перетворена форма вартості і ціни робочої сили.

4. Заробітна плата — природна ціна праці.

5. Заробітна плата — ринкова ціна праці.

37. Хто з названих економістів сформулював закон абсолютних пе­реваг у міжнародній торгівлі:

1. П. Буагільбер.

2. У. Петті.

3. Ф. Кене.

4. А. Сміт.

5. Д. Рікардо.

38. Багатство, за Д. Рікардо, — це:

1. Фізичний обсяг виробництва.

2. Рівень життя народу.

3. Нагромадження грошового капіталу.

4. Володіння приватною власністю.

39. Розвиток капіталізму, за Д.Рікардо, відбувається під впливом:

1. Дії об’єктивних економічних законів.

2. Розвитку торговельних зв’язків.

3. Жорсткої регламентації економіки з боку держави.

4. Загострення класових суперечностей.

40. Вперше вчення про диференціальну земельну ренту було розроб­лено:

1. Ф. Кене.

2. А. Тюрго.

3. Д. Рікардо.

4. А. Смітом.

41. Найбільш сприятливим режимом існування економіки Д.Рікардо вважав:

1. Вільну конкуренцію.

2. Монополію.

3. Олігополію.

4. Монопсонію.

42. Який метод дослідження економічного життя використовував Д. Рікардо?

1. Статистичний.

2. Наукової абстракції.

3. Описовий.

4. Історичний.

43. Ренту Д. Рікардо розглядав як:

1. Особливий дар землі.

2. Складову частину ціни товару.

3. Надлишок продуктивної праці землероба.

4. Плату за користування землею

44. Хто із названих економістів сформулював закон відносних пере­ваг у міжнародній торгівлі:

1. П. Буагільбер.

2. Ф. Кене.

3. А. Сміт.

4. Д. Рікардо.

5. Дж.М. Кейнс.

45. Назвіть засновника класичної школи в науці кримінального пра­ва:

1. Дені Дідро.

2. Клод — Анрі Гельвецій.

3. Джамбаттіста Віко.

4. Чезаре Беккаріа.

46. Яку умову Ч. Беккаріа не відносив до рецептів запобігання зло­чинності і оздоровлення суспільства:

1. Монархи більше уваги мають приділяти власним амбіціям, а не спра­вам підлеглих.

2. Поширення освіти і покращення виховання народу.

3. Запровадження мудрих законів, рівність усіх перед законом.

4. Необхідність впровадити законність і гарантії прав людини в суспі­льстві.

5. Поступово зрівняти всіх громадян у матеріальних умовах життя і мо­ральних вигодах.

47. Хто із представників американського просвітництва був ініціа­тором та автором плану об’єднання штатів у конфедерацію під на­звою «Сполучені колонії Північної Америки»:

1. Томас Пейл.

2. Бенджамін Франклін.

3. Томас Джефферсон.

4. Александер Гамільтон.

48. Хто із представників американського просвітництва запропону­вав назвати майбутню, звільнену від колоніальної залежності, дер­жаву «Сполученими Штатами Америки»:

1. Томас Пейл.

2. Бенджамін Франклін.

3. Томас Джефферсон.

4. Александер Гамільтон.