Загальні принципи та історичні умови виникнення меркантилізму. Економічні теорії раннього меркантилізму

Меркантилізм виник у Західній Європі у XV ст., але почав розвива­тися у XVII ст. Головною передумовою генези меркантилізму був розк­лад феодалізму та зародження капіталізму. Це був період, який Маркс назвав «початком нагромадження капіталу», пов’язаний з такими нега­тивними явищами у суспільстві як работоргівля, колоніальні загарбан­ня, розорення дрібних виробників.

Значну роль у виникненні капіталістичного способу виробництва відіграв торговий капітал, а формування світового ринку, що розпоча­лось з великих географічних відкриттів XV—XVII ст., пожвавлення зо­внішньої торгівлі призвело до зростання багатств у окремих осіб, перед усім у окремих купців і торговельних компаній. Торговий капітал під­порядкував собі дрібних виробників і водночас сам проникав у сферу виробництва.

Предметом дослідження меркантилістів була виключно сфера обігу.

Економічними передумовами виникнення меркантилізму були:

• зростання рівня розвитку продуктивних сил,

• поглиблення суспільного поділу праці,

• перехід від натуральних відносин до товарно-грошових.

Великі географічні відкриття характерні для XV—XVII ст. сприяли розвитку світового ринку та міжнародної торгівлі, тобто:

- збільшились обсяги зовнішньої торгівлі, яка набрала міжконтинен­тального характеру;

- розширились ринки збуту продукції, яку виробляли європейські країни;

- європейські ринки забезпечувалися дешевою продукцією та сиро­виною завдяки створенню промислових та сільськогосподарських ма­нуфактур у колоніях;

- великі поклади дорогоцінних металів на американському контине­нті стали надбанням європейських держав.

У Європейських державах зросла роль торгівлі, грошей, лихварства, капіталу і тощо.

Характерним виразом меркантилістської доктрини може слугувати маніфест австрійського камериста Ф.В.Хорніка «Австрія над усім, якщо вона того побажає»(1684). В документі виділено дев’ять принципів ме­ркантилізму :

1.

2. Всі добуті в країні сирі матеріали використовуються для власної переробки, оскільки вартість кінцевих товарів вища, ніж сировини.

3. Необхідно стимулювати зростання робочого населення.

4. Заборона вивозу золота і срібла, а гроші мають бути в обігу.

5. Обмеження імпорту.

6. Імпортні товари необхідно обмінювати, перш за все, на вітчизня­ні товари, а не на золото та срібло.

7. Коло імпортних товарів обмежується сировиною, яка буде пере­роблятися в країні.

8. Надлишок продукту необхідно реалізовувати іноземцям за золото та срібло.

9. Імпорт не допускається по відношенню до товарів вітчизняного виробництва, яких виготовлено в достатній кількості.

Головною ознакою меркантилізму є торгівля — як основне джерело багатства країни.

Основні риси теорії меркантилізму:

• предметом дослідження є виключно сфера обігу;

• гроші розглядаються як найвища і абсолютна форма багатства;

• нагромадження багатства у грошовій формі можливе лише за умо­ви прибутковості зовнішньої торгівлі чи безпосередньо у процесі видо­бутку дорогоцінних металів;

• вороже ставлення до конкуренції як на внутрішньому, так і на зо­внішніх ринках;

• ідеологія активного державного втручання в економічне життя.

Меркантилізм виник спершу як економічна політика держави, яка характеризувалась наступними основними рисами:

1. Державне регулювання внутрішнього виробництва й ринку: на­дання привілеїв і монопольних прав у виробничій і торговельній діяль­ності; регламентація чисельності та кваліфікації робітників;.

2. Запровадження державної регламентації зовнішньої торгівлі: сприяння імпорту дешевої сировини, встановлення високого ввізного мита на промислові товари, заохочення експорту готової продукції.

3. Сприяння збільшенню чисельності населення з метою підтримки низького рівня заробітної плати.

4. Недостатня увага до розвитку сільськогосподарських галузей;

5.

6. Абсолютна монополізація сфери зовнішньої торгівлі.

Ранній меркантилізм або монетаризм базувався на теорії грошового балансу, головними принципами якого були:

- зростання добування золота;

- збільшення ввозу грошей (золота) із-за кордону і заборона їх вивозу;

- обмеження ввозу товарів із-за кордону, через встановлення висо­кого мита на них;

- заборона вивозу сировини з країни.

Ранній меркантилізм виник ще до великих географічних відкриттів і був актуальним до середини XVI ст. Представниками раннього меркан­тилізму були: В. Стаффорд (1554—1612) — Англія; Г. Ск’яруффі (1519—1584) і Б. Даванзатті (1529—1606) — Італія, X. Маріана (1575—1624) — Іспанія. Ідеї представників грошового балансу (моне- таристів) були використані урядами Європейських держав як адмініст­ративні системи нагромадження капіталу (грошей) у державній казні.

