Аналіз тенденцій та проблем розвитку туристичних підприємств України та світу

Туризм на початку XXI століття характеризується як один із видів економічної діяльності, що стрімко і динамічно розвивається, випереджаючи за темпами зростання доходів нафтовидобуток і автомобілебудування.

Туризм - різновид рекреації, один із видів активного відпочинку. Це галузь економіки, яка розвивається досить швидкими темпами, і в майбутньому передбачається її подальший активний розвиток [160].

За останні шість десятиліть, туризм зазнав розширення і диверсифікації та став одним з найбільших і найбільш швидко зростаючих секторів економіки в світі. Міжнародні туристичні прибуття зросли з 25 мільйонів у всьому світі в 1950 році до 278 мільйонів в 1980 році, 674 мільйонів в 2000 році, і 1186 млн в 2015 році. Крім того, надходження від міжнародного туризму, за всіма напрямками і по всьому світу виросли з 2 млрд.

Міжнародний туризм в даний час складає 7% від світового експорту товарів і послуг, в порівнянні з 6% в 2014 році. Отже, протягом останніх чотирьох років туризм зростає швидше, ніж світова торгівля.

Як категорія експорту, туризм займає третє місце після торгівлі паливом і хімікатами, продуктами харчування і автомобільної продукції. У багатьох країнах, що розвиваються, туризм займає перше місце в експортному секторі.

Для сучасного міжнародного туризму характерна значна територіальна нерівномірність. Вона відображає різні соціально-економічні рівні країн світу: на економічно розвинені країни припадає 57% туристських прибутків, на країни, що розвиваються - 30 %, на країни з перехідною економікою - 13 %. При подібній регіональній структурі туристських прибутків і доходів виділяються п’ять туристичних макрорегіонів світу [145, с. 153]:

1. Європейський (куди включають країни Західної, Північної, Південної, Центральної, Східної Європи, а також держави Східного Середземномор’я - Ізраїль, Кіпр, Туреччину).

2. Американський (включає країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави і території Карибського басейну).

3. Азійсько-Тихоокеанський (включає країни Східної та Південно- Східної Азії, Австралію та Океанію).

4. Африканський (включає країни Африки, крім Єгипту та Лівії).

5. Близькосхідний (включає країни Західної та Південно-Західної Азії,

Єгипет, Лівію) [143].

Число міжнародних туристичних прибуттів в 2015 році зросло на 4,6%, досягнувши в цілому 1186 мільйонів по всьому світу, збільшившись на 52 мільйони в порівнянні з попереднім роком [177, 178, 179]. Для всіх макрорегіонів характерна поступова динаміка розвитку, проте темпи не однакові, як і не однакова кількість туристських прибутків (рис. 2.1).

Рис.

Джерело: складено автором на основі [ 177, 178, 179]

Зростання обсягів туризму в 2015 році перебувало під впливом трьох основних чинників: незвично сильні коливання обмінного курсу, зниження цін на нафту і інші товари, підвищення глобальної заклопотаності з приводу безпеки. У 2015 році надходження від міжнародного туризму в реальному вираженні збільшилися на 4,4% (з урахуванням обміну коливання курсу та інфляції) і досягли 1260 млрд. доларів США. Зростання надходжень відбивається зростанням міжнародних прибуттів, що підтверджує сильну кореляцію між цими двома ключовими показниками міжнародного туризму [170, 171, 172].

Найбільша частка грошових надходжень від туризму припадає на Європу (36%). Це пояснюється наявністю всіх видів рекреаційних ресурсів,

стабільною економічною і політичною ситуацією, наявністю розвиненої інфраструктури та вигідним географічним положенням. Проте відпочинок в Європі дорожчий, ніж в інших макрорегіонах, що негативно впливає на розвиток туризму в цьому регіоні [177, 178, 179].