Для досягнення позитивного сальдо у зовнішній торгівлі ранні мер­кантилісти вважали необхідним:

• встановлення максимально високої ціни на експортні товари;

• обмеження імпорту товарів;

• заборона вивозу золота і срібла із країни.

Розвиваючи концепцію грошового балансу, спрямовану на активне регулювання грошового обігу, Вільям Стаффорд (1554—1612) наго­лошував на необхідності заборони вивезення золота та срібла з країни, виступаючи за державну регламентацію торгівлі. У своїй книзі «Стис­лий виклад деяких скарг наших співвітчизників» (1581) виявив най­більш правильне розуміння зв’язку між вартістю грошей та вартістю товарів. Завдання накопичення грошового багатства в країні В. Стаф- форд пропонував вирішувати в основному адміністративними захода­ми: забороною вивезення грошей, обмеженням імпорту іноземних ма­нуфактурних товарів, особливо предметів розкошу. Водночас він за­кликав до розвитку національної промисловості, вимагаючи заміни експорту сировини експортом готової продукції.

Провідним ідеологом іспанського монетаризму був Хуан де Маріа- на (1575—1624), який вимагав заборонити будь-яку зовнішню торгів­лю, крім вивезення іспанських товарів в обмін на іноземну золоту мо­нету.

Відсталість соціально-економічного розвитку Італії у XVI ст. переш­коджала практичному втіленню ідей меркантилізму. Зміна зовнішньото­рговельних умов сприяла розвитку банківської справи та лихварства на основі перетворення накопичених торгівлею капіталів у позичкові. Від­так перші італійські меркантилісти приділяли особливу увагу розвитку грошового обігу та кредиту. Так, наприклад, твір італійського банкіра Гаспара Ск’яруффі (1519—1584) «Роздуми про монету і справжню пропорційність між золотом і сріблом» (1582) був присвячений пробле­мам регламентації грошового обігу в руслі ідей монетаризму.

З метою спрощення розрахунків у зовнішній та внутрішній торгівлі та прискорення грошових переказів Г. Ск’яруффі запропонував склика­ти міжнародну конференцію, присвячену питанням встановлення зага­льноєвропейської грошової системи. Він наголошував на необхідності випуску єдиної для усіх країн монети, призначення валютними метала­ми золота і срібла (при співвідношенні 1:12), розробки єдиного клейма для золотих і срібних виробів з метою захисту їх від підробки.

Раціональний зміст монетаризму найповніше розкрив флорентійсь­кий банкір Бернардо Даванзатті (1529—1606) у праці «Читання про монету» (1582). За його визначенням, будь-яке багатство можна перет­ворити у гроші. Італійський економіст виокремлював функції грошей: міри вартості, засобу обігу. Б. Даванзатті засуджував хаос у грошовому обігу і схвально ставився до ідеї біметалізму. Він підтримував вимогу про встановлення точного співвідношення між золотом і сріблом, наго­лошуючи на необхідності повернення до безмитного карбування моне­ти та обігу злитків.

У силу економічної відсталості та політичної роздробленості у Ні­меччині заходи раннього меркантилізму поєднувались з протекціоніз­мом дрібних князівств. У країні розвивалась камералістика — сукуп­ність суспільних наук, зорієнтованих на теорію та практику державного управління. Значна увага приділялась фіскальним засобам поповнення доходів та питанням регулювання торгівлі. Представник німецького меркантилізму Іоганн Веккер зазначав у своєму творі «Політичні мір­кування» (1688), що «завжди краще продавати товари іншим, ніж купу­вати їх у них».

Таблиця 4.1

ХАРАКТЕРНІ РИСИ МЕРКАНТИЛІЗМУ.

Меркантилізм — напрямок економічної думки, прихильники якої вбачали джерело багатства в зовнішній торгівлі. Концепція меркантилізму виражала інтереси великих торговельних монополій

Ранній, меркантилізм Пізній меркантилізм

(монетарнзм) (мануфактурний)

Обмеження імпорту товарів; забо­рона вивозу золота і срібла за кор­дон; встановлення високих цін на експортні товари; використання системи бімета-лізму (фіксованого співвідношу-ння між золотими та срібними монетами); теорія гро­шового балансу, за якою політика країни направлена на збільшення грошового багатства шляхом за­борону вивозу грошей за кордон

Знімалися жорсткі обмеження з імпор­ту товарів і вивозу грошей; проводить­ся протекціоністська економічна полі­тика держави; основною функцією грошей є засіб обігу; визначилась сис­тема монометалізму; система актив­ного торгового балансу, який забезпе­чується шляхом вивозу готових виро­бів, політика базувалась на принципі: купівля дешевше в одній країні, про­дажу дорожче в іншій

4.2.