Другу позицію займає Азійсько-Тихоокеанський макрорегіон, частка туристичних прибуттів складає 31%, а прибутків 31%. Пояснюється наявністю унікальних та екзотичних видів рекреаційних ресурсів. І все це на фоні нижчих цін і менших витрат, ніж, наприклад, в Європі або Америці. Проте негативний вплив на розвиток цього макрорегіону та на кількість туристських прибуттів чинить нестабільна політична ситуація, часті випадки природних катаклізмів, таких як землетруси, цунамі, повені. Прибуток за 2015 рік склав 418 мільярдів доларів США [177, 178, 179].

Третю позицію за прибутками займає Американський макрорегіон (24%). Нижча частка туристських прибуттів у ньому пояснюється не зниженням туристичної привабливості Америки, а швидшим темпом розвитку туристичної індустрії в інших макрорегіонах. Даний регіон характеризується наявністю більшості видів рекреаційних ресурсів, розвиненою інфраструктурою.

На передостанньому місці, за часткою туристських прибутків, перебуває Близькосхідний регіон (4% світового туристичного прибутку). Міжнародні надходження від туризму зросли на 4% порівняно з 2014 роком і оцінюються в 54 млрд. доларів США [177, 178, 179].

На останньому місці (3%) - Африканський макрорегіон. Африка - найдешевше місце відпочинку у світі, де зосереджені багаті природні рекреаційні ресурси. Проте недостатньо розвинута інфраструктура, низький рівень туристичного сервісу, відсутність значних культурно-історичних

рекреаційних ресурсів негативно впливають на розвиток туристичної галузі. За 2015 рік туристичний прибуток склав 33 млрд. доларів США.

Такі результати свідчать про зміцнення в туризмі позитивних тенденцій останніх років, що відкриває в усьому світі можливості для розвитку і зростання економіки. Дійсно, починаючи з 2010 року, число міжнародних туристських прибуттів, незважаючи на геополітичні та економічні виклики, росте в середньому на 5% на рік, - тренд, який сприяє зростанню економіки, експорту та створенню більшої кількості робочих місць.

Хоча еволюція туризму в останні кілька років була нерегулярною, Всесвітня туристична організація (ЮНВТО), зберігає довгостроковий позитивний прогноз на даний момент (рис. 2.2, 2.3). Досвід показує, що в короткостроковій перспективі, періоди швидкого росту (1995, 1996, 2000) чергуються з періодами повільного зростання (2001 по 2003). У той час як темпи зростання до 2000 року фактично перевищили прогноз [177, 178, 179].

Таблиця 2.1

Прогноз найбільш популярних туристичних напрямків до 2020 р.

Прогноз найбільш популярних туристичних напрямків до наведено на рис. 2.2, 2.3 [177, 178, 179].

2020 року

ЗІЗЗ

зізз

Рис. 2.2. Частка на світовому туристичному ринку, %

Рис.2.3. Динаміка зростання до 2020 року на світовому туристичному

ринку, %

За прогнозами ЮНВТО, сфера туризму активно розвиватиметься і в майбутньому. Кількість подорожуючих до 2020 року сягне 1,6 млрд. осіб на рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 рази порівняно з 2000 роком. При цьому доходи від туризму, за прогнозами ЮНВТО до 2020 року зростуть до 2000 млрд. доларів США. При щорічному зростанні на 8 % кількість туристичних прибуттів у Китай досягне до 2020 року 137,1 млн. дол. Другим за популярністю туристичним напрямком стануть США (102,4 млн.), далі - Франція (93,3 млн.), Іспанія (71,0 млн.), Гонконг (59,3 млн.) [177, 178, 179].

Щоденні витрати туристів, за винятком коштів на авіаперевезення, збільшаться до 5 млрд. доларів у день. За прогнозами ЮНВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму. Найбільшими країнами постачальниками туристичних потоків стануть Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія. Економічна відсталість країн Східної Європи є реальним бар’єром для залучення населення цих країн у міжнародний туризм. Обсяги туризму між країнами Західної і Східної Європи будуть зростати в основному в напрямку зі Сходу на Захід [177, 178, 179].

Фахівці Всесвітньої туристичної організації визначили п’ять найперспективніших видів туризму у ХХІ столітті [149]:

1. Круїзи - один із найперспективніших та бурхливо зростаючих видів туризму. На початку 1980 р. кількість «круїзних» туристів складала 1,5 млн. осіб, то нині - 10 млн., і їхня кількість постійно зростає.

2. Пригодницький туризм - для любителів гострих відчуттів. Постійно зростає попит на сходження на найвищі вершини світу та екскурсії по морських глибинах.

3. Культурно-пізнавальний туризм - активно розвиватиметься в Європі, Азії, Близькому Сході, відповідно, зросте значення охорони пам’яток культури.

4. Діловий туризм - набув активного розвитку нині і розвиватиметься і в майбутньому, що пов’язано зі швидкими темпами розвитку світової

економіки, поглибленням політичних та економічних зв’язків між різними державами світу.

5. Космічний туризм - за даними американських фахівців, забезпечить щорічний дохід у розмірі 10 млрд. доларів США.

Провідні українські та зарубіжні вчені вважають, що в основі розвитку туризму лежить економічний та соціальний прогрес. Аналізуючи стан та перспективи розвитку сучасного міжнародного туризму, можна виділити довготривалі чинники, що впливають на нього: економічні, науково- технічний прогрес, демографічні, соціальні, культурні, міжнародні. Ці постійно діючі чинники в певний період можуть посилюватися або послаблюватися різноманітними менш масштабними і короткочасними кон'юнктурними змінами.

Таким чином, тенденції розвитку міжнародного туризму носять позитивний характер. Зростаючий інтерес туристів до іншої культури, велика кількість реклами, доступність інформації сприяють збільшенню можливостей спілкування між народами, що дозволяє пересічним громадянам краще розуміти один одного [99].

Основні показники діяльності туристичних підприємств протягом останніх років свідчать про сталий розвиток такої галузі економіки як туризм.

Динаміка кількості туристів у світі є позитивною (табл. 2.2). Спостерігається поступове збільшення кількості туристів, що є однією із вагомих переваг на користь розвитку туристичної галузі. Причин для розвитку світового туризму багато: перш за все - це прояв глобалізації економіки та руйнування транскордонних меж між країнами. Значну роль у цьому процесі відіграє доступ широкого загалу до всесвітньої мережі Інтернет, що дозволяє вільно користуватися таким ресурсом, як інформація, а також значно прискорювати етапи ділового спілкування. Тенденція збільшення кількості відвідувачів спостерігається практично за всіма регіонами світу, окрім Ближнього Сходу, де коливання хоч і спостерігаються,

але все одно є незначними. Це також є одним із вагомих показників розвитку галузі в цілому, оскільки відбувається її комплексне зростання, а не за одним або кількома регіонами, залишаючи інші території без уваги.

Таблиця 2.2

Динаміка кількості міжнародних відвідувачів, млн. чол.

Наведені дані в табл.2.3 та рис.2.4 показують, що протягом 2010-2014 років кількість туристичних підприємств (ліцензіатів) прискорено зростала в середньому на 17,5%, при цьому кількість фактично діючих туристичних підприємств не перевищувала 30-40% від загального обсягу ліцензіатів.

Таблиця 2.3.

Динаміка кількості ліцензіатів протягом 2010-2014 рр.

Протягом аналізованого періоду значна питома вага кількості

туристичних підприємств, а саме 55-65% припадає на туристичні агентства, що пояснюється легкістю управління даним типом туристичного підприємства по відношенню до туроператорів.

Рис. 2.4. Динаміка ліцензіатів, що фактично надавали послуги протягом

2010-2014 рр.

Україна посідає одне з провідних місць в Європі за рівнем забезпеченості природними та історико-культурними ресурсами. Так, курортні та рекреаційні території нашої країни становлять близько 9,1 млн. га (близько 15 % від усієї території). На державному обліку перебуває понад 130 тис. пам’яток, з яких 57206 - пам’ятки археології, 51364 - пам’ятки історії, 5926 - пам’ятки монументального мистецтва, 16293 - пам’ятки архітектури та містобудування. Також в Україні функціонує 61 історико- культурний заповідник, а експлуатаційні запаси мінеральних вод дають змогу використовувати їх в об’ємі понад 64 тис. куб. м на добу. У туристичній галузі України на постійній основі працює понад 200 тис. ос. і близько 1 млн. ос. сезонно [32, 8].

Однак, за даними Світового економічного форуму, Україна наразі

використовує менш ніж третину від наявного туристичного та рекреаційного потенціалу. Причина цього перш за все полягає в тому, що до останнього часу розвиток туризму розглядався в Україні як другорядний, а дії влади щодо його організаційно-економічної підтримки були безсистемними. В регіонах України розвивався переважно виїзний туризм (що сприяло розвитку іноземних туристичних компаній), частково - «зелений», рекреаційний та культурно-історичний туризм. За експертними оцінками, при повноцінному розкритті українського туристичного потенціалу надходження до бюджетів усіх рівнів можуть становити приблизно стільки ж (близько 10 млрд. дол. США на рік), скільки отримують країни, спів вимірні з Україною за туристично-рекреаційним потенціалом [32].

Завдяки ефективному використанню свого великого туристично- рекреаційного потенціалу Україна може увійти до числа найбільш розвинених щодо туризму країн світу. Проте маючи значні обсяги туристичного обміну, які дають змогу Україні посідати за цими показниками чільні місця у Європі, наша держава має мізерні (навіть у порівнянні із нашими сусідами) надходження від туризму.

Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави.

До 2013 року включно в Україні спостерігалась позитивна тенденція розвитку туристичної галузі. На рис. 2.5 показана кількість туристів, які безпосередньо скористалися послугами суб’єктів туристичної діяльності, тобто придбали туристичний продукт у турагентів та туроператорів. Як видно з рис.2.5, туристичні потоки з кожним роком збільшувалися, при цьому виїзний туризм користувався більшим попитом, ніж внутрішній та в’їзний, хоча пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний (в’їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними

надходженнями державної скарбниці та створення додаткових робочих місць.

Рис. 2.5. Кількість туристів, обслуговуваних суб’єктами туристичної

діяльності (туроператорами та турагентами), осіб.

Варто відмітити, що наведені на рис. 2.6 дані, є значно заниженими у порівнянні із фактичною кількістю відвідувачів, які подорожували Україною, оскільки не враховано осіб, що подорожували самостійно, та не взято до уваги туристів, які подорожували у справах, з метою навчання тощо. Проте наведені дані показують найбільш повний структурний розподіл туристичних потоків України. У той же час дані офіційної статистики від різних джерел мають значні розбіжності, що зумовлено, з одного боку, різними методологічними базами обліку, з іншого боку, значним тіньовим оборотом в галузі. Точно визначити місткість ринку обслуговування туристичних потоків на сьогодні дуже складно.

Рис. 2.6. Структурний розподіл використання колективних засобів розміщення

Примітка: звітній 2011 рік має некоректні дані, у зв 'язку із переходом до нової системи фіксування статистичних даних

За даними Державної служби статистики, загальна кількість закладів колективного розміщення в Україні у 2013 році становила 6411 одиниць, які протягом року надали послуги у цілому 8 303 083 особам, із яких 10,88% - діти та 20,05 % - іноземці. Як видно на рис.2.6, кількість співвітчизників, які скористалися послугами колективних засобів розміщення впродовж п’яти років збільшився у 3,6 рази, а кількість іноземних відвідувачів виросла у 5,9 разів, що свідчить про привабливість вітчизняних атрактів для іноземного туриста. Як видно на рис.2.7, метою туристичної подорожі 85% туристів є дозвілля та відпочинок, 6% припадає на ділові подорожі, 4% - на лікування, 2% - спортивний туризм. Таким чином, можна констатувати, що варто приділяти максимальну увагу розвитку туристичної інфраструктури, зберігати історичні та культурні пам’ятки, а також створювати нові привабливі атракти, що будуть цікаві для різного кола відвідувачів.

Рис.2.7. Структура туристичних потоків за метою подорожі

У 2013 році Україну відвідало 23012823 іноземних громадян, з них службові, ділові та дипломатичні поїздки здійснили - 350224 чол., туристичні - 940052 особи, у приватних справах - 16795240 чол., з навчальною метою - 23813 чол., у зв’язку з працевлаштуванням -9102 особи, імміграція - 40419 осіб, культурний та спортивний обмін - 4853973 особи [81]. Виходячи з цього, спостерігаємо тенденцію до зменшення показника кількості іноземних туристів у часовому проміжку, а вже в 2012 році, в порівнянні з 2011 роком, спостерігаємо збільшення кількості туристів.

Після 2003 року кількість туристів різко зменшується, а в 2008 році зростає до позначки 372455 чоловік. У 2009 році бачимо невелике збільшення в порівнянні з 2008 роком, а вже в подальші роки знов спостерігається зниження цього ж показника до 2012 року (рис. 2.8) [73]. В 2013 році при складанні порівняльної динаміка туристичних потоків в Україні, можемо бачити значне зростання кількості іноземних туристів (рис. 2.9).

Роки

Рис. 2.8. Динаміка іноземних туристів в Україні (2001-2013 роки)

Рис. 2.9. Порівняльна динаміка туристичних потоків в Україні

У 2013 році Україна була визнана міжнародним туристичним порталом «Globe Spots» як один з найцікавіших туристичних напрямків. Приймаючі останніми роками близько 25 млн. іноземців на рік, наша країна протягом

2000-2013 рр. увійшла до ТОП-10 провідних туристичних дестинацій світу, перетворилася на впливового реципієнта міжнародних відвідувачів [79].

Але починаючи з 2014 року можемо спостерігати значний спад туристичної діяльності в Україні. Основними причинами такої ситуації є проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України, зокрема на території Донецької та Луганської областей, тимчасова окупація АР Крим та м. Севастополь, що не тільки унеможливлює розвиток туристичної сфери на зазначених територіях, але й негативно впливає на перспективи туризму (перш за все в’їзного) в інших регіонах України.

Зокрема, внаслідок складної економічної ситуації, викликаної проведенням АТО, об’єм виїзного ринку туристичних послуг в Україні в 2014 році скоротився на 30-50 % [172] , а кількість іноземних туристів внаслідок загальної нестабільності ситуації в країні суттєво зменшилась (за експертними підрахунками, на 30-60 % у залежності від регіону) [151].

Враховуючи тільки окупацією Криму країна втратила близько 30% рекреаційно-туристичного потенціалу. А військові події на Сході Україні та серія терактів у багатьох містах вплинули на загальний імідж країни і спричинили докорінні зміни в структурі туристичного потоку [79].

Військово-політична агресія з боку Росії вплинула на суттєве скорочення (-77% порівняно із 2013 р.) кількості іноземних відвідувачів з цієї країни. В абсолютних показниках ця цифра дорівнює 2363 млн. осіб, що становить 18,6% у загальній структурі в’їзного тур потоку [79]. Наступні позиції за обсягами іноземних туристичних прибуттів традиційно посідають Молдова та Білорусь із частками у загальному туристичному потоці 21,9% та 13,6 % (2013 р.), відповідно. І хоча кількість відвідувачів із цих країн у 2014 році різко знизилася (на 19,4% та 52,5% відповідно), їх частка у структурі туристичного потоку до України залишається доволі суттєвою. Так, частка Молдови у 2014 році була найбільшою і становила 34,4%, а частка Білорусі дорівнювала 12,5% (третє після Росії місце за обсягом туристичного потоку). Військово-політичний конфлікт на Сході України не так виразно, але все ж

таки вплинув і на зменшення кількості подорожуючих з країн ЄС, у тому числі з країн-сусідів: Румунії (-33%), Польщі (-10%) та Словаччини (-1,9%). Різкий спад міжнародних відвідувачів помітний також з боку Сполучених Штатів Америки (-39,3%) та Канади (-41,4) [79].

Обсяг туристичних потоків, що стабільно зростав до 2013 року, з 2014 починає стрімко зменшуватися (табл. 2.4).

Туристичні потоки в Україні за 2010-2015 рр.

Таблиця 2.4

¹Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м.Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції

² Включно з одноденними відвідувачами (за даними Адміністрації Держприкордонслужби України)

³ 2000-2010 за даними Міністерства інфраструктури України, починаючи з 2011 року за даними Держстату

Кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності України у 2015 році склала 2019576 чол., що на 16,72% менше ніж у 2014 році (табл. 2.5). В загальній кількості туристів у 2015 році Україну відвідало на 1911 менше іноземців ніж у 2014 році. Але на 34281 чол. (+10,62%) зросла кількість внутрішніх туристів [25, 26].

Таблиця 2.5

Аналіз динаміки туристичних потоків в Україні за 2014-2015 рр.

Джерело: складено автором на основі [ 25, 26]

У 2015 році розвиток галузі туризму відбувався на фоні погіршення соціально-економічної ситуації в країні, зменшення кількості робочих місць, інфляції, знецінення національної валюти, збереження анексії Криму та продовження військових дій на сході нашої країни. Зокрема, кількість іноземних громадян, які відвідали Україну у 2015 році порівняно з 2014 зменшилась на 283221 чол. (2,22%).

Розвиток туризму в Україні істотно впливає на такі сектори економіки,

як транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку і є одним з найбільш перспективних напрямів структурної перебудови економіки. У свою чергу, важливими факторами розвитку туристичної галузі є природний та історико-культурний потенціал нашої держави, а також капітальні інвестиції, які одним з найважливіших чинників розвитку туристичної галузі, оскільки від їх обсягу і структури залежать:

- динаміка розвитку галузі на довгострокову перспективу;

- фінансово-економічні показники роботи галузі в майбутньому;

- якісні характеристики туристичних об'єктів і підприємств у перспективі;

- пропускна спроможність, виробнича потужність і місткість туристичних об’єктів;

- структурна пропорційність розвитку галузі (взаємоузгодженість розвитку готелів, транспорту, мереж харчування, зв’язку тощо);

- загальна кон’юнктура туристичного попиту і пропозиції в територіальному розрізі (конкурентне середовище) [51] .

Таблиця 2.6

Капітальні інвестиції за видами економічної діяльності за 2015 рік¹

(млн.грн.)

¹Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м.Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції. Джерело: складено автором на основі [ 25, 26]

Таблиця 2.7

Індекси капітальних інвестицій за видами економічної діяльності за

2015 рік¹(у відсотках до відповідного кварталу попереднього року)

¹Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м.Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції. Джерело: складено автором на основі [ 25, 26]

Аналізуючи капітальні інвестиції за окремими видами економічної діяльності (табл. 2.5, 2.6), доходимо висновку, що в діяльності із забезпечення стравами та напоями, а також у сфері мистецтва, спорту, розваг та відпочинку намітилась тенденції до зростання. В подальшому це сприятиме покращенню інфраструктури туристичної галузі Україні. Адже скорочення турпотоків включило ланцюгову реакцію на ринку туристичних та суміжних послуг, в тому числі готельного бізнесу: скорочення персоналу, маркетингові витрати. Як наслідок, багато туристичні компанії не змогли вижити в 2015 році, і були закриті. Великі туроператори залишилися на ринку завдяки скороченню своїх обсягів, а ось нові компанії в Україні в 2015­му році так і не з’явилися.

За оцінками фахівців, на початку 2015 року в Україні налічувалося 5000 туристичних компаній і приблизно 1000 туроператорів, які отримали ліцензії. У той же час початок року ознаменувався скороченням загальної кількості суб’єктів на 10%. З розряду найгучніших стали призупинення роботи туристичного оператора Новини Подорожі і мережі агентств «Г арячі путівки». Зменшилась кількість і санаторно-курортних та оздоровчих закладів України. Зокрема, у 2015 році кількість санаторіїв та пансіонатів з

лікуванням зменшилась на 11 одиниць (3,44%). Стало значно менше санаторіїв-профілакторіїв - динаміка у 2015 році склала 66,95%. Майже на 16% скоротилися будинки відпочинку та пансіонати (табл. 2.8). Негативна тенденція спостерігається і стосовно дитячих закладів оздоровлення та відпочинку - у 2015 році їх кількість зменшилась на 30,29% [25, 26].

заклади

Таблиця 2.8

Санаторно-курортні та оздоровчі заклади України за 2014-2015 рр. ¹

¹Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.

Джерело: складено автором на основі [ 25, 26]

Підвищення темпів розвитку та зростання ефективності роботи підприємств туристичної сфери, надання цій сфері пріоритетності супроводжується в Україні низкою проблем, вирішення яких потребує невідкладної державної підтримки та регулювання .

Системними проблемами розвитку туристичної та рекреаційної сфери в Україні можна назвати:

- проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, тимчасова окупація АР Крим та м. Севастополь;

- нераціональне використання історико-культурної спадщини і довкілля (внаслідок нестачі коштів на місцевому рівні, недостатньої екологічно

орієнтованої культури туристів і місцевого населення, забруднення довкілля), недостатня охорона історико- культурних пам’яток (зокрема, внаслідок складної процедури їх включення до Державного реєстру національного культурного надбання, до якого на цей час внесено тільки 10 % від їх загальної чисельності [8]);

- недооцінювання ролі туристичної та рекреаційної сфери в наповненні місцевого та державного бюджету (переважно це знайшло відображення у стратегіях розвитку промислових регіонів);

- недосконалість вітчизняного законодавства щодо ведення туристичного бізнесу. Зокрема, на цей час відсутнє держане регулювання і гарантування надійності та добросовісності туристичних операторів;

- відсутність чинної Концепції Державної цільової програми розвитку туризму. Зокрема, схвалена у 2013 р. Концепція Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 р. була визнана такою, що втратила чинність через оптимізацію державних цільових програм і національних проектів та економію бюджетних коштів [107];

- проблеми з дієвою управлінською вертикаллю у туристичній сфері. Так, якщо на загальнодержавному рівні функціонує Міністерство культури України, то на регіональному рівні у складі обласних державних адміністрацій управління культури та туризму займаються переважно фінансуванням роботи бібліотек, музеїв та театрів, привертаючи недостатню увагу власне туризму та рекреації. У частині обласних держаних адміністрацій проблематикою туризму взагалі займаються різні підрозділи, що перешкоджає злагодженості роботи;

- недостатня представленість туристичного та рекреаційного бізнесу на сайтах місцевих органів влади й самоврядування. Так, туристичній сфері приділено окрему рубрику на сайтах Івано-Франківської [43] і Тернопільської [154] облдержадміністрацій, Одеської [102] та Львівської [103] міських рад. Однак на сайтах більшості обласних державних адміністрацій східних і центральних регіонів України туристичній та

рекреаційній сфері взагалі не приділяється уваги;

- недостатня кількість добре прорекламованих та підготованих масових заходів, з якими безпосередньо пов’язаний розвиток туризму;

- відсутність ефективної державної підтримки як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях малим та середнім підприємцям, які працюють у туристичній та рекреаційній сфері;

- недостатня реклама вітчизняного туристичного продукту як всередині країни, так і за кордоном.

Туристична галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери і в Україні, стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію. Пріоритетний напрям розвитку в’їзного та внутрішнього туризму є важливим чинником підвищення якості життя в Україні, утворення додаткових робочих місць, поповнення валютних запасів держави та підвищення її авторитету на міжнародній арені. Ця галузь також підтримує національні традиції, стимулює розвиток народних промислів, відродження рецептів приготування цікавих і смачних страв, вимагає збереження природи і створення сприятливих соціальних умов для свого функціонування. Основними пріоритетами інноваційної модернізації курортно-рекреаційного потенціалу України мають стати розвиток матеріально-технічної бази, створення умов для залучення іноземних і вітчизняних інвестиційних та кредитних коштів на реалізацію інноваційних проектів, а також перехід до застосування міжнародних (інноваційних по суті) стандартів у рекреаційному і курортному процесі.

Значну увагу необхідно приділити і розвитку інформаційних технологій в туристичній сфері. Глобальна мережа Інтернет розвивається, пропонуючи масу нових можливостей, а мобільність і оперативність залишається одним з головних трендів останні кілька років в суспільстві. Тому розвиток і майбутнє туризму неможливо без розробки і впровадження інформаційних інновацій, які є неодмінною умовою досягнення економічного успіху.

2.2.